ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 6-30/119-05-3616
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.I.,
суддів :
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників
позивача -
відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства комерційного банку
"ПриватБанк"
на ухвалу
від 4 жовтня 2006 року
господарського суду Одеської області
та постанову
5 грудня 2006 року
Одеського апеляційного господарського суду
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної
фірми "АЛIВ"
до
Закритого акціонерного товариства комерційного банку
"ПриватБанк"
про
визнання недійсним кредитного договору
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2003 року ТОВ ВКФ "АЛIВ" звернулося до
господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ КБ
"ПриватБанк" в особі філії "Южне головне регіональне управління"
про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди та
договору поручительства, посилаючись на те, що вони укладені в
порушення вимог діючого законодавства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 травня
2005 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 5 липня 2005 року, заборонено ЗАТ КБ
"ПриватБанк" в особі філії "Южне головне регіональне управління"
та будь-яким особам здійснювати будь-які дії, що порушують право
ВКФ "АЛIВ", що витікає з даного спору або що створюють загрозу
його порушення, не чинити перешкоди у господарській та фінансовій
діяльності ВКФ "АЛIВ" у вигляді ТОВ.
Постановою Вищого господарського суду України від 2 березня
2006 року вказані судові рішення скасовано, а справу передано на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 травня 2006 року
відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2006р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2006
р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 5 грудня 2006 року, у справі призначено
судово-почеркову експертизу та зупинено провадження у справі.
У касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить вказані
судові рішення скасувати як прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ ВКФ "АЛIВ" до
господарського суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським
судом при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального
і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи.
Приймаючи постанову від 2 березня 2006 року про скасування
судових рішень попередніх інстанцій, Вищий господарський суд
України виходив з того, що господарські суди не врахували, що
заборона чи вчинення дій може стосуватися лише предмету спору та в
ній суд повинен був точно визначити, які саме дії забороняється
вчиняти та яким особам вчиняти такі дії заборонено.
Окрім того, приймаючи ухвалу про порушення провадження у
справі, господарський суд Одеської області не врахував, що
відповідно до ст.15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи у спорах, що
виникають при виконанні господарських договорів та з інших
підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням
відповідача. При цьому, Вищий господарський суд України вказав у
постанові, що до зазначених у ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суб'єктів господарювання, які можуть бути сторонами у справі,
зокрема відповідачами і нести відповідальність за взяті на себе
зобов'язання, філії та інші окремі підрозділи не відносяться. А
згідно статуту ЗАТ КБ "ПриватБанк" та положення про філію "Южне
головне регіональне управління" останнє не наділено повноваженнями
щодо представництва інтересів у судах в якості відповідача.
Приймаючи справу до свого провадження згідно ухвали від 4
квітня 2006 року та в послідуючому ухвалу від 4 жовтня 2006 року
про призначення експертизи і зупинення провадження у справі,
господарський суд Одеської області всупереч вимог ч.1 ст.111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не виконав вказівок, що містяться у
постанові Вищого господарського суду України від 2 березня 2006
року, хоча вони є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Перевіряючи законність та обгрунтованість прийнятої місцевим
господарським судом ухвали, апеляційна інстанція вказані порушення
закону не усунула, що правильним визнати не можна.
Тому, ухвала місцевого господарського суду та постанова
апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм
процесуального права, не можуть залишатися без змін і підлягають
скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 4 жовтня 2006
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 5
грудня 2006 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий Дерепа В.I.
Судді: Грек Б.М
Стратієнко Л.В.