ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
- ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 44/318
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.I.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "МВА"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007
року
у справі за позовом
до
про
ТОВ "АПС-індастрі"
ТОВ "МВА"
стягнення коштів та розірвання договору оренди
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2006 року, ТОВ "АПС-індастрі", як правонаступник ЗАТ
"АРS-іndustrі" в результаті реорганізації останнього, звернулося
до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "МВА" 114
328,56 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного
виконання відповідачем умов договору оренди виробничих приміщень
та обладнання № 1/10-1, укладеного 10.01.2005 року.
09.11.2006 року, ТОВ "АПС-індастрі" подало до суду заяву, у якій
просило, крім заявленої вимоги про стягнення 114 328,56 грн.
заборгованості з орендної плати, розірвати договір оренди
виробничих приміщень та обладнання № 1/10-1.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2006 року
провадження у справі в частині розірвання договору оренди
виробничих приміщень та обладнання № 1/10-1від 10.01.2005 року
припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Позов
задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МВА" на користь ТОВ
"АПС-індастрі" 109 443,63 грн. боргу та 1 207,39 грн. судових
витрат. В решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року
апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення
господарського суду першої інстанції -без змін.
Зазначені рішення господарського суду першої інстанції та
постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному
порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від
19.02.2007 року порушено касаційне провадження у справі за
касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення процесуальних норм, і просить прийняті попередніми
судовими інстанціями рішення та постанову скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові
рішення господарського суду першої інстанції та постанова
апеляційного господарського суду не можуть залишатися без змін і
підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий
судовий розгляд, виходячи з наступного.
Як зазначається у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від "Про судове рішення" від 29.12.1976 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
року з
наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або
виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення не можна визнати
такими, що відповідають зазначеним вище вимогам.
Відповідно до ст.291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір оренди
може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін
договір оренди може бути достроково розірваний з підстав,
передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
для розірвання
договору найму.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються
відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст.782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, наймодавець має право
відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо
наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох
місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є
розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця
про відмову від договору.
Тобто, для визнання договору розірваним на підставі ст.782 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
необхідно підтвердження неплатежу на протязі
трьох місяців підряд і повідомлення наймача про розірвання
договору.
Визнаючи договір № 1/10-1від 10.01.2005 року припиненим з часу
отримання відповідачем листа від 31.10.2006 року, правомірність
заявлених позивачем вимог суди не з'ясовували, підстави
направлення позивачем листа про припинення договору в
односторонньому порядку не встановлювали, обставин, які б свідчили
про час виникнення і прострочки платежу у судових рішеннях не
навели, а тому, з урахуванням того, що правового обгрунтування
позову позивач не змінював, наполягав на задоволенні його позову
щодо розірвання договору з інших правових підстав, висновок суду
про припинення договору оренди згідно ст. 782 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не можна визнати правильним, а припинення провадження у
справі у цій частині -правомірним.
На неповно з'ясованих обставинах постановлено і судове рішення у
частині стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки, суд
не встановив, який обсяг заборгованості складає безпосередньо
орендна плата, а який обсяг заборгованості з оплати комунальних
послуг, погоджуючись з наведеними позивачем розрахунками щодо
зарахування однорідних вимог, які виникли з інших підстав, ніж з
договору оренди, суди не навели доказів як на підтвердження
правомірності таких зарахувань, так і на спростування доводів
відповідача про безпідставність таких розрахунків та відсутність
заборгованості из орендної плати, а тому, при такому положенні,
зроблені судами висновки не можна визнати обгрунтованими, а
постановлені у справі судові рішення - законними.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, дати їм
належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого,
прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.11.2006 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.01.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий
розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.I. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко
-