ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р.
№ 5/2-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С.-головуючого
Панової I.Ю.,
Хандуріна М.I.
розглянувши касаційну скаргу
Спільної Українсько-Польської компанії з іноземними
інвестиціями "Содас"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від
02.11.2006
у справі господарського суду
№ 5/2-06 Вінницької області
за заявою
ВАТ "Державний ощадний банк"
до
Спільної Українсько-Польської компаніїї з іноземними
інвестиціями "Содас"
про
визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від Спільної Українсько-Польської компанії з іноземними
інвестиціями "Содас" - Щетинін С.М.
від ВАТ " Державний ощадний банк" - Йора Т.П.
В С Т А Н О В И В :
У справі оголошувалась перерва з 20.02.07 по 06.03.07
відповідно до вимог ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.05.2006
у справі № 5/2-06 (суддя Бенівський В.I.) визнані вимоги ВАТ "
Державний Ощадний банк України (м. Київ вул. Госпітальна 12-г) з
сумою 3622893,20 грн., а всього 5535880,55 грн. арбітражний
керуючий ОСОБА_1 був зобов'язаний включити зазначені вимоги до
реєстру вимог кредиторів в четверту чергу.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
02.11.2006 у справі № 5/2-06 (Колегія суддів: Вечірко I.О.,
Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.) ухвалу господарського суду
Вінницької області від 11.05.2006 (про визнання додаткових вимог
ініціюючого кредитора) змінено, виклавши її резолютивну частину в
наступній редакції:
" 1. Визнати додаткові вимоги Відкритого акціонерного
товариства " Державний ощадний банк України" до боржника на суму
1928142,38 грн., серед яких 415686,79 грн. пені.
У визнанні додаткових вимог ВАТ " Державний ощадний банк
України" до боржника на суму 1694750,82 грн. відмовити.
2. Арбітражному керуючому -розпоряднику майна ОСОБА_1
включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог
кредиторів відповідно до черговості ,встановленої ст.31 Закону
України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 02.11.2006 у справі № 5/02-06 боржник -
СУПК " Содас" звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, згідно якої просив скасувати постанову суду
апеляційної інстанції про визнання додаткових вимог ВАТ "
Державний ощадний банк України" м. Київ,вул. Госпітальна 12-г,
відмовити ВАТ " Державний Ощадний банк України у задоволенні вимог
про визнання заявлених майнових вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не з'ясував на
підставі якої норми банк нарахував заявлені ним в додаткових
вимогах відсотки по кредиту.
Вищий господарський суд України, переглянувши у касаційному
порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної
інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіривши застосування судом першої та другої інстанції норм
матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
- в ухвалі від 11.05.2006 господарським судом Вінницької
області у справі № 5/2-06 встановлено, що 05.01.2006
господарським судом Вінницької області порушено провадження у
справі № 5/2-06 про банкрутство Спільної українсько-польської
компанії " Содас" за заявою ВАТ " Державний Ощадний банк України"
м. Київ введено процедуру розпорядження майном, розпорядником
майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.
- 02.02.2006 відбулось підготовче засідання, на якому було
визнано безспірні вимоги ВАТ " Державний Ощадний банк України" в
розмірі 1912987,35 грн. до СУПК " Содас".
- 15.02.2006 в газеті " Голос України" опубліковано
оголошення про порушення справи про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи 14.03.2006 ініціюючий
кредитор звернувся до господарського суду Вінницької області з
заявою про додаткові майнові вимоги до боржника на суму 3622893
грн.20 коп.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "
Державний ощадний банк України та боржником було укладено договір
кредитної лінії №35/31/1, відповідно до якого боржнику було надано
кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 3000000 грн. з оплатою
відсотків у розмірі 27% річних.
Сторонами також було укладено додаткові угоди до договору №
35/31/1, відповідно до яких розмір відсотків за користування
кредитом змінювався.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
29.07.2003 у справі № 6/204-03 стягнуто з боржника на користь ВАТ
" Державний ощадний банк України" 1912987,35 грн. серед яких
1638199,27 грн., заборгованості по кредиту, 210946,21 грн.
відсотків за користування кредитом, 62023,87 грн. пені,1700 грн.
витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність
вказаної безспірної заборгованості є підставою для порушення
провадження у справі про банкрутство.
В постанові від 02 листопада 2006 року Житомирським
апеляційним господарським судом встановлено, що при складенні
розрахунку додаткових вимог до боржника кредитором допущено ряд
помилок при обрахуванні суми вимог.
Так, до складу додаткових вимог була включена сума
заборгованості по кредиту в розмірі 1638199,27 грн., яка раніше
вже була визнана судом в підготовчому засіданні. Крім цього,
кредитором не враховано вимоги ст.1,14 Закону України " Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
відповідно до яких конкурсними є кредитори
за вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження
у справі про банкрутство.
Не зважаючи на те, що справа про банкрутство СУПК " Содас"
була порушена судом 05.01.2006, кредитором зроблено розрахунок
вимог станом на 09.03.2006.
Зазначені обставини не були враховані місцевим господарським
судом при винесенні ухвали, а тому він безпідставно визнав вимоги
кредитора до боржника в сумі зазначеній в заяві з додатковими
вимогами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла
висновку, що додаткові вимоги ВАТ " Державний ощадний банк
України" мають бути визнані частково на суму 1928142,38 грн.
серед яких 789642,81 грн. заборгованості по сплаті
відсотків,148728,03 грн. -3% річних, 574084,76 грн. витрат від
інфляції, а також 415686,79 грн. пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
в порушення вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові акти
попередніх інстанцій прийняті при неповному з'ясуванні обставин,
що мають значення для справи, а також з невірним застосуванням
норм матеріального та процесуального права, виходячи з такого:
- ухвала господарського суду Винницької області від 11
травня 2006 року винесена з посиланням на ст.625 ЦК України,згідно
( 435-15 ) (435-15)
якої боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткові вимоги банку у
сумі 415686,79 грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу
та несвоєчасну сплату процентів за договором № 35/31/1 від
02.04.01. визнані судом апеляційної інстанції, виходячи з
розрахунку за період з 04.01.2005 по 04.01.2006.
Судами попередніх інстанцій не надана оцінка даті виконання
кредитного зобов'язання та не прийнято до уваги той факт, що
відповідно до вимог п.6.ст.232 Господарського Кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало
бути виконано.
Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення
виконання зобов'язання буде день наступний за днем коли воно мало
бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо вимог
про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна
позовна давність в один рік.
Частина 6 ст.232 Господарського Кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а
строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом
свого порушеного права встановлюється ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, судом першої інстанції в ухвалі від 11 травня 2006
року встановлено, що строк повернення кредиту за договором №
35/31/1- 31.12.02.
Відповідно до вимог Положення Національного банку України "
Про кредитування", № 246 ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
від 28.09.95, яке було
чинним на момент укладання кредитного договору та на момент
спірних правовідносин щодо строку повернення кредитних коштів,
кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі та в
банківських металах, що передається у тимчасове користування на
умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та
цільового характеру використання.
Відповідно до вимог п.9 Положення принцип повернення,
строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим
позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з
відповідною сплатою за його користування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що кредитний договір вважається укладеним із моменту
досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами є
строковим, двостороннім та відплатним, тобто передбачається при
укладанні кредитного договору відплатність за надання фінансових
послуг у вигляді виплати процентів, при чому в договорі вказується
конкретний строк до якого надаються фінансові послуги, враховуючи
строковість кредитного договору, плата за використання кредиту
встановлюється на строк дії кредитного договору, яка співпадає в
даному випадку зі строком повернення кредитних коштів, строк
повернення коштів, в даному випадку, встановлений сторонами -
31.12.2002.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій безпідставно визнані вимоги банку у
вигляді заборгованості по несплачених відсотках за користування
кредитом за період з 24.07.03 по 04.01.06 та не надана оцінка
тому факту, що спірні правовідносини мали місце до набрання
чинності 01.01.2004 Цивільним Кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, в
зв'язку з чим, в даному випадку, сплата процентів за
користування кредитними коштами, які не мають характеру санкцій,
можлива за період - до закінчення строку, на який був наданий в
користування кредит, тобто за період до 31.12.2002., а за
порушення строків виконання кредитних договорів з боку
позичальника наступає цивільно-правова відповідальність, яка
регулюється іншими нормами права і до якої плата за надані в
користування кредитні кошті у вигляді процентів не відноситься.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,
керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спільної Українсько-Польської компанії з
іноземними інвестиціями "Содас" задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.11.2006 у справі № 5/2-06, в частині визнання додаткових вимог
ВАТ " Державний ощадний банк" до боржника на суму 1928142,38,
серед яких - 415686,79 пені - скасувати.
Справу в цієї частині направити на новий розгляд до
господарського суду Вінницької області.
В решті -постанову залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді I.Ю. Панова
М.I. Хандурін