Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В. Овечкін -головуючого,

Є. Чернов В. Цвігун

за участю представників:

- позивача

ОСОБА_1 -(дор. НОМЕР_1)

- відповідача

Кондратюк В.В. -(дор. № 10/10 від 31.10.2006) Фещенко С.Д. -(дор. № 13/02 від 24.02.2007)

розглянув касаційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_2

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006

у справі№ 1/67-77 (rs348919) господарського суду Волинської області

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_2

до

Виробничо-комерційної фірми "Домінанта"

про

Виділення частки із спільного майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.07.2006 (суддя: М.Гончар) позовні вимоги задоволені, відповідача зобов'язано виділити у натурі цілу ідеальну частку будівлі, якою є нежитлове приміщення.

Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 позивач придбав у відповідача нежитлове приміщення загальною площею 17, 4 кв.м., яке є частиною належного відповідачу торгового центру та складає 1/100 його частину.

Відповідно до приписів ст. 364 ЦК України (435-15) співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Матеріалами справи підтверджено, що виділення у натурі частки із спільного майна є можливим.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 (судді: О.Михалюк, Д.Новосад, Г.Мельник) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові відмолено.

Апеляційна постанова мотивована тими обставинами, що приміщення торгового центру належить на праві власності відповідачу і суд не вбачає за позивачем набуття права спільної часткової власності на приміщення торгового центру.

Відповідач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією ст.ст. 355, 356, 364 ЦК України (435-15) , рішення господарського суду першої інстанції просить залишити без змін.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 придбав у відповідача майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 17,4 кв.м., що складає 1/100 частину належного відповідачу торгового центру.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про технічну можливість та відсутність нормативних заборон для виділення у натурі частини нежитлового приміщення, належного позивачу у спільній частковій власності, з огляду на що визнано обгрунтованим право позивача самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності шляхом виділення в натурі цієї частки із спільного майна.

Разом з тим господарським судам попередніх інстанцій належало з'ясувати, з огляду на розмір частки позивача та розташування придбаного позивачем приміщення, наявність можливості виділення його частки, оскільки виділ в натурі часток будинку можливий, якщо кожній з сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за наявності технічної можливості переобладнати його в ізольовані приміщення.

Виходячи з вимог до судового рішення, визначених п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, обговорити питання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для визначення можливості виділу в натурі частки позивача, про притягнення до участі у справі інших учасників, зокрема співвласників, на права та обов'язки яких може вплинути судове рішення.

Враховуючи наведене касаційна інстанція дійшла висновку про порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо всебічно і повно розгляду всіх обставини справи та виходячи із повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду та з огляду на межі касаційного перегляду справи, передбачені ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) , дійшла висновку, що прийнятті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 та рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2006 у справі № 1/67-77 (rs348919) господарського суду Волинської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.