Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У вересні 2006 року, відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до суду з позовом про стягнення з належного відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 2168,40 грн., яку йому було завдано у результаті неналежного виконання договору постачання № 31-05/05-01/1998 від 21.06.2005 року, а саме недостачі поставленого йому за вказаним договором майна (коксовий горішок).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені за рахунок перевізника, з мотивів, що перевезення має ознаки не схоронності (заглиблення на поверхні вантажу).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року (судді Лисенко О.М., Логвиненко А.О., Чоха Л.В.) рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено, з посиланням на пропуск строку позовної давності до перевізника та відсутність вини інших відповідачів.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обрахування строку позовної давності до перевізника і просить постанову суду скасувати, залишивши рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, на виконання умов договору поставки № 31 -05/05-01/1998, укладеного 21 червня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", Ясиновським коксохімічним заводом на адресу позивача по залізничній накладній № 52790711 було направлено коксовий горішок.

Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу, при цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційним актом БК 061194/235 від 20.10.2005 року.

Відповідно до комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, на поверхні вантажу мають місце заглиблення над 3, 4 люками розміром 300х150х50 см, над 6 люком розміром 150х120х40 м, над 7 люком розміром 150х200х40 см., що свідчить про незбереження вантажу під час перевезення.

Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості розмежування майнових відносин у сфері господарювання.

Відмовляючи у задоволенні позову до державного підприємства "Придніпровська залізниця", суд послався на статтю 136 Статуту залізниць України, відповідно до якої позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" цей строк пропустило.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до державного підприємства "Придніпровська залізниця", скасувавши рішення суду першої інстанції і підстав для скасування судового рішення у цій частині судова колегія не вбачає.

Є також правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції, а з чим погодився і апеляційний господарський суд щодо відмови у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", та відкритого акціонерного товариства

"Ясиновський коксохімічний завод" оскільки відповідно до пункту 111 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відповідно до матеріалів справи недостача продукції документально підтверджена комерційним актом БК 061194/235 від 20.10.2005 року, згідно якого зафіксовані ознаки незбережного перевезення у виді заглиблень на поверхні вантажу. Дані факти свідчать про очевидні ознаки порушення поверхні вантажу є наслідком втрати вантажу на шляху слідування, а тому відповідальність за недостачу вантажу несе ДП "Придніпровська залізниця".

За таких обставин та враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановленого апеляційним судом рішення з наведених у касаційній скарзі мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року залишити без змін.