ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ 18/1529
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Модуль", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької
області,
на рішення господарського суду Хмельницької області від
16.06.2006
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 12.12.2006
зі справи № 18/1529
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу"
(далі -Академія), м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства "Модуль"
(далі -Товариство)
про стягнення 5 500 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Маляра Є.П.,
відповідача -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Академія звернулася до господарського суду Хмельницької
області з позовом про стягнення з Товариства 5 500 грн. боргу.
Рішенням названого суду від 16.06.2006 (суддя Саврій В.А.),
залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.12.2006 (колегія суддів у складі:
Вечірко I.О. -головуючий, судді Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.),
позов задоволено.
Прийняті судові рішення мотивовано наявністю правових підстав
для задоволення позову.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить судові рішення зі справи скасувати через
неправильне застосування ними норм матеріального права, а в
задоволенні позову відмовити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 23.04.2003 Академією (виконавець) та Товариством (замовник)
укладено угоду ХХХ № 2380 (далі -Угода), предметом якої є
підготовка до друку та виготовлення макету книги "Хто є хто на
Хмельниччині";
- відповідно до пункту 2.1.2 Угоди виконавець зобов'язався
підготувати та розмістити інформацію або рекламу в розділах книги,
узгоджених із замовником;
- згідно з пунктом 2.1.2 Угоди виконавець зобов'язався
затвердити у замовника ескізний макет рекламного блока або
інформації, що розміщується в книзі;
- відповідно до пунктів 3.1 і 3.2 Угоди договірна вартість
розміщення інформації та реклами становить 5 500 грн.; оплата
здійснюється замовником у триденний термін після підписання Угоди,
якщо інше не передбачено додатковими умовами;
- пунктом 5.1 Угоди передбачено здійснення поетапної оплати
до 10.09.2003;
- сторонами погоджено калькуляцію замовлення, згідно з якою
вартість виконуваних робіт становить 5 500 грн.;
- позивачем підготовлено макет з розміщенням інформації про
замовника (а.с. 6, 7);
- відповідач погодив макет рекламного блока із внесенням
правок щодо зміни фотографій, номера телефону та електронної
адреси (а.с. 7);
- позивач виконав взяті на себе зобов'язання з підготовки до
друку та виготовлення макету з інформацією про відповідача, що
підтверджується і змістом книги "Хто є хто на Хмельниччині.
Довідково-біографічне видання", оглянутої в судовому засіданні;
- акт про передачу книг відповідачеві сторони не складали;
- Товариство у встановлений договором строк свої зобов'язання
з оплати робіт не виконало;
- 05.08.2004 Академія направила Товариству претензію від
28.07.2004 № 05/04 з вимогою погашення заборгованості в сумі 5 500
грн. (а.с. 10, 11), яку відповідачем залишено без задоволення.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
наявність правових підстав для стягнення боргу.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) за договором про
надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за
завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка
споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної
діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві
зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник
зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в
порядку, що встановлені договором.
Статтею 905 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що строк
договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін,
якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими
актами.
Відповідно до статті 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у
зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин попередні судові інстанції, встановивши
факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з надання
послуг відповідачеві, прийняли обгрунтоване рішення про
задоволення позову.
Водночас посилання скаржника на те, що Академією не подано
жодного доказу затвердження Товариством ескізного макету, який мав
бути розміщений в книзі, не спростовують викладеного та стосуються
дослідження й оцінки фактичних обставин справи, тоді як відповідно
до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів зі справи відповідають встановленим ними
фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від
16.06.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 12.12.2006 зі справи № 18/1529 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Модуль" - без
задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов