ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     06 березня 2007 р.
     № 1/272-26/28
     Вищий господарський суд України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
     розглянувши   касаційну   скаргу   товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Газета "Галицькі контракти", м. Львів,
     на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.12.2006
     зі справи № 1/272-26/28
     за позовом товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Центр
тендерних процедур" (далі -Товариство), м. Київ,
     до товариства з обмеженою відповідальністю "Газета  "Галицькі
контракти" (далі -Газета)
     про захист  ділової  репутації,  спростування  інформації  та
стягнення 86 700 грн. моральної шкоди,
     за участю представників:
     позивача -не з'явився,
     відповідача -Караваєва I.I.,
                            ВСТАНОВИВ:
     Товариство  звернулося  до  господарського  суду   Львівської
області з позовом про:
     - визнання такою, що принижує ділову репутацію  Товариства  в
громадській  думці  чи  думці  окремих  громадян  з   точки   зору
додержання законів, дискредитує позивача, схиляє до його бойкоту з
боку інших осіб, неточною, а тому - недостовірною  та  негативною,
інформації стосовно діяльності  Товариства,  поширеної  Газетою  в
діловому щотижневику "Контракти", випуск № 47  від  21.11.2005,  у
статті під назвою "Від державного і  приватного  до  смішного",  а
саме: "...навколо  Центру  тендерних  процедур  існує  розгалужена
система  цілком  приватних   консалтингових   центрів";   "Поради"
консалтерів   і   забезпечують   успішне    проходження    тендеру
бізнесменам...";  "Аби  зменшити  залежність  держзакупівель   від
Центру тендерних процедур..." ;
     - зобов'язання  відповідача  спростувати  розповсюджену   ним
недостовірну та негативну інформацію;
     - стягнення з Газети 86 700 грн. моральної шкоди.
     Рішенням   господарського   суду   Львівської   області   від
16.05.2006 (суддя Деркач Ю.Б.) у  задоволенні  позову  відмовлено.
Прийняте судове рішення з посиланням на приписи статті 47-1 Закону
України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
          мотивовано  тим,  що  спірна
інформація є, по  суті,  оціночними  судженнями  відповідача,  які
спростуванню не підлягають.
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
12.12.2006 (колегія суддів у  складі:  Юркевич  М.В.  -головуючий,
судді Краєвська  М.В.,  Кузь  В.Л.)  рішення  господарського  суду
Львівської області від  16.05.2006  частково  скасовано  та  позов
частково задоволено: Газету зобов'язано опублікувати  спростування
недостовірної  інформації  "Поради"  консалтерів  і   забезпечують
успішне проходження тендеру бізнесменам..."; з Газети  стягнуто  5
000 грн. моральної шкоди; в іншій частині рішення  місцевого  суду
залишено без змін.
     Постанову апеляційного  суду  в  частині  задоволення  позову
мотивовано  тим,  що:   висловлювання   "Поради"   консалтерів   і
забезпечують  успішне  проходження   тендеру   бізнесменам..."   -
"недостовірне, а відтак і негативне, тобто таке, що принижує честь
та  гідність"  Товариства;  "між  висловлюваннями  відповідача  та
приниженням ділової репутації позивача існує причинний зв'язок".
     У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України
Газета просить постанову апеляційного суду в  частині  задоволення
позову  скасувати  внаслідок  її  прийняття  з   порушенням   норм
матеріального права та залишити рішення місцевого суду без змін.
     Відзив на касаційну скаргу не надходив.
     Учасників  судового  процесу  відповідно  до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним  чином  повідомлено  про  час  і
місце розгляду касаційної скарги.
     Перевіривши   повноту   встановлення   попередніми   судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального  і  процесуального  права,  заслухавши  представника
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов  висновку  про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної  скарги  з
урахуванням такого.
     Попередніми господарськими судами встановлено, що:
     - відповідачем у номері 47 за  2005  рік  газети  "Контракти"
опубліковано статтю "Від  державного  і  приватного  до  смішного"
(далі -Стаття), яка містить аналіз ринку  державних  закупівель  в
Україні та зазначення окремих проблемних аспектів цієї сфери;
     - Стаття містить інформацію, на спростуванні  якої  наполягає
позивач;
     - у  написанні  Статті  використано   інформацію   відкритого
характеру,  правову  інформацію,  а  також   таку,   що   поширено
відповідними державними органами чи інформаційними агентствами, що
підтверджується прес-релізом Міністерства  економіки  України  від
11.11.2005,  офіційним  повідомленням   інформаційного   агентства
"Iнтерфакс-Україна" від 11.11.2005, а  також  постановою  Кабінету
Міністрів України  від  21.12.2005  №  1257  ( 1257-2005-п ) (1257-2005-п)
          "Про
затвердження Стратегії розвитку системи  державних  закупівель  на
2005-2010 роки" (а.с. 49-56);
     - Газетою  подано  докази  одержання   з   відкритих   джерел
(Iнтернет)  інформації  про   те,   що   юридичні   адреси   таких
консалтингових фірм, як товариство  з  обмеженою  відповідальністю
"Європейське консалтингове агентство" та  товариство  з  обмеженою
відповідальністю "Iнвестиційне гарантійне  агентство"  співпадають
із юридичною адресою Товариства;
     - висловлювання "...навколо Центру тендерних  процедур  існує
розгалужена система цілком приватних  консалтингових  центрів"  не
містить інформації про те, що згадані консалтингові фірми створено
позивачем, чи вони пов'язані з ним іншим чином.
     Апеляційним господарським  судом  додатково  встановлено,  що
відповідачем не подано доказів та документів, на підставі яких ним
у  Статті  зазначено  (дано   оцінку)   "Поради"   консалтерів   і
забезпечують успішне проходження тендеру бізнесменам ...".
     Причиною виникнення даного спору стало питання про  наявність
підстав для спростування поширених відповідачем відомостей та  для
стягнення компенсації за моральну шкоду.
     Згідно з статтею 47 Закону України від 02.10.1992 №  2657-XII
"Про  інформацію"  ( 2657-12 ) (2657-12)
          (далі  -Закон  №  2657)  порушення
законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну,
цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність
згідно з законодавством  України.  Відповідальність  за  порушення
законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні  таких
порушень, як, зокрема, поширення відомостей,  що  не  відповідають
дійсності, ганьблять честь і гідність особи.
     Відповідно до частини першої статті  37  Закону  України  від
16.11.1992 № 2782-XII "Про  друковані  засоби  масової  інформації
(пресу)  в  Україні"  ( 2782-12 ) (2782-12)
          громадяни,  юридичні  особи   і
державні органи, а  також  їх  законні  представники  мають  право
вимагати  від  редакції  друкованого  засобу  масової   інформації
опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не
відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
     У пункті 3 Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  від
28.09.1990  №   7   ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
           "Про   застосування   судами
законодавства,  що  регулює  захист  честі,  гідності  і   ділової
репутації громадян та організацій" визначено,  що  під  поширенням
відомостей слід розуміти опублікування їх  у  пресі,  передачу  по
радіо,  телебаченню,  з  використанням   інших   засобів   масової
інформації,  викладення   в   характеристиках,   заявах,   листах,
адресованих іншим особам, повідомлення  в  публічних  виступах,  а
також в іншій формі невизначеному числу  осіб  або  хоча  б  одній
людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них,
які принижують честь і  гідність  громадянина  або  організації  в
громадській  думці  чи  думці  окремих  громадян  з   точки   зору
додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів
людської моралі.
     Частиною  першою  та  другою  статті  47-1  Закону   №   2657
( 2657-12 ) (2657-12)
         визначено,  що  ніхто  не  може  бути  притягнутий  до
відповідальності  за  висловлення  оціночних  суджень.  Оціночними
судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не
містять фактичних даних, зокрема  критика,  оцінка  дій,  а  також
висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі,  що  містять
фактичні дані, з огляду на характер використання  мовних  засобів,
зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження  не
підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
     Згідно з частиною першою  та  другою  статті  23  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         особа  має  право  на  відшкодування  моральної  шкоди,
завданої внаслідок порушення  її  прав.  Моральна  шкода  полягає,
зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної  особи,  а  також
ділової репутації фізичної або юридичної особи.
     Відповідно  до  частини  першої  статті   1167   ЦК   України
( 435-15 ) (435-15)
         моральна шкода, завдана фізичній  або  юридичній  особі
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,  відшкодовується
особою, яка її завдала,  за  наявності  її  вини,  крім  випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
     Пунктом 5  Постанови  Пленуму  Верховного  суду  України  від
31.03.1995 № 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
         "Про судову практику в справах  про
відшкодування  моральної   (немайнової)   шкоди"   визначено,   що
відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності
обов'язковому з'ясуванню при  вирішенні  спору  про  відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підлягають:  наявність  такої  шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в
її   заподіянні.   Суд,   зокрема,    повинен    з'ясувати,    чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних  чи  фізичних
страждань або втрат немайнового характеру,  за  яких  обставин  чи
якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій  грошовій  сумі
чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну  йому  шкоду
та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають
значення для вирішення спору.
     Попередні судові інстанції на  підставі  дослідження  поданих
сторонами доказів дійшли узгодженого висновку про те, що наявні  в
Статті висловлення "... навколо Центру  тендерних  процедур  існує
розгалужена система цілком приватних  консалтингових  центрів"  та
"Аби  зменшити  залежність  держзакупівель  від  Центру  тендерних
процедур і новоспеченої громадської організації -Тендерної  палати
України, - Мінекономіки на  найближчу  п'ятирічку  розробило  план
відповідних  заходів",  є  оціночними  судженнями,   що   виключає
відповідальність Газети за їх  поширення.  У  цій  частині  судові
рішення сторонами не оспорюються.
     Водночас апеляційний суд не погодився з висновком суду першої
інстанції  щодо  оціночного   характеру   висловлювання   "Поради"
консалтерів   і   забезпечують   успішне    проходження    тендеру
бізнесменам...", чим й мотивував часткове задоволення позову.
     Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими  судами  не
було з'ясовано:
     - чи  стосується  саме  Товариства  інформація  про  те,   що
"Поради" консалтерів і забезпечують  успішне  проходження  тендеру
бізнесменам..."  (зокрема,  скаржник  наполягає  на  тому,  що  ця
інформація  стосується  інших  консалтингових  підприємств,  і  ці
доводи не перевірено та не спростовано);
     - чи є зазначена інформація негативною для Товариства  та  чи
принижує вона його ділову репутацію, і якщо так, то яким чином;
     - чи мав місце факт  заподіяння  позивачеві  моральної  шкоди
(втрат немайнового характеру), в якому розмірі та  якими  доказами
це підтверджується.
     Отже, місцевий та апеляційний господарські суди  припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         щодо  прийняття  судового  рішення  суддею  за
результатами обговорення усіх обставин справи  та  частини  першої
статті  43  цього   Кодексу   стосовно   всебічного,   повного   і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до  частини  першої  статті  111-10  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         є підставою для скасування судових  рішень  зі
справи.
     Касаційна ж інстанція відповідно  до  частини  другої  статті
111-7 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          не  має  права  встановлювати  або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних
доказів над іншими, збирати нові докази або  додатково  перевіряти
докази.
     З огляду на  наведене  справа  має  бути  передана  на  новий
розгляд  до  суду  першої  інстанції,  під  час  якого   необхідно
встановити обставини,  зазначені  в  цій  постанові,  дати  їм  та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити  спір  відповідно
до вимог закону.
     Керуючись  статтями  111-7,   111-9   -111-12   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
                           ПОСТАНОВИВ:
     1. Касаційну скаргу товариства з  обмеженою  відповідальністю
"Газета "Галицькі контракти" задовольнити частково.
     2.  Рішення  господарського  суду  Львівської   області   від
16.05.2006 та постанову  Львівського  апеляційного  господарського
суду від 12.12.2006 зі справи № 1/272-26/28 скасувати.
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Львівської області.
     Суддя   В.Селіваненко
     Суддя   I.Бенедисюк
     Суддя   Б.Львов