13/216-ПД-06 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - Текст документа

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Планета-М" і ЗАТ "Група "Зерновий термінал" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.2005р., укладеного між відповідачами, в частині продажу прохідної літ. Р-4 та витребування державного майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.06.2006р. (суддя Закурін М.К.) у вказаному позові відмовлено.

Оскаржуваною постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. (колегія суддів у складі: Мірошниченко М.В. - головуючий, Радченко О.П., Хуторного В.М.) вказане рішення господарського суду скасовано, позов задоволено, постановлено визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 04.11.2005р., укладений між ТОВ "Планета-М" і ЗАТ "Група "Зерновий термінал" -в частині купівлі-продажу прохідної літ. Р-4 (кафетерій), загальною площею 370,7 м-2, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169. Витребувано державне майно -вказана прохідна літ. Р-4 (кафетерій) та повернуто його Державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області шляхом виселення ЗАТ "Група "Зерновий термінал" із зайнятого приміщення кафетерію. Також постановлено стягнути з ТОВ "Планета-М" на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з ТОВ "Планета-М" на користь Державного бюджету України 280,50 грн. державного мита.

Не погоджуючись з цією постановою суду ЗАТ "Дніпропетровський термінал", яке є правонаступником ЗАТ "Група "Зерновий термінал", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 27.06.2006р. У касаційній скарзі заявник посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцієї норм матеріального права, зокрема, статей 203, 215, пункту 3 частини 1 статті 388, статей 628, 660, 661 Цивільного кодексу України (435-15) та статті 207 Господарського кодексу України (436-15) .

У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду залишити без змін, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обгрунтованою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2007 року здійснено заміну відповідача-2 - Закритого акціонерного товариства "Група "Зерновий термінал" на його процесуального правонаступника -Закрите акціонерне товариство "Дніпровський термінал".

Відповідач-1 та відповідач-2 не використали наданого законом права на участь своїх представників у засіданні суду касаційної інстанції.

Від відповідача-2 26.02.2007 року надійшла телеграма у якій він просить відкласти розгляд справи не менше ніж на два місяці.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду касаційної скарги та закінченням процесуального строку, визначеного ст.111-8 ГПК України (1798-12) для розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи №14/39-05 судами було встановлено, що при приватизації ВАТ "Херсонський консервний комбінат" до статутного фонду створеного товариства, відповідно до п.5.6 Плану приватизації державного майна, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області від 31.03.1994р. №61, не увійшли об'єкти соціально-культурного призначення та залишилися на балансі товариства (згідно з Переліком об'єктів соціального, культурного та побутового призначення, що не увійшли до статутного фонду ВАТ). До зазначеного Переліку включена їдальня, балансовою вартістю 97819тис. крб., а відповідно до п.1 Iнвентаризаційного опису їдальні від 01.01.1994р. до її складу ввійшов кафетерій балансовою вартістю 56470, 65 крб.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №757 (757-97-п) "Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації та приватизації", комісією ВАТ "Херсонський консервний комбінат" за участю представників Регіонального відділення ФДМУ було проведено інвентаризацію державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства при приватизації станом на 01.07.1998р.

За результатами проведення інвентаризації складено Протокол від 25.08.1998р., відповідно до п. 1 якого встановлено, що до статутного фонду ВАТ "Херсонський консервний комбінат" не увійшли об'єкти, щодо яких встановлено пільги (передані безоплатно), в тому числі їдальня та кафетерій, який входить до складу їдальні, розташовані на території комбінату.

10.02.2003р. органом приватизації - ФДМУ по Херсонській області проведено перевірку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Херсонський консервний комбінат" та залишилось на його балансі. За результатами перевірки складено акт від 10.02.2003р., відповідно до якого РВ ФДМУ по Херсонській області виявлено, що кафетерій, який входить до складу їдальні, що не увійшов при приватизації до статутного фонду ВАТ "Херсонський консервний комбінат", на балансі товариства не значиться та використовується ТОВ "Планета-М" під прохідну.

Листами від 19.09.2003р. № 04-2613, від 16.04.2004р. № 04-1270, від 16.07.2004р. № 04-2364, від 04.10.2004р. № 04-3308, від 04.02.2005р. № 04-411 РВ ФДМУ по Херсонській області зверталось до ТОВ "Планета-М" з повідомленнями, що кафетерій, який входить до складу їдальні, є державним майном, тому він повинен бути повернутий до державної власності.

Оскільки ТОВ "Планета-М" не повернуто спірний об'єкт до державної власності, а вказане товариство незаконно, як вважає РВ ФДМУ по Херсонській області, продовжує користуватись ним, РВ ФДМУ по Херсонській області звернувсь до господарського суду з позовом про визнання недійсним спірного договору в частині продажу спірного об'єкту, та витребування державного майна - кафетерію з незаконного володіння ТОВ "Планета-М" і повернення його державі в особі РВ ФДМУ по Херсонській області шляхом виселення відповідача з незаконно займаного приміщення.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно до довідки АКБ "Правекс-банк" від 10.10.2006р. за № 61679/02, наданої на запит апеляційного господарського суду у справі № 13/216-ПД-06, відповідно до переліку майна, зазначеного в Додатку № 1 до договору про відчуження майна від 26.01.2001р., укладеного між ВАТ "Херсонський консервний комбінат" та АКБ "Правекс-банк", об'єкт "кафетерій" не значиться; таким чином АКБ "Правекс-банк" не набував права власності на зазначений об'єкт. Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 31.01.2001р., укладеного між АКБ "Правекс-банк" та ТОВ "Планета-М" в переліку майна (Додаток № 1), яке за договором було передане ТОВ "Планета-М", об'єкт "кафетерій" не значиться. А отже, зазначений об'єкт не був предметом договору купівлі-продажу. Вказана обставина, як встановлено судом апеляційної інстанції, також підтверджується наступними документами: договором щодо відчуження майна від 26.01.2001р., укладеним між АКБ "Правекс-банк" і ВАТ "Херсонський консервний комбінат", актом прийому-передачі (Додаток № 1) до договору щодо відчуження майна від 26.01.2001р.; договором купівлі-продажу майна від 31.01.2001р., укладеним між АКБ "Правекс-банк" і ТОВ "Планета-М"; додатком №1 (перелік майна) до договору купівлі-продажу майна від 31.01.2001р.

Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що прохідна літ. Р-4 (кафетерій), розташована за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169, не увійшла при приватизації до статутного фонду ВАТ "Херсонський консервний комбінат", і знаходилась у незаконному користуванні ТОВ "Планета-М", оскільки не увійшла до переліку об'єктів, придбаних останнім за договором купівлі-продажу від 31.01.2001р., укладеним між АКБ "Правекс-банк" та ТОВ "Планета-М".

За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу від 04.11.2005р., укладеного між відповідачами, в частині продажу прохідної що зазначена під літ. Р-4, та про необхідність повернення вказаного спірного майна з незаконного володіння відповідача-2 на користь Держави в особі позивача шляхом виселення відповідача-2 із спірного приміщення.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що спірний договір в частині продажу спірного майна слід визнати недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) як такий, що суперечить вимогам закону, зокрема, положенням статей 4, 48 Закону України "Про власність" (697-12) , а також статей 203, 215, 319, 321, 326, 328, 386, 658 Цивільного кодексу України (435-15) і порушує право державної власності у вигляді володіння, розпорядження та користуванням належним державі майном. Крім того, враховуючи положення статті 50 Закону України "Про власність" (697-12) , статті 330, 387, 388, апеляційною інстанцією задоволено позовні вимоги в частині витребування спірного майна, яке вибуло із володіння держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області за обставин, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (435-15) , тобто, не з його волі іншим шляхом.

Відповідно до ст.13 Конституції України (254к/96-ВР) власність зобов'язує, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У касаційній скарзі особа що її подала посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень п.3 ч.1 ст.388 ЦК України (435-15) , однак з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Цією нормою визначено що власник має право витребувати майно, придбане за відплатним договором, від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено що продавець майна за спірним договором володів ним без законних підстав оскільки таке майно не передавалось йому власником.

Також судом встановлено відсутність згоди власника в особі РВФДМУ на продаж цього майна продавцем за спірним договором. Відповідно до ст. 658 ЦК України (435-15) право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Не набувши права власності на спірне майно та укладаючи договір купівлі-продажу цього майна з відповідачем-2, відповідач-1 порушив вимоги ст.658 ЦК України (435-15) .

Таким чином господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав договір купівлі-продажу спірного майна, укладений з порушенням вимог вказаних норм права, недійсним в частині його продажу.

Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 06.02.2007р. зі справи №41/528.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України (1798-12) у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.