ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ 7/162
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Васищака I.М., суддів Палій В.М., Рибака В.В.,
за участю представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дов. від
10.02.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення від
22 вересня 2006 року господарського суду Рівненської області та
постанову від 14 грудня 2006 року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 7/162 за позовом закритого
акціонерного товариства "Агробудмеханізація" до суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 122 400 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року закрите акціонерне товариство
"Агробудмеханізація" звернулося до господарського суду Рівненської
області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів, які були помилково зараховані на
його рахунок.
Приватний підприємець позов не визнав, посилаючись на
правовідносини зобов'язального характеру, які виникли між
сторонами відповідно до умов договору підряду.
Рішенням від 22 вересня 2006 року господарського суду
Рівненської області (суддя А. Мяціщук), залишеним без змін
постановою від 14 грудня 2006 року Львівського апеляційного
господарського суду, позов задоволено з мотивів преюдиціальності
фактів, встановлених господарським судом Київської області у
справі № 38/1-2005.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить рішення та
постанову скасувати з підстав неправильного застосування
господарськими судами статті 854 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статей 45, 83-85, 811 і 89 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Закрите акціонерне товариство "Агробудмеханізація" проти
доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення 122 400
грн., отриманих відповідачем без достатньої правової підстави.
Зазначені кошти були перераховані позивачем платіжними дорученнями
НОМЕР_1 на суму 60 000 грн., НОМЕР_2 на суму 30 000 грн., НОМЕР_3
на суму 2 400 грн. та НОМЕР_4 на суму 30 000 грн.
Рішенням від 7 грудня 2005 року господарського суду Київської
області у справі № 38/1-2005 встановлено, що 10 червня 2004 року
сторони уклали договір НОМЕР_5 підряду, на умовах якого суб'єкт
підприємницької діяльності ОСОБА_1 виконав роботи на суму 199 174
грн.
З підстав неналежного виконання контрагентом умов договору в
частині розрахунків, підприємець звернувся до господарського суду
Київської області про стягнення суми боргу та збитків - 180 579
грн. 77 коп.
Акціонерне товариство позов не визнало, стверджуючи, що
перерахувало підряднику 120 000 грн. платіжними дорученнями
НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_4 .Господарський суд не прийняв
доручення як належні та допустимі докази оплати виконаних робіт і
задовольнив позов частково, стягнувши на користь підприємця 109
174 грн.
Листом від 21 червня 2006 року позивач запропонував
відповідачу повернути 122 400 грн. як помилково перераховані, але
відповіді не отримав.
Дійшовши висновків, що зобов'язання відповідача повернути
грошові кошти визначені пунктом 2.35 Iнструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої
постановою від 21 січня 2004 року № 22 ( z0377-04 ) (z0377-04)
Національного
банку України (далі - Iнструкція), господарські суди задовольнили
позов.
Колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до
предмету доказування в даній справі, з'ясовані господарськими
судами з не з достатньою повнотою, що призвело до помилки в
застосуванні норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір в
частині розрахунків за виконані підрядні роботи і позивач
стверджує, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 отримав
122 400 грн. без достатньої правової підстави.
За змістом пункту 1.4. Iнструкції помилкове
списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів,
унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх
списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на
рахунок неналежного отримувача.
Неналежним отримувачем є особа, якій без законних
підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у
готівковій формі.
Зобов'язання, що виникає внаслідок набуття майна за рахунок
іншої особи без достатніх правових підстав, регулюється главою 83
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і до предмету доказування в
даній справі належить встановлення судом фактів отримання грошових
коштів та безпідставність їх набуття відповідачем.
В даному випадку факт безпідставності набуття грошових коштів
відповідачем господарські суди обгрунтовують рішенням від 7 грудня
2005 року господарського суду Київської області у справі №
38/1-2005.
Проте з цим погодитись не можна, оскільки судами допущено
помилку у застосуванні положень статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо підстав звільнення
від доказування - суди помилково надали преюдиціального значення
оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи,
ототожнивши факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.
Крім того, колегія суддів вважає, що факт безпідставності
набуття відповідачем грошових коштів має оцінюватися судом в
контексті виконання сторонами договору підряду в частині
розрахунків.
Неправильне застосування господарськими судами статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зумовлює
скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
задовольнити частково.
Рішення від 22 вересня 2006 року господарського суду
Рівненської області та постанову від 14 грудня 2006 року
Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/162
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Головуючий, суддя
I. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій
Суддя
В. В. Рибак