ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р.
№ 41/79-22/11
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу акціонерної компанії
"Харківобленерго", м. Харків (далі -АК "Харківобленерго")
на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.09.2006
зі справи № 41/79 - 22/11
за позовом АК "Харківобленерго"
до відкритого акціонерного товариства "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго", м. Київ (далі -ВАТ "ДЕК
"Центренерго")
про стягнення 5 664 908,02 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
АК "Харківобленерго" -Солдатенка А.М.,
ВАТ "ДЕК "Центренерго" -Кроль М.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
АК "Харківобленерго" звернулася з позовом про стягнення з
відповідача 5 664 908,02 грн. заборгованості за електроенергію, що
підтверджується актом звірки.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2005 дану
справу було повторно передано на новий розгляд до господарського
суду міста Києва з метою з'ясування підстав виникнення
заборгованості та порядку здійснення розрахунків векселями між
учасниками спору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.06 (суддя
Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 29.09.06 (колегія суддів у
складі: суддя Андрієнко В.В. - головуючий, судді Малетич М.М.,
Студенець В.I.), у задоволенні позову відмовлено. Названі рішення
попередніх судових інстанцій з посиланням на приписи статей 4, 217
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
), статтю 21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
мотивовано відсутністю належним чином
підтвердженої заборгованості відповідача, що, за твердженням
позивача, утворилась за результатами проведених сторонами
розрахунків векселями при здійсненні заліку взаємної
заборгованості.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АК
"Харківобленерго" просить скасувати зазначені судові акти
місцевого та апеляційного господарських судів та задовольнити
позовні вимоги. Зокрема, скаргу мотивовано наявністю передбачених
законом підстав виникнення цивільного обов'язку відповідача зі
сплати коштів за електроенергію, оскільки розпорядження
Харківської обласної державної адміністрації від 29.05.1998 № 445
"Про впровадження вексельного обігу в області по розрахунках за
енергоносії та інші видатки між підприємствами, бюджетними
установами та обласним бюджетом" (далі -Розпорядження №445) є
адміністративним актом, що породжує зобов'язання між суб'єктами
господарювання відповідно до статті 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім
того, позивач зазначає про хибність висновків попередніх інстанцій
щодо відсутності факту заборгованості ВАТ "ДЕК "Центренерго" за
електроенергію, оскільки таку заборгованість встановлено актами
звірки та актами перевірок Державної податкової адміністрації
України.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "ДЕК "Центренерго"
зазначає, що судовими інстанціями відповідно до норм матеріального
та процесуального права встановлено відсутність підстав виникнення
заборгованості відповідача, а тому правомірно відмовлено у
задоволенні позову.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 29.05.1998 Харківською обласною державною адміністрацією
було видано Розпорядження № 445, відповідно до якого вирішено
продовжити практику застосування вексельних розрахунків за
енергоносії, комунальні послуги, харчування, медикаменти,
капітальне будівництво, транспортні та інші видатки з обласного
бюджету, включаючи видатки бюджетів з відшкодування субсидій;
- позивач не довів факту володіння векселями, платником за
якими є відповідач, а матеріали справи: акт № 22498 від
30.12.1999, акт № 22625 від 30.12.1999 -свідчать про те, що
векселедержателем є відповідач;
- доводи позивача щодо існування у відповідача заборгованості
перед ним за векселями не є доведеними;
- висновок судово-економічної експертизи № 815 є
неприйнятним, виходячи з посилання експерта в обгрунтування
наявної заборгованості відповідача перед позивачем на акти
звіряння як на первинні бухгалтерські документи;
- висновок експерта не містить інформації про ряд даних, на
підставі яких він зробив висновок про існування заборгованості;
- висновок експерта стосовно виникнення заборгованості шляхом
проведення взаємозаліків не узгоджується зі статтею 217 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, яка передбачає, що взаємозалік є підставою для
припинення зобов'язань.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
наявність заборгованості ВАТ "ДЕК "Центренерго" перед АК
"Харківобленерго".
Попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою
встановлено обставини, що входять до предмету доказування зі
справи.
Статтею 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що в силу
зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь
іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати
роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у
статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством
Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій,
які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і
змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і
обов'язки.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від
20.10.1997 № 1154 ( 1154-97-п ) (1154-97-п)
"Про стан розрахунків та механізм
погашення заборгованості за спожиті теплову, електричну енергію та
природний газ, водопостачання та водовідведення установами і
організаціями, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а
також населенням за житлово-комунальні послуги" Харківською
обласною державною адміністрацією Розпорядженням № 445 було
запроваджено розрахунки векселями, зокрема, за енергоносії та
комунальні послуги, та визначено порядок проведення цих
розрахунків.
Названим нормативно-правовим актом було впорядковано механізм
проведення розрахунків з погашення взаємної заборгованості між
господарюючими суб'єктами без створення власне фінансових
зобов'язань для таких суб'єктів. Відтак Розпорядження № 445 не
може вважатися актом, в силу якого у відповідача виникло
зобов'язання сплатити кошти за надані товари та послуги.
У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
визначено, що первинний
документ -це документ, який містить відомості про господарську
операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин
першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського
обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують
факти здійснення господарських операцій. Первинні документи
повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а
якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для
контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних
документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні
та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових
або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату і місце складання; назву
підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг
господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і
правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що
дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні
господарської операції.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий
документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить
до первинних документів бухгалтерської звітності. Достовірність
даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
підтверджується інвентаризацією активів і
зобов'язань. Таким чином, попередні судові інстанції дійшли
вірного висновку щодо недоведеності позивачем заборгованості.
Водночас скаржником не наведено переконливих доводів щодо
порушення цими судовими інстанціями установлених статтею 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
правила оцінки доказів у справі, в тому числі
акта судово-економічної експертизи.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про
цінні папери та фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
від 23.02.2006 №
3480-IV векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове
зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити
після настання строку платежу визначену суму власнику векселя
(векселедержателю).
Відповідно до статті 38 Уніфікованого закону держатель
переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у
визначений строк від дати складення чи від пред'явлення повинен
пред'явити вексель до платежу або в день, в який він підлягає
оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
Отже, право вимоги про стягнення заборгованості за векселем,
у тому числі й у судовому порядку, належить держателю векселя.
Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями,
векселедержателем є відповідач у справі, а тому у позивача
відсутні підстави для стягнення заборгованості з зазначених
підстав.
Що ж до інших доводів касаційної скарги, то вони не
спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи та не свідчать про порушення судами норм
процесуального або матеріального права.
Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави
для скасування законних та обгрунтованих судових актів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-7,
111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.09.2006 зі справи № 41/79- 22/11 залишити без змін, а касаційну
скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" -без задоволення.
Суддя
В. Селіваненко
Суддя
Суддя
I. Бенедисюк
Б. Львов