Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чернов Є.В.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод"

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р.

у справі № 13/384 Господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромтехсервіс"

до Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод"

про стягнення 174707,09 грн.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромтехсервіс" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" про стягнення 174707,09грн. інфляційних витрат за прострочку виконання зобов'язання та 3 % річних від простроченої суми за період з 01.12.2003р. по 01.06.2006р.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.10.2006р. (суддя Б.В.Яресько), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. (судді О.Є.Мединиця, Т.М.Баннова, К.І.Бойченко), позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромтехсервіс" інфляційні витрати у розмірі 135286,41 грн. та 3 % річних від суми боргу у розмірі 39420,68 грн., державне мито у сумі 1748,00 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державне підприємство "Попаснянський вагоноремонтний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 16.10.2006р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. та прийняти нове рішення, мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

28.02.2007р. від Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" надійшла телеграма з клопотанням щодо відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку з тим, що ухвалу Вищого господарського суду України від 15.02.2007р., якою призначено касаційну скаргу до розгляду, Державне підприємство "Попаснянський вагоноремонтний завод" отримало з запізненням і, тому не має можливості направити свого представника для участі у судовому засіданні. Проте, дане клопотання не може бути прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи знаходиться клопотання від 22.02.2007р., із якого вбачається, що ухвалу від 15.02.2007р. представником Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" отримано 23.02.2007р.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено, що:

Зобов'язання між сторонами виникли в результаті укладення договору № 302 від 23.09.03 щодо поставки позивачем відповідачу колісних пар. Згідно договору оплата поставленого товару проводиться протягом 15 днів з дня його отримання, тобто з 11.11.2003р. - дня підписання акту прийому –передачі товару.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.06.2003р. у справі № 8/50 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромтехсервіс" до Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод": стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію у сумі 674275,00 грн., пені в сумі 6401,18 грн., держмита 1700,00 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. Зазначене рішення місцевого господарського суду набрало законної сили.

На примусове стягнення боргу позивачу виданий судом наказ № 8/50 від 15.03.2004р..

Постановою від 18.03.2004р. державним виконавцем Попаснянського відділу державної виконавчої служби Попаснянського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу № 8/50 від 15.03.2004р. та надано боржнику строк для добровільного виконання наказу.

Зазначена заборгованість була сплачена відповідачем як добровільно, так і була стягнута на підставі наказу № 8/50 примусово органом виконання судового рішення.

21.06.2006р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Луганської області була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за наказом № 8/50 у зв'язку із повним виконанням рішення.

При зверненні до суду із позовом у справі № 8/50 позивач не пред'являв до стягнення вимоги, що є предметом даного позову.

Період, за який позивач нараховує інфляційні витрати та 3 % річних охоплює строк, як до прийняття рішення господарського суду Луганської області від 05.06.03 по справі № 8/50 про стягнення основного боргу, так і після цього, і закінчується датою останнього платежу на погашення боргу (за виконавчим провадженням).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (аналогічні положення містяться в ст. 214 Цивільного кодексу УРСР).

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити не тільки суму боргу, а і індекс інфляції за весь час прострочення, що нарахований на суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, враховуючи наведене, постанова Луганського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. у справі №13/384 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" залишити без задоволення, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. у справі №13/384 - без змін.