ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 
 
                            ПОСТАНОВА 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 
 
     28 лютого 2007 р. 
     № 06/2353 
     Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:
     Перепічая В.С. (головуючого),
     Вовка I.В.,
     Гончарука П.А.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
товариства     з     обмеженою     відповідальністю     "Черкаська
виробничо-торгова компанія" на постанову  Київського  міжобласного
апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року в  справі
№ 06/2353 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до товариства з
обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова  компанія"
про спонукання до укладення договору, -
 
     ВСТАНОВИВ:
     У квітні 2006 року приватний підприємецьОСОБА_1 звернулося до
господарського суду Черкаської області з позовом до  товариства  з
обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова  компанія"
про зобов'язання  відповідача  продовжити  строк  дії  та  визнати
пролонгованим договір оренди  НОМЕР_1  від  31  грудня  2004  року
торгового місця НОМЕР_2 магазину "IНФОРМАЦIЯ_1", що знаходиться за
адресою: АДРЕСА_1, строком до  1  липня  2006  року,  зобов'язання
укласти з позивачем договір оренди вказаного  об'єкту  строком  на
один рік з дня  подання  пропозиції  про  продовження  строку  дії
договору,   посилаючись   на   безпідставну   незаконну    відмову
відповідача вчинити вказані дії в добровільному порядку.
     5 червня 2006 року позивач звернувся до  суду  з  заявою  про
зміну позовних вимог і просив суд визнати укладеним договір оренди
торгового місця НОМЕР_2 в магазині  "IНФОРМАЦIЯ_1"  від  16  січня
2006 року з 2 січня 2006 року строком на один рік.
     Рішенням господарського суду Черкаської області від 15 червня
2006 року в позові відмовлено.
     Постановою     Київського      міжобласного      апеляційного
господарського суду від 24 жовтня 2006 року рішення місцевого суду
скасовано, а позов задоволено частково. Визнано укладеним  договір
оренди частини торгового приміщення від  16  січня  2006  року,  а
саме, торгового  місця  НОМЕР_2  на  другому  поверсі  в  магазині
"IНФОРМАЦIЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  з  16  січня
2006 року строком на один рік.  В  іншій  частині  позовних  вимог
відмовлено. Стягнуто з  відповідача  на  користь  позивача  судові
витрати.
     У касаційній скарзі відповідач  просить  скасувати  постанову
апеляційного  господарського  суду  у   справі,   посилаючись   на
порушення  норм  матеріального  права,  а  рішення   суду   першої
інстанції залишити без змін.
     Заслухавши  пояснення  представника   відповідача,   вивчивши
матеріали  справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,   суд
вважає, що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню  з  таких
підстав.
     Відмовляючи в позові, місцевий господарський  суд  виходив  з
того, що строк дії договору оренди  НОМЕР_1  від  31  грудня  2004
року,  предметом  якого  є  торгове  місце  НОМЕР_2   в   магазині
"IНФОРМАЦIЯ_1", що знаходиться за  адресою:  АДРЕСА_1,  скінчився.
Відповідач, у встановленому договором  оренди  порядку,  повідомив
позивача про заперечення щодо  подальшого  користування  позивачем
орендованого торгівельного місця на умовах договору НОМЕР_1 від 31
грудня 2004 року та направив позивачу  пропозицію  щодо  укладення
договору оренди на інших, ніж було  встановлено  договором  оренди
НОМЕР_1 від 31 грудня  2004  року,  умовах.  Оскільки  згоди  щодо
укладення договору оренди  торгівельного  місця  на  нових  умовах
позивачем надано не було, спірний договір оренди  НОМЕР_1  від  31
грудня 2004 року вважається таким, що припинив свою дію.
     При розгляді апеляційної скарги суд другої  інстанції  дійшов
висновку про необхідність скасування  рішення  місцевого  суду  та
задоволення позову в частині визнання договору оренди від 16 січня
2006 року укладеним, посилаючись на наступне.
     16 січня 2006 року, у зв'язку  із  закінченням  дії  договору
оренди НОМЕР_1 від 31 грудня 2004 року, позивач надіслав на адресу
відповідача лист з пропозицією укласти  новий  договір  оренди  на
новий строк, проханням надати відповідь на протязі двадцяти  днів,
а також проект договору оренди від 16 січня 2006 року.
     Відповідач пропозиції не розглянув, відповіді не надав.
     Позивач продовжував займати та  використовувати  за  цільовим
призначенням орендоване  приміщення  згідно  наданого  відповідачу
проекту договору оренди від  16  січня  2006  року,  вчасно  та  в
повному  обсязі  сплачував   орендні   платежі,   які   приймались
відповідачем, що свідчить про виконання останнім умов договору від
16 січня 2006 року, а отже, дає підстави вважати вказаний  договір
укладеним.
     При цьому, суд  апеляційної  інстанції  дійшов  висновку,  що
спірний договір слід вважати укладеним саме з 16 січня 2006  року,
оскільки з тексту запропонованого  відповідачу  проекту  вказаного
договору оренди, що міститься в матеріалах справи, вбачається,  що
договір датований 16 січня 2006 року, а тому у задоволенні  вимоги
позивача про визнання договору оренди укладеним  з  2  січня  2006
року слід відмовити.
     Апеляційним судом зазначено, що матеріали справи свідчать про
те,  що  сторони  не  могли  дійти  згоди   лише   щодо   вартості
орендованого  майна,  а  отже,  не  дотримавшись  вимог  ст.   181
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
         щодо процедури та  форми
надання відповіді на пропозицію про укладення  договору  оренди  у
разі  незгоди  лише  з  певною  її  частиною,  шляхом  направлення
відповідного протоколу розбіжностей, відповідач позбавив  позивача
можливості реалізувати надане  йому  законом  переважне  право  на
укладення договору оренди згідно ст.  285  Господарського  кодексу
України  ( 436-15 ) (436-15)
          та  ст.  777   Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
        .
     Висновок суду другої інстанції про наявність правових підстав
для задоволення позову в частині визнання договору оренди  від  16
січня 2006 року укладеним, при цьому укладеним  саме  з  16  січня
2006  року,   є   законним,   обгрунтованим,   відповідає   нормам
матеріального і  процесуального  права,  фактичним  обставинам  та
наявним матеріалам справи, а  доводи  касаційної  скарги  його  не
спростовують.
     З огляду на  викладене,  підстав  для  зміни  або  скасування
постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну  скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Черкаська виробничо-торгова компанія" залишити без задоволення, а
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 24 жовтня 2006 року в справі № 06/2353 -без змін.
     Головуючий  Перепічай В.С.
     Судді  Вовк I.В.
     Гончарук П.А.