6/494 Про визнання недiйсним рiшення. - Текст документа

Рiшенням господарського суду мiста Києва вiд 10.11.2006 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змiн постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 26.01.2007 (колегiя суддiв у складi: Андрiєнко В.В. -головуючий, суддi Малетич М.М. i Студенець В.I.), позов задоволено: оспорюване рiшення визнано недiйсним; на АМК вiднесено судовi витрати зi справи. У прийняттi зазначених рiшення та постанови попереднi судовi iнстанцiї виходили з того, що у прийняттi оспорюваного рiшення АМК допущено порушення вимог чинного законодавства, а саме Закону України "Про Антимонопольний комiтет України" (3659-12) i Методики визначення монопольного (домiнуючого) становища суб'єктiв господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК вiд 05.03.2002 № 49-р (z0317-02) (далi - Методика).

У касацiйнiй скарзi до Вищого господарського суду України АМК просить оскаржуванi судовi рiшення з даної справи скасувати та в задоволеннi позовних вимог вiдмовити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням попереднiми судовими iнстанцiями норм матерiального права, в тому числi статей 1, 12 i 13 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (2210-14) , роздiлiв 5 i 6 Методики (z0317-02) .

У вiдзивi на касацiйну скаргу ВАТ "Укртелеком" заперечує проти доводiв скаржника, зазначаючи про їх необгрунтованiсть та про вiдповiднiсть оскаржуваних судових рiшень законодавству України, i просить залишити їх без змiн, а скаргу -без задоволення.

Згiдно з частиною другою статтi 2 Кодексу адмiнiстративного судочинства України (2747-15) до адмiнiстративних судiв можуть бути оскарженi будь-якi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть суб'єктiв владних повноважень, крiм випадкiв, коли щодо таких рiшень, дiй чи бездiяльностi Конституцiєю чи законами України встановлено iнший порядок судового провадження. А згiдно з частиною другою статтi 4 названого Кодексу юрисдикцiя адмiнiстративних судiв поширюється на всi публiчно-правовi спори, крiм спорiв, для яких законом встановлений iнший порядок судового вирiшення. Вiдповiдно ж до приписiв статтi 60 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (2210-14) рiшення органiв Антимонопольного комiтету України оскаржуються до господарського суду.

У пунктi 4 Iнформацiйного листа Верховного Суду України вiд 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирiшення певних категорiй публiчно-правових спорiв в порядку iншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (2210-14) встановлює, що заявник, вiдповiдач, третя особа мають право оскаржити рiшення органiв Антимонопольного комiтету України до господарського суду у двомiсячний строк з дня одержання рiшення)".

Отже, спiр у цiй справi вiдноситься до пiдвiдомчостi господарських судiв i пiдлягає вирiшенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далi - ГПК України (1798-12) ) .

Перевiривши на пiдставi встановлених попереднiми судовими iнстанцiями фактичних обставин справи правильнiсть застосування ними норм матерiального i процесуального права, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про вiдсутнiсть пiдстав для задоволення касацiйної скарги з огляду на таке.

Судовими iнстанцiями у справi встановлено, що:

- розпорядженням державного уповноваженого АМК вiд 24.10.2003 № 08/201-р за результатами розгляду заяв Департаменту державної служби охорони при МВС України (далi - ДСО), ВАТ "Геркон", фiлiї "Управлiння "Укргазтехзв'язок" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" розпочато розгляд справи № 36-26.13/99-03 за ознаками вчинення ВАТ "Укртелеком" порушення законодавства про захист економiчної конкуренцiї;

- пiд час розгляду зазначеної справи до АМК надiйшли заяви ВАТ "Новопавлiвський гранiтний кар'єр", Донецького регiонального структурного пiдроздiлу та регiонального структурного пiдроздiлу Київського районного центру "Київцентраеро" державного пiдприємства обслуговування повiтряного руху України "Украерорух", якi було приєднано до згаданої справи, так само як i справу № 26.1/1, порушену за зверненням ТОВ "Компанiя "Телеком Сервiс";

- згiдно з оспорюваним рiшенням:

· визнано, що ВАТ "Укртелеком" як власник АТС займає монопольне (домiнуюче) становище з часткою 100 вiдсоткiв на регiональних ринках надання в оренду спецiалiзованих технологiчних примiщень АТС для ДСО, суб'єктiв господарювання, якi орендують спецiалiзованi технологiчнi примiщення для забезпечення послуг вiдомчого зв'язку (фiлiя "Управлiння "Укргазтехзв'язок" ДК "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України", ВАТ "Новопавлiвський гранiтний кар'єр", державне пiдприємство "Украерорух"), та операторiв телекомунiкацiй, якi вже здiйснили процедуру приєднання до телефонної мережi загального користування, однiєю з умов якої було розмiщення обладнання в спецiалiзованому технологiчному примiщеннi АТС, яка належить ВАТ "Укретелеком" (ВАТ "Геркон", ТОВ "Компанiя "Телеком-Сервiс");

· дiї ВАТ "Укртелеком", якi полягають у необгрунтованому збiльшеннi вартостi оренди площ у спецiалiзованих технiчних примiщеннях АТС, визнано порушенням законодавства про захист економiчної конкуренцiї, передбаченим пунктом 1 частини другої статтi 13 та пунктом 2 статтi 50 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (2210-14) , у виглядi зловживання монопольним (домiнуючим) становищем на регiональних ринках послуг з надання в оренду спецiалiзованих технологiчних примiщень АТС, якi були б неможливими за умов iснування значної конкуренцiї на ринку;

· на пiдставi абзацу другого частини другої статтi 52 названого Закону (2210-14) за вiдповiдне порушення законодавства на ВАТ "Укртелеком" накладено штраф у сумi 700 000 грн.;

· ВАТ "Укртелеком" зобов'язано припинити зазначене порушення законодавства про захист економiчної конкуренцiї шляхом приведення встановлених цiн до економiчно обгрунтованого рiвня у тримiсячний строк з дня одержання оспорюваного рiшення;

- у визначеннi територiальних (географiчних) меж та частки товарного ринку АМК дiйшов висновку про те, що для пiдроздiлiв ДСО, якi обслуговують абонентiв ВАТ "Укртелеком", вiдсутня альтернативна можливiсть отримання вiдповiдних послуг вiд iнших суб'єктiв господарювання, незалежно вiд їх розташування, для операторiв телекомунiкацiй та суб'єктiв господарювання, незалежно вiд їх розташування, для операторiв телекомунiкацiй та суб'єктiв господарювання, що орендують спецiалiзованi технологiчнi примiщення для забезпечення послуг вiдомчого зв'язку, якi вже здiйснили процедуру приєднання до телефонної мережi загального користування, однiєю з умов якої було розмiщення обладнання у спецiалiзованому технологiчному примiщеннi АТС, яка належить ВАТ "Укртелеком", вiдсутня можливiсть отримання цих послуг вiд iнших суб'єктiв господарювання, незалежно вiд їх розташування, а назване товариство як власник АТС займає монопольне (домiнуюче) становище на регiональних ринках надання в оренду спецiалiзованих технологiчних примiщень АТС з часткою 100 вiдсоткiв;

- на ринку надання в оренду примiщень АТС є й iншi суб'єкти господарювання, якi можуть надавати аналогiчнi послуги. Як доказ наявностi таких суб'єктiв господарювання ВАТ "Укртелеком" подано перелiк операторiв зв'язку по регiонах України; проте, як зазначено в судi представниками АМК, цi обставини останнiм не дослiджувалися;

- матерiали справи свiдчать також, що АМК у визначеннi монопольного становища ВАТ "Укртелеком" на вiдповiдному ринку не проаналiзував вартiсть аналогiчних послуг, що надаються iншими суб'єктами господарювання, та у визначеннi територiальних (географiчних) меж ринку товару в кожному випадку обмежував товарний ринок територiєю однiєї АТС (межами однiєї юридичної особи).

Вiдповiдно до частини другої статтi 12 Закону (2210-14) монопольним (домiнуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо вiн не доведе, що зазнає значної конкуренцiї.

Згiдно з пунктом 1 частини другої статтi 13 Закону (2210-14) зловживанням монопольним (домiнуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, встановлення таких цiн чи iнших умов придбання або реалiзацiї товару, якi неможливо було б встановити за умов iснування значної конкуренцiї на ринку.

Розроблена вiдповiдно до статтi 12 Закону (2210-14) Методика (z0317-02) встановлює порядок визначення монопольного (домiнуючого) становища суб'єктiв господарювання на ринку i призначена для аналiзу дiяльностi суб'єктiв господарювання, груп суб'єктiв господарювання та споживачiв з виробництва, реалiзацiї, придбання товарiв, надання послуг, виконання робiт на загальнодержавних та регiональних ринках. Згiдно з пунктом 1.2 Методики (z0317-02) об'єктами для визначення монопольного (домiнуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктiв господарювання - декiлька суб'єктiв господарювання, якi дiють на ринку в певних товарних та територiальних (географiчних) межах; обставини, якi визначають на вiдповiдному товарному ринку умови здiйснення господарської дiяльностi з виробництва, реалiзацiї, придбання товарiв, надання послуг, виконання робiт, а також умови придбання та використання зазначених товарiв, робiт, послуг. Пунктом 2.1 Методики (z0317-02) передбачено, що визначення монопольного (домiнуючого) становища суб'єктiв господарювання може включати в себе такi дiї:

- встановлення об'єктiв аналiзу щодо визначення монопольного (домiнуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктiв господарювання), конкретного товару (продукцiї, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання перелiку товарiв (робiт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домiнуюче) становище суб'єкта господарювання i якi мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання перелiку основних продавцiв (постачальникiв, виробникiв), покупцiв (споживачiв) товарiв (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територiальних (географiчних) меж ринку;

- встановлення промiжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктiв господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягiв товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктiв господарювання на ринку;

- складання перелiку продавцiв (постачальникiв, виробникiв), покупцiв (споживачiв) товару (товарної групи) - потенцiйних конкурентiв, покупцiв, якi можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогiчний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрiв вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктiв господарювання, якi продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогiчний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домiнуючого) становища суб'єкта (суб'єктiв) господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домiнуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так i поведiнкових показникiв, що характеризують стан конкуренцiї на ринку. При цьому застосування структурних показникiв зумовлюється встановленням об'єктiв аналiзу, визначенням товарних, територiальних (географiчних), часових меж ринку тощо на пiдставi iнформацiї, що може бути використана для визначення монопольного (домiнуючого) становища.

Вiдповiдної правової позицiї дотримується й Верховний Суд України, зокрема, в постановi вiд 13.09.2005 № 39/225.

За приписами пунктiв 1.3, 6.1 Методики (z0317-02) : територiальнi (географiчнi) межi ринку -це територiя зi сферою взаємовiдносин купiвлi-продажу товару (групи товарiв), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свiй попит на певний товар i яка може бути, як правило, територiєю держави, областi, району, мiста тощо або їхнiми частинами; територiальнi (географiчнi) межi ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мiнiмальної територiї, за межами якої з точки зору споживача придбання товарiв (товарної групи), що належать до групи взаємозамiнних товарiв (товарної групи), є неможливим або недоцiльним.

Згiдно з частиною першою статтi 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень.

Задовольняючи позов, попереднi судовi iнстанцiї виходили, зокрема, з того, що:

- визначення ВАТ "Укртелеком" як такого, що займає монопольне (домiнуюче) становище на регiональних ринках надання в оренду спецiалiзованих примiщень АТС у територiальних межах розташування його мереж з часткою 100 вiдсоткiв здiйснено АМК з недодержанням приписiв Методики (z0317-02) ;

- АМК у прийняттi оспорюваного рiшення не дослiджено належним чином наявнiсть на вiдповiдному товарному ринку iнших суб'єктiв господарювання, що можуть надавати аналогiчнi послуги, а також питання вартостi аналогiчних послуг у iнших суб'єктiв господарювання;

- вiдтак АМК не доведено факт зайняття ВАТ "Укртелеком" монопольного становища на регiональних ринках надання в оренду спецiалiзованих технологiчних примiщень АТС з часткою 100 вiдсоткiв;

- суб'єктом правопорушення, передбаченого, зокрема, пунктом 1 частини другої статтi 13 i пунктом 2 статтi 50 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (2210-14) , може бути лише суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домiнуюче) становище на товарному ринку.

Згiдно з частиною першою статтi 59 названого Закону (2210-14) неповне з'ясування обставин, якi мають значення для справи, недоведення обставин, якi мають значення для справи, i якi визнано встановленими, є пiдставами для, зокрема, визнання недiйсними рiшень органiв АМК.

Водночас попереднi судовi iнстанцiї у розглядi даної справи припустилися помилки у застосуваннi норми матерiального права, зазначивши з посиланням на частину другу статтi 13 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (2210-14) про необхiднiсть дослiдження АМК у прийняттi оспорюваного рiшення питання про те, чи призводять дiї ВАТ "Укртелеком" до ущемлення iнтересiв iнших суб'єктiв господарювання чи споживачiв. Судовими iнстанцiями у зв'язку з цим не враховано, що за змiстом частини першої тiєї ж статтi (де вмiщено загальну норму, частково конкретизовану в частинi другiй статтi) для квалiфiкацiї дiй чи бездiяльностi суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домiнуючим) становищем достатньо не лише настання, а й самої лише можливостi настання наслiдкiв у виглядi, зокрема, ущемлення iнтересiв iнших суб'єктiв господарювання чи споживачiв. Однак зазначена помилка не стосується iнших зазначених в цiй постановi висновкiв попереднiх судових iнстанцiй, а тому не вплинула на правильнiсть резолютивних частин оскаржуваних судових рiшень й вiдтак не може вважатися пiдставою для їх скасування.

В той же час вiдповiднi висновки попереднiх судових iнстанцiй не спростовуються доводами касацiйної скарги, якi значною мiрою, зокрема, стосовно змiсту оспорюваного рiшення, стосуються встановлення та доведення фактичних обставин справи; касацiйна ж iнстанцiя згiдно з частиною другою статтi 1117 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленi у рiшеннi або постановi господарського суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, збирати новi докази або додатково перевiряти докази.

У зв'язку з цим не може бути враховано й посилання скаржника на iснування в даному разi факторiв, пов'язаних з "природною монополiєю з економiчних причин". Попереднiми судовими iнстанцiями не встановлено i скаржником у розглядi ними справи не доведено факт належностi ВАТ "Укртелеком" до числа суб'єктiв природних монополiй.

Визначених законом пiдстав для скасування оскаржуваних судових рiшень не встановлено.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рiшення господарського суду мiста Києва вiд 10.11.2006 та постанову Київського апеляцiйного господарського суду вiд 26.01.2007 зi справи № 6/494 залишити без змiн, а касацiйну скаргу Антимонопольного комiтету України -без задоволення.