Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздорвниця" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами:

- про розірвання договору підряду № НОМЕР_1, укладеного між ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздорвниця" та ЗАТ "ХХІ Століття";

- про стягнення з ЗАТ "ХХІ Століття" зайво отримані грошові кошти у сумі 457241,50грн.;

- про стягнення з СПД ОСОБА_1 -зайво отримані від ЗАТ "ХХІ Століття" кошти у розмірі 457241,50грн.;

- про стягнення з ЗАТ "ХХІ Століття" моральну шкоду у сумі 400000грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заявою від 12.10.2006р., позивач уточнив позовні вимоги та просив:

- виключити з числа відповідачів СПД ОСОБА_1;

- розірвати договір підряду № НОМЕР_1, укладеного між ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздорвниця" та ЗАТ "ХХІ Століття";

- стягнути з ЗАТ "ХХІ Століття" на користь ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздорвниця" збитки у сумі 914483грн. та моральну шкоду 400000грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань, а саме, припиненням будівельних робіт на об'єктах ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздорвниця", що унеможливлює завершення будівництва в розумні терміни, з посиланням на статті 525, 526, 651, 837, 849, 875, 883, 887 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України, що визначають умови виконання договірних зобов'язань та правові наслідки їх порушення.

Крім того, позивач посилався на те, що ним зобов'язання за спірним договором були виконані своєчасно та у повному обсязі, шляхом перерахування 1062000грн. на розрахунковий рахунок підрядника.

Вартість виконаних робіт складає лише 147517грн.

Вказане підтверджується актом експертизи, а також довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2005р., актом прийому виконаних підрядних робіт за лютий 2005р., актом звірки взаєморозрахунків від 15.11.2005р до договору підряду.

Відповідачем позов відхилено з огляду на відсутність порушення ними умов договору, вину позивача у несвоєчасному виконанні договірних зобов'язань, наявність судового рішення, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006р. позовні вимоги задоволені частково, а саме:

- розірвано договір підряду № НОМЕР_1, укладений між ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздорвниця" та ЗАТ "ХХІ Століття";

- стягнуто з ЗАТ "ХХІ Століття" на користь ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" збитки в сумі 914483грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано доведеністю обставин справи, на які покликається позивач, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, главою 61 Цивільного кодексу України (435-15) , що регулює відносини підряду та передбачає права замовника у разі неналежного виконання умов договору підрядником.

Крім того, клопотання ЗАТ "ХХІ Століття"про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ця норма передбачає припинення провадження у справі у разі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В даному випадку, ухвалюючи судове рішення суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі № 30\15-06-628 господарського суду Одеської області та у даній справі, що розглядається, стосуються різних предметів та підстав виникнення спору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006р. скасовано, у позові ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" до СПД ОСОБА_1, ЗАТ "ХХІ Століття" про розірвання договору та стягнення 457241,50грн. відмовлено, з посиланням на помилковість висновку господарського суду першої інстанції про встановлення вини відповідача у неналежному виконанню договору підряду і підстав для його розірвання.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно незадоволення клопотання ЗАТ "ХХІ Століття" про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ця норма передбачає припинення провадження у справі у разі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження підтвердив висновок суду першої інстанції, що в даному випадку у справи № 30\15-06-628 господарського суду Одеської області та № 2-25/12716-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим, що розглядається, мають різни предмети та підстави позовних вимог, а також інший склад сторін (відповідачів).

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Підрядник фактично в односторонньому порядку розірвав договір підряду та відмовився від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до підпункту 10.5 договору, сторона, з вини якої припиняються роботи або розривається договір, зобов'язана компенсувати іншій стороні витрати та збитки, що нанесені цими обставинами.

Аналогічна правова позиція, на думку заявника викладена у статті 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона маже вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Заявник звертає увагу суду на те, що у оскаржуваної постанові має місце протилежні за смислом висновки.

Посилаючись в мотивувальній частині постанови, на встановлені обставини справи відносно того, що відповідач не виконав своїх обов'язків щодо проведення будівельних робіт, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 525, 526, 651 Цивільного кодексу України, оскільки повинен був застосувати їх у протилежному боці -на користь позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції посилається на помилковістьвисновку господарського суду першої інстанції з приводу встановлення вини відповідача у неналежному виконання договору.

Проте, будь яке обґрунтування чи посилання на встановлені обставини справи, на підставі яких суд апеляційної інстанції зробив цей висновок, зміст оскаржуваної постанови не містить.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні заперечив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість постанови Севастопольського апеляційного господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження, між ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" та Державним підприємством "Державний департамент по забезпеченню і контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно - східного регіону України"29.07.2003р. укладений договір сумісної діяльності № НОМЕР_2 .

Згідно додаткових угод до договору свої права та зобов'язання за договором ДП "Державний департамент по забезпеченню по забезпеченню і контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-східного регіону України"передав ТОВ "Альянс КС".

Відповідно до умов договору сторони прийняли зобов'язання сумісно діяти для досягнення сумісних цілей без створення юридичної особи з метою отримання прибутку, шляхом експлуатації відремонтованих і обладнаних об'єктів.

14.09.2003р. між ДП "Санаторій "Ударнік"ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця, та ЗАТ "XXI століття"укладений договір підряду НОМЕР_1

Ціна договору приблизно складала 3100000грн.

При цьому фінансування будівельних робіт санаторію здійснювалось учасниками сумісної діяльності - ТОВ "Альянс КС"і ДП "Санаторій "Ударник".

Відповідно до умов договору підряду ЗАТ століття" прийняло на себе зобов'язання виконати реконструкцію санаторію "Ударник"з використанням власних матеріалів.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 договору, термін виконання робіт складав три місяці.

Додатковою угодою від 17.09.2003р. (том 1, а.с. 11) сторони домовились про виконання робіт на протязі дев'яти календарних місяців (п.1.2. договору).

Дочірнє підприємство ЗАТ "Укрпрофздравніца" "Санаторій "Ударник" виконало свої зобов'язання за договором підряду належним чином - своєчасно і у повному обсязі здійснило фінансування будівельних робіт (на умовах передоплати), а саме, на розрахунковий рахунок підрядчика було перераховано 1062000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями НОМЕР_3. таНОМЕР_4

Вартість виконаних ЗАТ Соліття" будівельних робіт складає 147 517 грн.

Крім того, оцінивши надані до матеріалів справи сторонами докази, зокрема, висновок судової комплексно - бухгалтерської і будівельно-технічної експертизи НОМЕР_5 (том 1, а.с.182), лист позивача з пропозицією про розірвання договору (том 1, а.с.13) та рішення господарського суду Одеської області у справі № 30/15-06-628 (том 1, а.с. 67-70), судом першої інстанції було встановлено, що надалі, підрядчик (відповідач) не здійснював будівельні роботи на об'єктах санаторію, роботи були припинені, але перераховані санаторієм грошові кошти в рахунок майбутніх робіт ЗАТ Століття" позивачу повернуті не були.

При цьому, також був встановлений й факт неможливості виконання ЗАТ "XXI Століття" умов договору у встановлені строки, що є істотним порушенням умов договору та надає замовнику право для його розірвання та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 6.1. та пункту 6.2 договору НОМЕР_1 підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, що визначено діючим законодавством і цим договором, визначає осіб, відповідаючи за її ведення. Після підписання відповідного акту підрядник передає заказнику всю проектно-кошторисну та виконавчо-технологічну документацію.

Крім того, підпункт 10.4 договору визначає, що сторона, з вини якої припиняються роботи або розривається договір зобов'язана компенсувати іншій стороні витрати і збиток (в т.ч. упущену вигоду) нанесений цими обставинами.

Визначивши правову природу вище вказаного договору, як договору підряду, застосувавши положення Цивільного кодексу України (435-15) , що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, та положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) , встановивши порушення відповідачем договірних зобов'язань, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання спірного договору та стягнення збитків.

Судова колегія вважає вказане рішення таким, що відповідає нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини з наступних підстав.

Для правильного вирішення даного спору судам належало визначити підстави виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, їх зміст відповідно до умов договорів, ступінь та належність виконання договірних зобов'язань кожною з сторін, проаналізувати докази, що надані сторонами у підтвердження їх вимог та заперечень в частині додержання належного виконання умов договорів визначити порядок та строки виконання взаємних обов'язків сторін та застосувати положення цивільного законодавства, що регулюють порядок виконання зобов'язань та наслідки їх неналежного виконання.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом першої інстанцій встановлено, що вартість виконаних ЗАТ "XXI Століття"будівельних робіт складає лише 147 517 грн. ( з приблизної цини договору 3100000грн.), а будівельні роботи на об'єктах санаторію були припинені, що унеможливлює виконання умов договору у встановлені строки.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено статтями 849 та частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги -відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій особі за рахунок підрядника.

За частиною 4 вказаної статті підрядник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів та інше), що понесені стороною, яка понесла збитки внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій нанесені збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків у сумі 914483грн., заподіяних позивачеві невиконанням ЗАТ "XXI Століття" умов договору НОМЕР_1 та факт невиконання зобов'язань за договором підряду підтверджується наявними у справі доказами та встановленими обставинами справи, відповідно до яких, роботи фактично виконані лише на 147517грн., а передоплата отримана відповідачем у сумі 1062000грн.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що на підставі встановлених фактичних обставин справи господарським судом першої інстанції були з'ясовані дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та правомірно були задоволені позовні вимоги в частини розірвання спірного договору та стягнення з ЗАТ "XXI Століття" на користь ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" збитків у розмірі 914483грн..

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильно застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте постанова апеляційної інстанції в даній справі цим вимогам не відповідає.

Скасовуючи рішення господарського суду Автономної Республіки Крим в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

Зміст оскаржуваної постанови Севастопольського апеляційного господарського суду взагалі не містить будь - яких встановлених під час здійснення апеляційного провадження обставин справи, на підставі яких він (суд апеляційної інстанції) вважав помилковим висновок господарського суду автономної Республіки Крим, стосовно встановлення вини відповідача у неналежному виконанню договору підряду і підстав для розірвання спірного договору та стягнення збитків, а також будь -якого відповідного обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

Зробивши загальне посилання на матеріали справи та надання сторонами доказів, суд апеляційної інстанції не конкретизував ті докази, які б давали підставу для такого висновку, відповідно й не оцінював такі докази.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під час здійснення апеляційного провадження, Севастопольський апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у даному випадку підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись при цьому на те, що в даному випадку у справи № 30\15-06-628 господарського суду Одеської області та № 2-25/12716-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим (що розглядається у даному судовому провадженні), мають різни предмети та підстави позовних вимог, а також інший склад сторін.

Відповідно до пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ця норма передбачає припинення провадження у справі у разі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої та апеляційної інстанції у справі № 30\15-06-628 господарського суду Одеської області вирішувалося питання про стягнення заборгованості у сумі 914482,80грн. та розірвання договору підряду № НОМЕР_1 з підстав його не виконання за період з моменту його укладання по лютий 2006р., тобто до прийняття судового рішення по цій справі.

Тоді як, у даній справі, розглядається питання про стягнення збитків та розірвання договору підряду № НОМЕР_1, але з підстав невиконання умов договору вже після прийнятого судового рішення у справі № 30\15-06-628 господарського суду Одеської області.

Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено й про інший склад сторін у даній справі, а саме відповідачів.

Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Проте, судові рішення в цій частині сторонами в касаційному порядку не оскаржувались.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи судом першої та апеляційної інстанції та враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, а постанова апеляційної інстанції скасуванню як така, що прийнята в порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 6 статті - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006р. у справі 2-25/12716-2006 залишити без змін.

Касаційну скаргу ДП "Санаторій "Ударник" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.