ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р.
№ 9/225
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничозбагачувальна
фабрика "Iндустрія"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.09.2006р.
у справі
№ 9/225
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг"
до
1). Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
2). Товариства з обмеженою відповідальністю
"Гірничозбагачувальна фабрика "Iндустрія"
про
стягнення 1631, 29 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
27.06.2006р. (суддя Подобєд I.М.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.09.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Лисенко
О.М., суддів Логвиненка А.О., Чохи Л.В.) позов до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Гірничозбагачувальна фабрика
"Iндустрія" задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з
обмеженою відповідальністю "Гірничозбагачувальна фабрика
"Iндустрія" на користь Відкритого акціонерного товариства "Міттал
Стіл Кривий Ріг" суму 1 631, 29 грн. вартості нестачі, 102 грн.
витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В позові до Державного підприємства
"Придніпровська залізниця" постановлено відмовити.
В своїй касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.09.2006р. і прийняти нове рішення, у якому у задоволенні
позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл
Кривий Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Гірничозбагачувальна фабрика "Iндустрія" відмовити у повному
обсязі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 237 п. 3,
ст. 244 п.2, ст. 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.
52, 129 Статуту Залізниць України, п. 8 Правил складання актів,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від
28.05.2002р. №334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
, п.2.5 Iнструкції з
актово-претензійної роботи, затвердженої наказом Укрзалізниці
№168-Ц від 07.07.2003р., ст.ст. 4-2, 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх
представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
між ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" (власник колії) та ДП
"Придніпровська залізниця" (залізниця) був укладений договір №
ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної
під'їзної колії (далі Договір), згідно п. 6.1 якого вагони по
під'їзній колії локомотивом залізниці зі станції Кривий
Ріг-Головний подаються на одну із колій приймально - відправочного
парку станції Східно-Приймально-Відправна, яка включає станції
Східна-Розвантажувальна, Східна-Сортувальна,
Східна-Внутрішньозаводська. На коліях станції
Східно-Приймально-Відправна здійснюється здавання і приймання
вагонів у технічному і комерційному відношенні (абзац 2 пункт 6.3
Договору), де у відповідності з пунктом 7 Правил видачі вантажів і
ст. 23 Статуту залізниць України вантаж видається разом із
накладною одержувачу. Після здійснення здавання вагонів подальший
рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто
позивача (абзац 3 п. 6.3 Договору).
02.01.2006р. на адресу ВАТ "Криворізький
гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь", правонаступником
якого є позивач, у вагоні №66631987 надійшов вантаж -антрацит,
відправником якого був відповідач-2, а перевезення здійснював
відповідач-1 у групі відкритих вагонів, що підтверджується
залізничною накладною №52660220 із зазначенням загальної маси
вантажу 67 400 кг (нетто). Під час видачі вказаного вантажу на
станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці з перевіркою
його ваги була встановлена вагова нестача вантажу в кількості
3,350 т, про що складено комерційний акт №АЭ 022115/11 від
02.01.2006р., згідно якого вагон технічно справний, люки закриті,
ознак втрати або розкрадання вантажу немає. Переваження
здійснювалось на вагах станції Східна-Сортувальна. Стягнення
вагової нестачі послужило причиною звернення до господарського
суду з позовом, в якому позивач просив здійснити процесуальне
правонаступництво а також стягнути з належного відповідача на
користь позивача вартість вагової нестачі продукції у сумі 1 631,
29 грн. (з ПДВ).
Судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів
про стягнення з відповідача-2 на користь позивача вартості вагової
нестачі продукції та відмову в позові до відповідача-1 мотивовані
доведеністю факту недовантаження ТОВ "Гірничо-збагачувальна
фабрика "Iндустрія" (відправник) продукції у вагон до тієї
кількості, яка зазначена в накладній, та відсутністю правових
підстав для стягнення з відповідача-1 вартості вагової нестачі
через відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу
під час перевезення, з посиланням на приписи ст. 924 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 2, 6, 24, 37, 111, 129 Статуту залізниць
України, п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом
Міністерства транспорту України 28.05.02 №334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
, п. 12
Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 21.11.00 №644 ( z0862-00 ) (z0862-00)
, ст. 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, залізниці,
вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні,
експедиторські і посередницькі організації та особи, які
виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача,
несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і
розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе
відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для
перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з
Правилами іншому підприємству.
В силу п. "а" ст. 111 Статуту залізниця звільняється від
відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у
непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами
відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження
вантажу під час перевезення.
З огляду на зазначене, господарські суди попередніх інстанцій
дійшли до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для
відповідальності залізниці та, враховуючи приписи ст.ст. 24, 37
Статуту залізниць України, відповідальним за заявленим позовом
правильно визнали ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Iндустрія"
(вантажовідправника).
В своїй касаційній скарзі відповідач-2 в обгрунтування своїх
вимог посилається на відсутність даних про перевірку маси вантажу
саме на станції призначення, оскільки, як вбачається з касаційної
скарги, станція Східно-Сортувальна, де був складений комерційний
акт та здійснено зважування вантажу, не є станцією
призначення -Кривий Ріг - Головний, а сам комерційний акт не
завірений штемпелем станції Східно-Сортувальна, а також на те, що
комерційний акт не може бути підставою для стягнення вагової
нестачі через порушення, допущені при його складанні .
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що з вказаними доводами погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором перевезення вантажу одна сторона
(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною
(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі,
яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Iз змісту ст. 21 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
та ст. 71 Статуту залізниць України вбачається, що
взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися
Статутом залізниць України, Правилами перевезення та відповідними
договорами.
З системного аналізу встановлених господарськими судами
попередніх інстанцій фактичних обставин справи вбачається, що
договором №ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003р., укладеним між
позивачем та відповідачем-1 передбачено, що вагони по під'їзній
колії локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг -Головний
(станції призначення в залізничній накладній) подаються на одну із
колій приймально-відправочного парку станції
Східна-Приймально-Відправна (яка включає в себе станцію
Східна-Сортувальна), де вантаж видається разом із накладною
одержувачу, а подальший рух вагонів здійснюється локомотивом
власника колії, тобто позивача.
Згідно п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644,
при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг
залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що
перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати,
відповідно до договору між залізницею і одержувачем.
Як зазначено в оскарженій постанові апеляційного
господарського суду, перевірка ваги вантажу у вагоні №66631987
здійснювалась на станції Східна-Сортувальна, яка належить
позивачу, і знаходиться на його під'їзних коліях, на вагонних
вагах одержувача, що встановлено умовами договору
№ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003р. на експлуатацію залізничної
під'їзної колії.
Крім того, правомірність видачі вантажу позивачеві (з
перевіркою кількості вантажу) саме на станції Східна-Сортувальна
(яка входить до складу станції Східно-Приймально-Відправна) також
підтверджується, як вірно встановлено апеляційним господарським
судом, Єдиним технологічним процесом (ЄТП) роботи під'їзної колії
КГГМК і станцій приймання Кривий Ріг, Кривий Ріг-Головний,
узгодженим з ДП "Придніпровська залізниця". Так, у відповідності
до ЄТП на станції Східно-Приймально-Відправна залізниця утримує
філії технічних і товарних контор станції примикання Кривий
Ріг-Головний, які є складовою частиною обмінних пунктів, до складу
яких входить відповідний штат прийомоздавачів, оглядачів вагонів
позивача і залізниці, які здійснюють передачу і приймання вагонів
на під'їзній колії позивача. Iз змісту викладеного вбачається, що
перевірка ваги вантажу у вагоні правомірно здійснювалась на
станції Східна-Сортувальна, яка належить позивачу, і знаходиться
на його під'їзних коліях, на вагонних вагах одержувача, що
встановлено умовами договору №ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003р.
на експлуатацію залізничної під'їзної колії, та передбачено Єдиним
технологічним процесом (ЄТП) роботи під'їзної колії КГГМК і
станцій приймання Кривий Ріг, Кривий Ріг-Головний, узгодженим з ДП
"Придніпровська залізниця". Вказані обставини обумовлюють причину
складання комерційного акту на станції Східна-Сортувальна, та
наявності в акті штампу і підписів представників станції Кривий
Ріг - Головний (станції призначення згідно залізничної накладної).
Таким чином посилання відповідача-2 в своїй касаційній скарзі
на порушення порядку отримання позивачем вантажу а також на те, що
комерційний акт не може бути підставою для стягнення вагової
нестачі через порушення, допущені при його складанні, свого
підтвердження не знайшли, а відтак колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що доводи, викладені
в касаційній скарзі, не спростовують висновків місцевого та
апеляційного господарських судів.
З врахуванням викладеного та приписів ст.ст.24, 37 Статуту
залізниць України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли
вірного висновку що відповідати за заявленим позовом має ТОВ
"Гірничо-збагачувальна фабрика "Iндустрія" (вантажовідправник) на
суму 1 631, 29 грн. (з ПДВ), а відтак суд апеляційної інстанції
правомірно залишив без змін рішення місцевого господарського суду,
яким було постановлено стягнути з відповідача-2 вказану суму
вагової нестачі продукції.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а
тому підстав для її скасування немає.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Гірничозбагачувальна фабрика "Iндустрія" залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.09.2006р. у справі №9/225
Господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало