ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 17/264
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
Слюсара О.В.-дов.№529/21 від 10.07.06
Омелькіна О.М. дов. №530/21 від 10.07.06
від відповідача -
не з'явилися
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Водне господарство"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.12.2006р.
у справі
№ 17/264 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
ОКВП "Дніпро-Кіровоград"
до
ТОВ "Водне господарство"
про
стягнення 128 074, 76 грн.
ВСТАНОВИВ:
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград"
м. Кіровоград звернулося з позовом до ТОВ "Водне господарство" про
стягнення 128074,76 грн. боргу за надані послуги водопостачання.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
10.10.06р. у справі № 17/264 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ
"Водне господарство" на користь позивача 119985,67 грн. боргу,
16696,86 грн. збитків від інфляції, 12513,82 грн. пені, 1904,58
грн. річних, 1511,01 грн. витрат по державному миту та 118 грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позову (стягнення пені в сумі 883,46
грн.) відмовлено.
Рішення суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи,
заборгованості відповідача за надані послуги водопостачання;
наявністю у зв'язку з цим правових підстав для стягнення з
відповідача крім боргу річних, пені, інфляційних та судових
витрат.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області. від
14.12.06р. зазначене судове рішення залишене без зміни.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Водне господарство" просить
скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій;
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові.
Як на правову підставу цих вимог скаржник посилається на
порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права з підстав, які викладені у скарзі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, вислухавши
пояснення представників позивача в судовому засіданні, дослідивши
юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення,
перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права дійшла висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
01.04.06р. між сторонами у справі був укладений договір № 38
"Про постачання питної води".
Відповідно до п.8.2 договору розрахунок за фактично подану
воду питну повинен проводитися споживачем щоденно. Сторони також
погодили, що кінцевий розрахунок за отриману на протязі звітного
періоду місяця воду повинен проводитися до 5 числа наступного за
звітним місяця, але не пізніше трьох днів з дня отримання
розрахунку.
Матеріалами справи підтверджується, що спірним періодом
платежів за отриману воду по договору № 38 від 01.04.06р. є
квітень 2006 року, а сума заборгованості за визначенням позивача
складає 120000 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог позивача щодо стягнення
цієї суми, відповідач стверджував про відсутність у нього такої
заборгованості у спірному періоді, так як отримана ним у цьому
періоді питна вода була оплачена платіжними дорученнями №№
10,14,15,17 від 04.04.06р., №№ 34,36 від 05.04.06 при наявності
помилкового зазначення в цих платіжних документах звітного періоду
платежу (березень місяць) та договору.
Не приймаючи до уваги ці заперечення відповідача, суди першої
та апеляційної інстанцій зауважили, що грошові кошти по вказаних
платіжних дорученнях могли сплачуватися в погашення заборгованості
за договором про перевід боргу від 03.04.06р., одним з учасників
якого є відповідач.
Але чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості
прийняття судових рішень, які грунтувалися б на припущеннях.
Фактичне призначення цих коштів попередніми судовими
інстанціями не досліджувалося.
Поза увагою судів залишена та обставина, що відповідно з
листом ТОВ "Водне господарство" № 609/01 від 01.06.06р., як
клієнта "Приват-Банку", було змінено призначення платежу по
зазначених вище платіжних дорученнях та визначено, що правильним
призначенням платежу є оплата отриманої у квітні 2006р. води за
договором № 38 від 01.04.06р. (а.с. 92, т.1), тобто за спірний
період.
Відповідно із ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були
встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає
передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
10.10.06р. та постанову апеляційного господарського суду
Дніпропетровської області від 14.12.06р. у справі № 17/264
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
С у д д і: В. Рибак
М.Черкащенко