ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р.
№ 26/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Бондарук Ю.А.,
відповідача
- Хісорієв Р.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ТОВ "Хемосвіт Луцькхім"
на постанову
від 14.12.2006 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№26/ 270
за позовом
ТОВ "Хемосвіт-Луцькхім"
до
ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про
стягнення 57493,54 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.08.2006 (суддя
Пінчук В.I.) позов задоволено частково - на підставі ч.2 ст.625,
ч.3 ст.988 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.3 ст.19
Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
постановлено
стягнути з відповідача (страховика) на користь позивача
(страхувальника) 49450 грн. страхового відшкодування, 682,82 грн.
річних, 2626,29 грн. інфляційних втрат та 3186,48 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2006 (судді:Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.I.)
рішення скасовано, в позові відмовлено у зв'язку з
необгрунтованістю позовних вимог.
ТОВ "Хемосвіт Луцькхім" в поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на
порушення апеляційним судом норм глави 67 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст.1, 7, 8, 15, 19, 25 Закону України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
. Зокрема, скаржник вказує на те, що
чинне законодавство про страхування та укладений між сторонами
договір страхування №021.09477.17.00 не передбачають таку підставу
для відмови у виплаті страхового відшкодування як недбале
ставлення до транспортного засобу та викликане цим порушення
правил пожежної безпеки.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної
інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню із
залишенням без змін рішення від 03.08.2006 з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції
виходив з того, що :
12.07.2005р. між Філією ВАТ Страхова кампанія "ПЗУ Україна"
(страховиком) та СП ТзОВ "Хемосвіт-Луцькхім" (страхувальником) був
укладений договір страхування транспортних засобів №
021.09477.17.00.
Згідно п.1.1 договору предметом даного договору є страхування
майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням,
користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме
автомобілем "VOLKSWAGEN GOLF" (д.н. 02044 ВК) та додатковим
обладнанням, встановленим на транспортному засобі.
23.08.2005р. о 15 годині 05 хвилин у застрахованому
автомобілі виникла пожежа, в результаті якої було знищено всю
передню частину автомобіля: відсік двигуна, капот, акумуляторну
батарею, деталі двигуна, електромережу автомобіля у відсіку
двигуна, передні освітлювальні прилади, передні колеса автомобіля,
передній бампер, переднє скло автомобіля, про що зазначено в акті
про пожежу від 23.08.2005р.
Згідно технічного висновку про дослідження причини пожежі від
23.08.2005р. ймовірною причиною виникнення пожежі є дія теплових
проявів електроенергії внаслідок аварійних режимів роботи
зарядного пристрою при зарядці акумуляторної батареї в автомобілі
та подальшим розповсюдженням горіння по моторному відсіку.
23.08.2005р. позивач звернувся до відповідача з заявою про
виплату страхового відшкодування.
Листом від 10.10.2005р. №218-10/ВЗ відповідач відмовив
позивачу у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що
пожежа, яка сталася 23.08.2005р. відбулася внаслідок недбалого
ставлення до транспортного засобу та внаслідок порушень правил
техніки пожежної безпеки, а тому дана подія не є страховим
випадком.
Пунктом 4.1 договору визначений перелік страхових випадків,
які не визнаються страховими подіями. Даний перелік подій, що не
визнаються страховими випадками, є вичерпним. До вищевказаного
переліку не включена подія, що відбулася внаслідок порушення
правил техніки пожежної безпеки, атому відповідач не повинен був
відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до розділу 3.2 (ст.44) технічної документації
заводу виробника до автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" (д.н. 02044 ВК)
дозволяється заряджання акумулятора безпосередньо на автомобілі
без знаття акумуляторних кабелів. Крім того, не забороняється
здійснювати зарядку акумулятора і виробником зарядного пристрою
для заряджання акумуляторних батарей, що підтверджується паспортом
для зарядного пристрою "СОНАР УЗ 207.01 ТУ 3468 -
001 -54313882-2003.
Згідно з ч.3 ст.19 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та ч.3 ст.988 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити
виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений
договором термін.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що
позов підлягає задоволенню частково в сумі 49450 гри. страхового
відшкодування, 682, 82 грн. річних, 2626, 29 грн. збитків від
інфляції, 3186,48 грн. пені.
Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про
відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що
:
Відповідно до п.5.1.2 Правил страхування та п.4.1.2 договору
страхування, страховими випадками не визнаються події, що
відбулися внаслідок недбалого ставлення до транспортного засобу,
його зберігання, використання не за призначенням або з порушенням
умов технічної експлуатації ТЗ (згідно чинних Правил дорожнього
руху та відповідно до приписів Виробника).
Відповідно до п.5.1.16 Правил страхування та п.4.1.16
договору страхування страховими випадками не визнаються події, що
відбулися внаслідок пожежі, що (виникла в результаті порушення
страхувальником/ водієм чи його довіреними особами правил техніки
безпеки при користуванні пальними і вибухонебезпечними речовинами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було
дотримано умов та вимог Правил пожежної безпеки при заряджанні
акумуляторної батареї на автомобілі, що є недбалим ставленням до
застрахованого транспортного засобу.
Недбале ставлення позивача до транспортного засобу
проявляється в тому, що згідно з п. 7.8.5 Правил пожежної безпеки,
затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій №126 ( z1410-04 ) (z1410-04)
від 19.10.2004р., у приміщеннях, під
навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт,
не дозволяється заряджати акумулятори безпосередньо на
транспортних засобах.
З Технічного висновку про дослідження причини пожежі від 23
серпня 2005 року вбачається, що акумуляторна батарея заряджалася
безпосередньо на автомобілі в приміщенні гаража, що є попущенням
Правил пожежної безпеки.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в рішенні
господарського суду м. Києва не взята до уваги норма чинного
нормативного акту України ("Правила пожежної безпеки") щодо
заряджання акумуляторних батарей.
Крім того, господарський суд м. Києва у своєму рішенні
посилається лише на технічну документацію заводу виробника до
автомобіля, в якій сказано, що при зарядці акумуляторної батареї
малим струмом немає необхідності у від'єднанні кабелів системи
електрообладнання. Апеляційний суд зазначив, що дана документація
не надає дозвіл на заряджання акумуляторної батареї безпосередньо
на автомобілі в приміщеннях (боксах, гаражах тощо). До того ж ця
документація вважається ненормативним актом.
Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної
інстанції про відсутність підстав для виплати страхового
відшкодування з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про
страхування"страхування ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
- це вид цивільно-правових
відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних
осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених
договором страхування або чинним законодавством, за рахунок
грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та
юридичними особами страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із частиною другою ст.8 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
страховий випадок - подія, передбачена
договором страхування або законодавством, яка відбулася і з
настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату
страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику,
застрахованій або іншій третій особі.
За умовами укладеного договору страхування № 021.09477.17.00
від 12.07.2005 передбачено, зокрема, покриття такого з ризиків, як
пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок пожежі,
вибуху або самозаймання (п.2.1.4договору).
Відповідно до частини першої ст.25 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
здійснення страхових виплат і виплата
страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з
договором страхування або законодавством на підставі заяви
страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених
умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката),
який складається страховиком або уповноваженою ним особою
(аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат
або страхового відшкодування передбачені ст.991 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.26 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Згідно з частиною другою ст. 26 Закону України "Про
страхування"умовами ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
договору страхування можуть бути
передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових
виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Оцінюючи встановлені обставини, як підстави для відмови у
виплаті страхового відшкодування, суду необхідно виходити з
приписів зазначених норм закону.
Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, з
якими погодився апеляційний суд, страховик визначив недбале
ставлення страхувальника до транспортного засобу, яке полягало в
порушенні позивачем п.7.8.5 Правил пожежної безпеки (затверджені
наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від
19.10.2004 №126 ( z1410-04 ) (z1410-04)
) шляхом заряджання акумуляторної
батареї безпосередньо на автомобілі в приміщенні гаража.
Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що порушення
Правил пожежної безпеки не входить до передбаченого п.4.1 договору
страхування переліку подій, які не визнаються страховими
випадками, та можуть бути підставою для відмови у виплаті
страхового відшкодування.
Не зазначено вказане порушення також і серед підстав для
відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених ст.991
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.26 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Що стосується недбалого ставлення до транспортного засобу, то
згідно з п.5.1.2 Правил страхування та п.4.1.2 договору
страхування таке ставлення має визнаватися недбалим відповідно до
Правил дорожнього руху та приписів Виробника.
Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено наявність
недбалого ставлення позивача до застрахованого транспортного
засобу, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху.
Водночас суд першої інстанції встановив дотримання
страхувальником як вимог технічної документації заводу -виробника
автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" так і приписів виробника зарядного
пристрою при здійсненні зарядки акумулятора безпосередньо на
автомобілі без зняття акумуляторних кабелів.
Таким чином апеляційним судом не спростовано висновок
місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом
та договором підстав для відмови позивачу у виплаті страхового
відшкодування.
З огляду на те, що підставою скасування рішення
господарського суду першої інстанції стало неправильне
застосування апеляційною інстанцією приписів Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, а судом першої інстанції з
достовірністю встановлено наявність підстав для виконання
страховиком зобов'язань з виплати страхового відшкодування і ці
обставини не спростовано апеляційним господарським судом, то
первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає
залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Хемосвіт Луцькхім" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2006 у справі №26/270 скасувати, а рішення господарського
суду м.Києва від 03.08.2006 у даній справі залишити без змін.
Витрати ТОВ "Хемосвіт Луцькхім" по сплаті державного мита в
сумі 287,47 грн. за подання касаційної скарги покласти на
відповідача.
Наказ доручити видати господарському суду м. Києва.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун