ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 49/242
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
Ятлук О.М. дов. від 07.09.06р.
від відповідача -
не з'явилися
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "АП "Транспортник"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 21.11.2006р.
у справі
№49/242 господарського суду м.Києва
за позовом
ВАТ "АП "Транспортник"
до
ТОВ "ТДМ-Україна"
про
визнання недійсною угоди
При розгляді справи оголошувались перерви з 08.02.2007р. на
22.02.2007р. та з 22.02.2007р. на 01.03.2007р.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник" звернулось з
позовом до ТОВ "ТДМ "Україна" про визнання недійсною угоди від
15.12.2004р. про внесення змін та доповнень до Договору оренди
приміщень від 01.04.2003р. №44.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.09.2006 у справі
№ 49/242 позов задоволено з тих підстав, що оспорювана додаткова
угода є оспорюваним правочином, не відповідає вимогам закону,
зокрема ст. 793 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, так як нотаріально не
посвідчена.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2006 року апеляційна скарга ТОВ "ТДМ-Україна" задоволена.
Рішення господарського суду м. Києва від 18.09.2006 року у
справі № 49/242 скасовано; прийнято нове рішення, яким позивачу в
позові відмовлено.
При новому розгляді справи та оцінці наявних у справі доказів
суд встановив, що при укладенні договору сторони домовились з усіх
його істотних умов та відбулось виконання сторонами його умов; що
позивач не проявив активної волі щодо нотаріального посвідчення
укладених з відповідачем угод через відсутність державної
реєстрації нежитлових приміщень, які були предметом оренди.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст. 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
суд визнав спірну угоду такою, що відповідає вимогам
чинного законодавства.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "Автотранспортне підприємство
"Транспортник" просить скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.11.2006р. як таку, що прийнята з
порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Скаржник заперечує висновок апеляційної інстанції відносно
того, що він ухилявся від нотаріального посвідчення, укладеного
сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 01.04.2003р.
№44; стверджує, що сторони при укладенні зазначеної угоди не
дійшли згоди по всіх істотних його умовах, і це є правовою
підставою для визнання його недійсним.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
вислухавши пояснення позивача в судовому засіданні, дослідивши
юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення,
перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
01.04.2003р. між ВАТ "АТ "Транспортник" (орендодавець) та ТОВ
"ТДМ-Україна" (орендар) був укладений договір оренди нежитлових
приміщень № 44, що розташовані в корпусах підприємства № 73, 77 з
терміном його дії -до 31.12.2006року.
Згідно з приписами ст.ст. 256, 257 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діючих на момент укладення договору) договір майнового найму на
строк більше одного року повинен укладатись у письмовій формі.
На виконання зазначених норм цивільного законодавства
позивачем та відповідачем укладено зазначений договір у простій
письмовій формі.
На момент укладення цієї угоди цивільне законодавства не
передбачало обов'язку нотаріального посвідчення таких договорів.
В подальшому, шляхом укладення додаткових угод, сторони
встановили договірну ціну на орендовані площі, реєстр цих площ, а
додатковою угодою від 01.10.2005 року збільшили розмір орендної
плати до 15182 грн. щомісячно (а.с. 13-15).
Як встановлено апеляційним судом, укладений сторонами договір
оренди виконувався. Будь-які спори з цього приводу відсутні.
Державна реєстрація ВАТ "АТ "Транспортник", як юридичної
особи, відбулась 24.01.1997 року (а.с. 34) і, в зв'язку з цим, це
підприємство мало повноваження на укладання цивільно-правових
угод.
Відсутність державної реєстрації речового права на передане в
оренду майно (нежитлові приміщення) не впливає на правомірність
вчинених ВАТ "АТ "Транспортник" дій, так як відповідно до п.5 ст.
3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
від 01.07.2004р. № 1957-IУ право
власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з
діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим
Законом, визначаються державою.
Згідно з абзацом 2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень
щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу застосовуються до тих
прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після
набрання ним чинності.
Спірна угода від 15.12.2004р. "Про внесення змін та доповнень
до Договору оренди приміщення від 01.04.2003р. № 44, яку позивач
просить визнати недійсною, укладена в період дії ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003р.
Внаслідок цього правила цього кодексу щодо підстав, порядку і
наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів повинні
застосовуватись до спірної угоди.
Відповідно до ст. 654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або
розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір,
який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено
договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, укладення сторонами спірної угоди не потребує
нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Саме відсутністю такого посвідчення обгрунтовується позов
щодо визнання недійсною Угоди про внесення змін та доповнень до
Договору оренди приміщення № 44 від 01.04.2003р., яка була
підписана сторонами 15.12.2004р. і стосувалась лише продовження
терміну дії договору.
По своїй суті укладена сторонами угода № 44 від
01.04.2003року є оспорюваною угодою. Така угода може бути визнана
судом недійсною в разі заявлення заінтересованою стороною
відповідного позову.
Але така вимога позивачем не ставилась, тому всі твердження
скаржника щодо непогодженості сторонами суттєвих умов договору №
44 від 01.04.2003року до уваги не повинні прийматись.
Скаржник помилково вважає цей договір нікчемним внаслідок
відсутності його нотаріального посвідчення з урахуванням
вищевикладеного.
Зазначене свідчить про повноту встановлення Київським
апеляційним господарським судом обставин справи та вірне
застосування до них норм матеріального та процесуального права,
спростовує доводи касаційної скарги.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний
господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно дослідив
всі обставини справи і підставно застосував відповідні норми
матеріального та процесуального права, що спростовує доводи
касаційної скарги.
За таких обставин та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року у
справі № 49/242 -без змін.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Суддя В.Рибак
М.Черкащенко