ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р.
№ 1/272-26/28
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Газета "Галицькі контракти", м. Львів,
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.12.2006
зі справи № 1/272-26/28
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр
тендерних процедур" (далі -Товариство), м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Галицькі
контракти" (далі -Газета)
про захист ділової репутації, спростування інформації та
стягнення 86 700 грн. моральної шкоди,
за участю представників:
позивача -не з'явився,
відповідача -Караваєва I.I.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Львівської
області з позовом про:
- визнання такою, що принижує ділову репутацію Товариства в
громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору
додержання законів, дискредитує позивача, схиляє до його бойкоту з
боку інших осіб, неточною, а тому - недостовірною та негативною,
інформації стосовно діяльності Товариства, поширеної Газетою в
діловому щотижневику "Контракти", випуск № 47 від 21.11.2005, у
статті під назвою "Від державного і приватного до смішного", а
саме: "...навколо Центру тендерних процедур існує розгалужена
система цілком приватних консалтингових центрів"; "Поради"
консалтерів і забезпечують успішне проходження тендеру
бізнесменам..."; "Аби зменшити залежність держзакупівель від
Центру тендерних процедур..." ;
- зобов'язання відповідача спростувати розповсюджену ним
недостовірну та негативну інформацію;
- стягнення з Газети 86 700 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Львівської області від
16.05.2006 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Прийняте судове рішення з посиланням на приписи статті 47-1 Закону
України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
мотивовано тим, що спірна
інформація є, по суті, оціночними судженнями відповідача, які
спростуванню не підлягають.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.12.2006 (колегія суддів у складі: Юркевич М.В. -головуючий,
судді Краєвська М.В., Кузь В.Л.) рішення господарського суду
Львівської області від 16.05.2006 частково скасовано та позов
частково задоволено: Газету зобов'язано опублікувати спростування
недостовірної інформації "Поради" консалтерів і забезпечують
успішне проходження тендеру бізнесменам..."; з Газети стягнуто 5
000 грн. моральної шкоди; в іншій частині рішення місцевого суду
залишено без змін.
Постанову апеляційного суду в частині задоволення позову
мотивовано тим, що: висловлювання "Поради" консалтерів і
забезпечують успішне проходження тендеру бізнесменам..." -
"недостовірне, а відтак і негативне, тобто таке, що принижує честь
та гідність" Товариства; "між висловлюваннями відповідача та
приниженням ділової репутації позивача існує причинний зв'язок".
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Газета просить постанову апеляційного суду в частині задоволення
позову скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм
матеріального права та залишити рішення місцевого суду без змін.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми господарськими судами встановлено, що:
- відповідачем у номері 47 за 2005 рік газети "Контракти"
опубліковано статтю "Від державного і приватного до смішного"
(далі -Стаття), яка містить аналіз ринку державних закупівель в
Україні та зазначення окремих проблемних аспектів цієї сфери;
- Стаття містить інформацію, на спростуванні якої наполягає
позивач;
- у написанні Статті використано інформацію відкритого
характеру, правову інформацію, а також таку, що поширено
відповідними державними органами чи інформаційними агентствами, що
підтверджується прес-релізом Міністерства економіки України від
11.11.2005, офіційним повідомленням інформаційного агентства
"Iнтерфакс-Україна" від 11.11.2005, а також постановою Кабінету
Міністрів України від 21.12.2005 № 1257 ( 1257-2005-п ) (1257-2005-п)
"Про
затвердження Стратегії розвитку системи державних закупівель на
2005-2010 роки" (а.с. 49-56);
- Газетою подано докази одержання з відкритих джерел
(Iнтернет) інформації про те, що юридичні адреси таких
консалтингових фірм, як товариство з обмеженою відповідальністю
"Європейське консалтингове агентство" та товариство з обмеженою
відповідальністю "Iнвестиційне гарантійне агентство" співпадають
із юридичною адресою Товариства;
- висловлювання "...навколо Центру тендерних процедур існує
розгалужена система цілком приватних консалтингових центрів" не
містить інформації про те, що згадані консалтингові фірми створено
позивачем, чи вони пов'язані з ним іншим чином.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що
відповідачем не подано доказів та документів, на підставі яких ним
у Статті зазначено (дано оцінку) "Поради" консалтерів і
забезпечують успішне проходження тендеру бізнесменам ...".
Причиною виникнення даного спору стало питання про наявність
підстав для спростування поширених відповідачем відомостей та для
стягнення компенсації за моральну шкоду.
Згідно з статтею 47 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII
"Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
(далі -Закон № 2657) порушення
законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну,
цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність
згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення
законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких
порушень, як, зокрема, поширення відомостей, що не відповідають
дійсності, ганьблять честь і гідність особи.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України від
16.11.1992 № 2782-XII "Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні" ( 2782-12 ) (2782-12)
громадяни, юридичні особи і
державні органи, а також їх законні представники мають право
вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації
опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не
відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.09.1990 № 7 ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
"Про застосування судами
законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової
репутації громадян та організацій" визначено, що під поширенням
відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по
радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової
інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах,
адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а
також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній
людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них,
які принижують честь і гідність громадянина або організації в
громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору
додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів
людської моралі.
Частиною першою та другою статті 47-1 Закону № 2657
( 2657-12 ) (2657-12)
визначено, що ніхто не може бути притягнутий до
відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними
судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не
містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також
висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять
фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів,
зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не
підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно з частиною першою та другою статті 23 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
особа має право на відшкодування моральної шкоди,
завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає,
зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від
31.03.1995 № 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
"Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що
відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності
обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в
її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних
страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи
якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі
чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду
та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають
значення для вирішення спору.
Попередні судові інстанції на підставі дослідження поданих
сторонами доказів дійшли узгодженого висновку про те, що наявні в
Статті висловлення "... навколо Центру тендерних процедур існує
розгалужена система цілком приватних консалтингових центрів" та
"Аби зменшити залежність держзакупівель від Центру тендерних
процедур і новоспеченої громадської організації -Тендерної палати
України, - Мінекономіки на найближчу п'ятирічку розробило план
відповідних заходів", є оціночними судженнями, що виключає
відповідальність Газети за їх поширення. У цій частині судові
рішення сторонами не оспорюються.
Водночас апеляційний суд не погодився з висновком суду першої
інстанції щодо оціночного характеру висловлювання "Поради"
консалтерів і забезпечують успішне проходження тендеру
бізнесменам...", чим й мотивував часткове задоволення позову.
Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не
було з'ясовано:
- чи стосується саме Товариства інформація про те, що
"Поради" консалтерів і забезпечують успішне проходження тендеру
бізнесменам..." (зокрема, скаржник наполягає на тому, що ця
інформація стосується інших консалтингових підприємств, і ці
доводи не перевірено та не спростовано);
- чи є зазначена інформація негативною для Товариства та чи
принижує вона його ділову репутацію, і якщо так, то яким чином;
- чи мав місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди
(втрат немайнового характеру), в якому розмірі та якими доказами
це підтверджується.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Газета "Галицькі контракти" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від
16.05.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12.12.2006 зі справи № 1/272-26/28 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов