ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ 2/381
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Т.Б. Дроботової,
суддів :
Н.О. Волковицької, Л. I. Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р.
у справі
№ 2/381
господарського суду
м. Києва
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про
стягнення 9174,47 грн.
за участю представників:
позивача
не з'явився
відповідача
ОСОБА_3, дов. від 16.11.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась до
господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи -
підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9174,47 грн., в тому числі
8226,75грн. боргу, 380,70 грн. пені, 166,40 грн. 3% річних та
400,62 грн. інфляційних станом на 10.07.2006р., мотивуючи позовні
вимоги пунктом 3 статті 285 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за
користування автоматами для приготування кави та гарячих напоїв
згідно договору суборенди НОМЕР_1 та додатку НОМЕР_2 до нього.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 15.08.2006р. та від
07.09.2006р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою
представника відповідача у судове засідання та невиконанням умов
ухвал від 21.07.2006р., 15.08.2006р. щодо подання витребовуваних
судом документів.
Господарський суд м. Києва розглянув справу на підставі
наявних в справі документів, згідно статті 75 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та своїм рішенням від
21.09.2006р. (суддя Домнічева I.О.) позов задовольнив: з
відповідача на користь позивача стягнуто 9174,47 грн. основного
боргу з урахуванням пені та індексу інфляції, 102 грн. державного
мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Судове рішення обгрунтоване правомірністю вимог позивача на
підставі вимог статей 525, 526, 625, 762 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 193, 286, 343 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
у зв'язку з несплатою відповідачем боргу по
орендним платежам за період з 01.08.2005р. по 27.01.2006р. згідно
договору суборенди НОМЕР_1
В апеляційній скарзі відповідач не погодився з рішенням суду
першої інстанції та просив прийняти нове рішення про відмову в
позові, з огляду на неможливість використання переданого майна за
призначенням, окрім цього підприємцем ОСОБА_1 було подано
клопотання про призначення експертизи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.11.2006р. (судді Брайко А.I., Бившева Л.I., Розваляєва Т.С.)
рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2006р. змінено:
позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача
стягнуто 8226,75 грн. боргу, 380,70 грн. пені, 166,40 річних,
372,31 грн. інфляційних, 102 грн. державного мита, 117,63 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
решті позову про стягнення 28,31 грн. інфляційних відмовлено.
Постанова обгрунтована безпідставністю вимог відповідача на
підставі статей 526, 530, 549, 625, 759, 762 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 173, 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відмовою в позовних вимогах щодо стягнення
28,31 інфляційних витрат, в зв'язку з помилкою позивача при їх
розрахунку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, підприємець
ОСОБА_1, звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої
інстанції та постанову апеляційного господарського суду, та
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме,
частини 6 статті 283 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та
статей 41, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому, скаржник зазначає, що судом апеляційної
інстанції не було досліджено суттєві обставини справи, зокрема,
суд вирішив спір без врахування клопотання відповідача про
призначення судової експертизи.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, в судовому
засіданні не надано належної довіреності на його представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти
докази.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається
з матеріалів справи, між позивачем (орендодавець) та відповідачем
(суборендар) укладений договір суборенди НОМЕР_1, пунктами 1.1.,
2.1., 2.2., 7.2. якого, передбачено надання суборендарю автоматів
по приготуванню кави і гарячих напоїв в кількості і комплектації,
визначених в акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною
договору; розмір орендної плати в додатку НОМЕР_2 до договору;
щомісячні орендні платежі до п'ятого числа кожного місяця за
поточний місяць; пеню в розмірі облікової ставки НБУ.
Відповідно додатку НОМЕР_2 до договору НОМЕР_1 сторони
визначили місячну орендну плату автомату AURORA Instant в сумі
348,40грн.
Згідно договору позивач передав в платне користування, а
відповідач одержав шість автоматів, що підтверджено актом
прийому-передачі від 01.08.2005р., в якому зазначено про введення
їх в експлуатацію 01.08.2005р. та знаходження в стані, придатному
для використання.
Відповідно до актів прийому-передачі від 30.09.2005р. та від
27.01.2006р. відповідач повернув позивачеві, взяті в оренду
автомати.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж,
який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї
господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
за користування майном з наймача
справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Згідно статті 625 вказаного Кодексу боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач
порушив умови договору, орендну плату за час користування
автоматами не сплатив, будь-яких заперечень щодо актів
прийому-передачі автоматів не надавав.
Отже, висновок апеляційної інстанції щодо стягнення з
відповідача 8226,75 грн. боргу, 380,70 грн. пені, 166,40 грн.
річних, 372,31 грн. інфляційних, та відмови в позові про
стягнення 28,31 грн. інфляційних у зв'язку з помилкою позивача при
їх розрахунку правомірний та відповідає матеріалам справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті
111- 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла
висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку
статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
повторно розглядаючи справу, всебічно, повно та
об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог
та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов'язальні
правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з
урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшов законних та обгрунтованих висновків за
наслідками розгляду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи
відповідача, грунтуються на оцінці наданих сторонами доказів,
наведених у постанові.
Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає
вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами
та доповненнями.
Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом
апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з
огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної
постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.11.2006р. у справі № 2/381 господарського суду м. Києва
залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач