ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ 16/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака I.М.,
судді Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
НАК "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Iвано-Франківської області
від 20.06.2006р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
06.11.2006р.
у справі №16/34
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз
України"
до Міського державного підприємства "Калуштеплокомуненерго"
про стягнення 337 214,36 грн.
та за зустрічним позовом Міського державного підприємства
"Калуштеплокомуненерго"
до Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
про визнання договорів частково недійсними,
за участю представників сторін:
від ДК "Газ України": Тютюник С.В. (довіреність від 29.12.06
№372/10)
від МДП "Калуштеплокомуненерго": не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернулася до господарського суду Iвано-Франківської області з
позовом до Міського державного підприємства
"Калуштеплокомуненерго" і просила суд стягнути з останнього 337
214,36 грн., у тому числі 198 247,06 грн. боргу, 36 656,08 грн.
пені, 13 877,29 грн. штрафу, 69186,85 грн. інфляційних втрат, 19
247,08 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним
чином своїх зобов'язань за договором №06/03-1741ТЕ-15 від
28.03.2003р. щодо оплати поставленого протягом січня-травня 2003
року природного газу.
Відповідач -МДП "Калуштеплокомуненерго" до ухвалення рішення
у справі подав до позивача -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" зустрічний позов про визнання недійсним пункту 1 угоди
від 24.01.2003р. до договору на постачання природного газу для
вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних
установ та організацій №03/ТЕ 01-01 від 05.01.2001р. в частині
набрання нею чинності; про визнання недійсним п.11.1 договору на
постачання природного газу для вироблення теплової енергії для
потреб населення, бюджетних установ та організацій №06/03-1741
ТЕ-15 від 28.03.2003р. в частині набрання ним чинності; про
зобов'язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зарахувати
201 297,05 грн. в рахунок оплати за поставлений природний газ
згідно договору №03/ТЕ 01-01 від 05.01.2001р.
Ухвалою господарського суду Iвано-Франківської області від
16.05.2006р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з
первісним позовом (а.с.79-180).
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
20.06.2006р. (суддя Калашник В.О.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006р.
(головуючий, суддя Р.Марко, судді С.Бойко, Т.Бонк), первісний
позов залишено без розгляду, зустрічний позов задоволено частково:
визнано недійсним пункт 1 угоди від 24.01.2003р., укладеної між
сторонами до договору №03/ТЕ-01-01 від 05.01.2001р. на постачання
природного газу; визнано недійсним пункт 11.1. договору
№06/03-1740ТЕ-15 від 28.03.2003р. на постачання природного газу
для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних
установ та організацій, що стосується набрання даним договором
чинності. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог
відмовлено.
Вказані рішення та постанова в частині залишення первісного
позову без розгляду, мотивовані неподанням позивачем -ДК "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" належних доказів в підтвердження
здійснення постачання природного газу відповідачу -МДП
"Калуштеплокомуненерго" згідно договору від 28.03.2003р.
№06/03-1741ТЕ-15.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суди двох інстанцій
виходили з того, що в силу ст.153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на
час укладення спірних договорів, договір вважається укладеним,
коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто
згоди по всіх істотних умовах.
24.01.2003р. між сторонами укладена угода до договору на
постачання природного газу, згідно якої договір на постачання
природного газу №03/ТЕ-01-01 від 05.01.2001р. припинив свою дію в
частині постачання природного газу з 01.01.2003р.
28.03.2003р. між сторонами укладено договір на постачання
природного газу для вироблення теплової енергії для потреб
населення, бюджетних установ та організацій №06/03-1741ТЕ-15,
пунктом 11.1. якого, сторони встановили, що договір набирає
чинності з 01.01.2003р.
За висновками судів двох інстанцій умови вказаних договір в
частині визначення дати їх укладення не відповідають вимогам
Закону, а саме ст.153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки дія договорів
починається з моменту їх укладення і не може поширюватися на
правовідносини, які виникли до її укладення.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині
зобов'язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зарахувати
201 297,05 грн. в рахунок оплати за природний газ згідно договору
№03/ТЕ 01-01 від 05.01.2001р., суди двох інстанцій виходили з
того, що позивачем за зустрічним позовом - МДП
"Калуштеплокомуненерго" порушені вимоги ст.58 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо об'єднання позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач -
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення
про відмову у задоволенні зустрічного позову та задоволення
первісного позову.
Касаційна скарга обгрунтована порушенням ст.ст.4, 75, 161,
162, 212 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.267, 525, 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.4-7, 43, 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, визначальною причиною
спору у справі стало невиконання відповідачем належним чином
договору №06/03-1742ТЕ-15 від 28.03.2003р. на постачання
природного газу щодо оплати поставленого протягом січня-травня
2003р. природного газу, у зв'язку з чим позивач просив суд
стягнути з відповідача 337 214,36 грн., у тому числі 198 247,06
грн. боргу, 36 656,08 грн. пені, 13 877,29 грн. штрафу, 69 186,85
грн. інфляційних втрат, 19 247,08 грн. 3% річних.
В обгрунтування поданого позову позивач надав суду копії
вказаного договору, актів прийому-передачі природного газу, які в
силу пункту 6.1. цього договору є підставою остаточного розрахунку
за фактично спожиті обсяги газу, та розрахунок суми боргу.
Господарський місцевий суд своїми ухвалами від 07.03.2006р.,
від 28.03.2006р., (а.с.44, 48) зобов'язав сторони, за ініціативою
відповідача, провести звірку взаєморозрахунків, проведених на
виконання договору №06/03-1742ТЕ-15 від 28.03.2003р. Подати суду
акт взаємозвірки, підписаний посадовими особами.
Ухвалами від 26.04.2006р., від 16.05.2006р. (а.с.53, 79-80)
судом першої інстанції зобов'язано позивача подати суду докази про
обсяги поставленого відповідачу природного газу на підставі
договору №06/03-1742ТЕ-15 від 28.03.2003р., а також докази, що
підтверджують проведення відповідачем оплати за послуги по його
транспортуванню; провести спільно з відповідачем звірку
взаєморозрахунків, проведених на виконання договору
№06/03-1742ТЕ-15 від 28.03.2003р. та подати суду акт взаємозвірки,
підписаний посадовими особами сторін.
Невиконання позивачем -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" вимог вказаних ухвал суду стало підставою для залишення
первісного позову без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на те, що позивачем не подано належних
доказів в підтвердження здійснення постачання природного газу
відповідачу згідно договору №06/03-1742ТЕ-15 від 28.03.2003р.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без
поважних причин не подав витребувані господарським судом
матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача
не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його
нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Так, за змістом названої норми, підставою для залишення
позову без розгляду є сукупність наступних обставин:
- витребування судом документів;
- неподання таких документів позивачем;
- причини неподання витребуваних документів є не поважними;
- неможливість розгляду спору по суті заявлених вимог за
відсутністю витребуваних документів.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд
зобов'язаний був з'ясувати причини невиконання його вимог
позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Між тим, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції
причин неподання позивачем витребуваних судом доказів не з'ясував,
та не встановив, чи дійсно витребувані докази були необхідні для
вирішення спору і їх неподання перешкоджало розгляду справи по
суті.
Окрім того, у матеріалах справи містяться докази, на яких
грунтується первісний позов, а саме копії договору
№06/03-1742ТЕ-15 від 28.03.2003р. на постачання природного газу,
актів прийому-передачі природного газу від 28.02.2003р., від
31.02.2003р., від 30.04.2003р., від 31.05.2003р. (а.с.15-19),
актів звірки взаєморозрахунків, підписані сторонами (а.с.39-40).
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з яким
безпідставно погодився й суд апеляційної інстанції,
необгрунтовано, за відсутністю сукупності обставин, що є підставою
для застосування п.5 ч.1 ст.81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, залишив
первісний позов без розгляду. При цьому, безпідставно пославшись
на неподання позивачем доказів щодо здійснення поставки природного
газу, якими відповідно до умов договору №06/03-1742ТЕ-15 від
28.03.2003р., є акти приймання-передачі.
Що ж до рішення суду першої інстанції, залишеного без змін
постановою апеляційної інстанції, про задоволення зустрічних
позовних вимог в частині визнання недійсними пункту 1 угоди від
24.01.2003р., укладеної сторонами до договору №03/ТЕ-01-01 від
05.01.2001р. на постачання природного газу, та пункту 11.1.
договору №06/03-1741ТЕ-15 від 28.03.2003р., які стосуються
набрання даними договорами чинності, то колегія суддів вважає
помилковими висновки судів про їх недійсність враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи 24.01.2003р. сторонами
укладено угоду, пунктом 1 якої визначено вважати договір на
постачання природного газу №03/ТЕ 01-01 від 05.01.2001р.,
укладений між сторонами, таким, що припинив свою дію в частині
постачання природного газу з 01.01.2003р.
28.03.2003р. сторони уклали договір №06/03-1741ТЕ-15 на
постачання природного газу, пунктом 11.1 якого передбачено, що
даний договір набирає чинності з 01.01.2003р. і діє в частині
поставки газу до 31.12.2003р., а в частині проведення розрахунків
за газ -до їх повного здійснення.
Згідно ст.4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(у редакції, чинній на момент
виникнення зобов'язань), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
В силу ст.151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір (багатостороння
угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, істотними є ті
умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Зміст договору, тобто сукупність передбачених у ньому умов,
завжди визначається угодою сторін, і такі умови набувають
обов'язкової сили для сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, спірними пунктами
договорів сторони досягли згоди щодо набуття чинності цих
договорів, а саме врегулювали відносини щодо постачання природного
газу у минулому і визначили зобов'язання на майбутнє. Застереження
сторін у договорі від 28.03.2003р. про те, що умови укладеного між
ними господарського договору поширюються на зобов'язання, які
виникли у них до укладення цього договору, а саме з 01.01.2003р.,
не суперечило законодавству, чинному на час укладання такого
договору, і не порушувало прав сторін.
Окрім того, правомірність включення сторонами такої умови до
договору, знайшло своє підтвердження у Господарському кодексі
України ( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинності 01.01.2004р. Зокрема, п.7
ст.180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що на зобов'язання, що
виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не
поширюються умови укладеного договору, якщо договором не
передбачено інше.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у місцевого і
апеляційного господарських судів не було правових підстав для
визнання недійсними спірних пунктів угоди від 24.01.2003р. та
договору від 28.03.2003р., укладених між сторонами.
Колегія суддів також звертає увагу на порушення судом першої
інстанції вимог ч.3 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою
передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за
заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Проте, заява ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про
застосування строків позовної давності до зустрічних вимог, яка
викладена у відзиві на зустрічний позов, безпідставно залишена
судом першої інстанції без розгляду.
Порушені скаржником у касаційній скарзі інші питання, колегія
суддів вважає такими, що мають важливе і суттєве значення для
розгляду даної справи по суті заявлених вимог, але їх вирішення
виходиться за межі повноважень касаційної інстанції з огляду на
приписи ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
20.06.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 06.11.2006р. у справі №16/34 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Iвано-Франківської
області на новий розгляд.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя I.М.Васищак
Суддя М.М.Черкащенко