ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 р.
№ 43/87пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного підприємства "Петровський завод вугільного
машинобудування", м. Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області від 08.09.2006
та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006
у справі
№ 43/87пд
за позовом
Державного підприємства "Петровський завод вугільного
машинобудування", м. Донецьк
до
Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка,
Донецька область
про
визнання правочину частково недійсним
за зустрічним позовом
Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка,
Донецька область
до
Державного підприємства "Петровський завод вугільного
машинобудування", м. Донецьк
про
спонукання до виконання зобов'язань за договором
за участю представників сторін
від позивача:
не з'явилися
від відповідача:
Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним
чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 30.01.2007, надіслана сторонам у
справі 06.02.2007 року), проте сторони не скористалися правом,
наданим їм статею 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
21.02.2007 від скаржника надійшла телеграма в якій останній
просить відкласти розгляд скарги. Проте, судова колегія вважає за
можливе здійснити касаційний перегляд прийнятих у цій справі
судових актів без участі представників, оскільки явка сторін не
визнавалася обов'язковою.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 Державне підприємство "Петровський завод
вугільного машинобудування" звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом до Державного підприємства
"Макіїввугілля" про визнання правочину недійсним в частині
санкцій, передбачених пунктами 5.1, 7.1 договору від 12.11.2004
№279 та в частині приймання поетапно; про призупинення дії цих
умов договору та про спонукання відповідача підписати додаткову
угоду про збільшення строку виконання договору до 17 місяців.
Позивачем 04.04.2006 до господарського суду подана заява про
доповнення позову вимогою про визнання недійсним п. 7.2 договору
та про внесення змін до календарного плану додатку №1 у пункти
3.2, 3.3, 3.4 договору (т. 1 а.с. 61).
26.04.2006 від позивача надійшли доповнення до позову, в яких
останній просив визнати недійсними п. 7.1 договору та в частині
приймання поетапно; зобов'язати відповідача виконати розпорядження
Мінфіну України від 21.01.2005 №31-03160-01-5/992 і підписати
додаткову угоду про збільшення строку дії договору до 17 місяців з
новими строками здачі етапів робіт.
03.05.2006 заводом надані доповнення, в яких останній просить
винести рішення про внесення змін до договору від 12.11.2004 № 279
у п. 4.1 замість 14 місяців записати 17 місяців; виключити п. 7.1
договору як такий, що суперечить законодавству (т. 1 а.с. 96-99).
Від Державного підприємства "Макіїввугілля" надійшла
зустрічна позовна заява про спонукання позивача виконати
зобов'язання за договором від 12.11.2004 № 279, яка ухвалою
господарського суду Донецької області від 12.05.2006 прийнята до
розгляду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.2006
(суддя: Зубченко I.В.) -у задоволенні первісного позову
відмовлено, зустрічні позовні вимоги -задоволені, зобов'язано
Державне підприємство "Петровський завод вугільного
машинобудування" виконати на користь ДП "Макіїввугілля" у повному
обсязі зобов'язання за договором від 12.11.2004 №279.
За апеляційною скаргою Державного підприємства "Петровський
завод вугільного машинобудування" вказане судове рішення
переглянуто в апеляційному порядку і постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 13.12.2006 (судді:
Мирошниченко С.В. -головуючий, Колядко Т.М., Геза Т.Д.) - частково
скасоване, у задоволенні зустрічного позову відмовлено, в іншій
частині рішення - залишено без змін.
Постанова апеляційної інстанції вмотивована приписами статей
651, 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за якими зміна
договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом, договір може бути змінено за
рішенням суду в разі істотного порушення договору та в разі
істотної зміни обставин, якими сторона керувалась при укладенні
договору, в даному випадку, на обставини, які викладені у вказаних
статтях, позивач не посилається; докази направлення відповідачеві
пропозицій щодо змін умов договору в матеріалах справи відсутні. У
задоволенні зустрічного позову відмовлено, з огляду на виконання
Державним підприємством "Петровський завод вугільного
машинобудування" договірних зобов'язань, про що свідчить акт
приймання в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи
диспетчерського контролю (надалі -система УТАС) від 29.06.2006
року.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Державне підприємство "Петровський завод вугільного
машинобудування" звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою про їх скасування, направлення справи на
новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судами
невірно застосовані норми матеріального права, зокрема:
- пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо добросовісності, розумності та справедливості, на яких має
грунтуватися зобов'язання; на думку скаржника, включення до
договору пункту 7.1 цим засадам не відповідає, так як пеня
нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного
грошового зобов'язання, нарахування пені на негрошові зобов'язання
є порушенням статі 549 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
;
- пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
так як договір має складну структуру -це інноваційний договір з
елементами нових конструкторських розробок, пункт 7.1 договору
суперечить моральним засадам суспільства бо ставить головним не
якісне виконання робіт, а швидку їх здачу;
- статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки,
якщо зобов'язання не врегульовані Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, то вони мають виконуватися згідно із звичаями ділового
обороту. Відповідно до листів Мінекономіки та статті 325
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
інноваційні договори
характеризуються тривалими строками впровадження нових
науково-технічних досягнень;
- статей 548, 549 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
-умови пункту 7.1 договору базуються на наказі Мінфіну
України від 06.04.1998 №83 ( z0251-98 ) (z0251-98)
"Про порядок укладення
угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання
матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких
проводиться за рахунок бюджетних коштів", який по-перше, не
стосується науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт;
по-друге, рішення про державну реєстрацію цього наказу скасоване
на підставі висновку Мінюсту України 17.07.2006 №12/70
( v1270323-06 ) (v1270323-06)
.
Скаржник зауважує на неповному з'ясуванні обставин, що мають
значення для справи, зокрема, на виконанні ним договірних
зобов'язань.
Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції
прийняв постанову, яка стосується прав та обов'язків осіб, що не
були залучені до участі у справі -Кабінет Міністрів України,
Мінвугілля, Мінекономіки, Мінфін, оскільки підставою договору від
12.11.2004 №279 були Програма підвищення безпеки праці на
вугільних шахтах, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від
06.07.2002 № 939 ( 939-2002-п ) (939-2002-п)
та рішення тендерного комітету
Мінтоплива та енергетики України від 24.02.2004 про проведення
процедури закупівлі за державні кошти у Державного підприємства
"Петровський завод вугільного машинобудування" систем
диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими
машинами та технологічними комплексами (система УТАС); вважає, що
судом не досліджено основний юридичний факт -участь у договорі
Держави, яка є особою, що платить кошти за цим договором, а Мінфін
України є контролюючою стороною.
Посилається на неврахування судом експертного висновку ТОВ
"Центр правової допомоги "Правозахист" та вважає, що державне
підприємство повинно бути захищено законодавством України, а тому
нарахування штрафних санкцій за невиконані у строк зобов'язання
пов'язане з непорозумінням правової природи договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до
уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, перевіривши
матеріали справи на предмет повноти встановлення обставин справи,
правильності застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги
дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з
огляду на таке:
Як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної
інстанції при вирішенні спору виходили із того, що вимоги позивача
про внесення змін до пункту 4.1 договору та виключення із його
тексту пункту 7.1 не грунтуються на фактичних обставинах справи та
нормах матеріального права.
Так, судами попередніх інстанцій під час розгляду позову
Державного підприємства "Петровський завод вугільного
машинобудування" встановлено, що між сторонами у справі 12.11.2004
укладено договір № 279, предметом якого є розроблення Державним
підприємством "Петровський завод вугільного машинобудування"
(Виконавець) проекту, виготовлення та здача в експлуатацію
уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю
та автоматизованого керування гірничими машинами і технологічними
комплексами (система УТАС) на ВП "Шахтоуправління ім. С.М. Кірова
ДП Макіїввугілля". Невід'ємними частинами цього договору є
календарний план (додаток №1) та додаткові угоди до нього.
Згідно з пунктом 4.1 договору в редакції додаткової угоди від
01.06.2005 №3 сторони домовились, що "строк виконання Виконавцем
зобов'язань за договором, а також кожного його етапу встановлено у
календарному плані, який є невід'ємною частиною даного договору. В
повному обсязі строк виконання зобов'язання складає 14
(чотирнадцять) місяців з моменту отримання попередньої оплати.
Виконавець звітує поетапно за виконані роботи шляхом підписання
відповідних двосторонніх актів. Звіт надається не пізніше 5-го
числа місяця, наступного за звітним".
У зазначений пункт позивач просить внести зміни, замінивши 14
місяців на 17 місяців, посилаючись на те, що це сталося в
результаті помилки (див. доповнення до позовної заяви від
27.04.2006 № 02/539, т. 1 а.с. 96-99).
За порушення строків виконання договору пунктом 7.1 в
редакції додаткової угоди від 01.06.2005 №3 передбачена
відповідальність, а саме -"Виконавець сплачує Замовнику пеню у
порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від
06.04.1998 №83 ( z0251-98 ) (z0251-98)
в розмірі однієї облікової ставки
НБУ, діючої на момент виконання зобов'язання, а також кожного його
етапу, передбаченого календарним планом, від суми невиконаного
зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад
30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості".
Зазначений пункт позивач просить виключити із договору як
такий, що не відповідає законодавству.
Попередні судові інстанції встановили, що одностороннє
розірвання угоди її умовами не передбачено, пропозиція про
внесення змін до договору позивачем відповідачеві не направлялася,
на обставини, які передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
позивач не посилається.
Згідно зі статею 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,
якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути
змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін
у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших
випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке
порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди
друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона
розраховувала при укладенні договору.
Будь-яких даних про істотне порушення відповідачем умов
договору та про наявність підстав для його зміни позивач судові не
надав.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна із сторін повинна довести у суді
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
чи заперечень. Матеріали справи не містять доказів направлення
відповідачеві пропозицій про внесення змін до укладеного договору,
як того вимагає стаття 654 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
В сучасних умовах господарювання більшість договорів
укладається за вільним волевиявленням сторін, тому вони є вільні у
досягненні згоди щодо внесення змін до договору та його
розірвання.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та статті 654 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати
договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за
договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи
розірвання договору, у 20-ти денний строк після одержання
пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і
договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено
договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За загальним правилом, господарські договори мають письмову
форму, досягнута сторонами згода про зміну або розірвання договору
має бути вчинена у такій самій формі, що і договір.
Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору
чи його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або
розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх
підстав. Такі підстави визначені у статтях 651, 652 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, жодної із перелічених у цих статтях
підстав позивачем не наведено.
А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного
висновку, що справи у спорах, які виникають при зміні або
розірванні договорів розглядаються судами у разі дотримання
сторонами встановленого статтями 188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, 654 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
порядку зміни та розірвання договору і саме недосягнення при цьому
згоди свідчить про наявність між сторонами спору.
Отже, якщо особа, яка бажає змінити або розірвати договір не
зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони за
договором, то у цьому разі не має підстав стверджувати про
існування спору між сторонами. Сторони не позбавлені права самі
виправити допущені при укладанні угод помилки.
Згідно з принципом свободи договору, закріпленим у статті 627
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, сторони договору є вільними
не лише у виборі контрагента, а й у визначенні та узгодженні
договірних умов.
Iнші наведені в касаційній скарзі доводи, що стосуються
невідповідності пункту 7.1 договору статті 549 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
колегія суддів визнає необгрунтованими,
оскільки зазначеною статею Кодексу визначено поняття неустойки як
грошової суми, яку боржник повинен передати кредиторові у разі
порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
штрафом є неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного
зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від
суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день
прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 546 цього Кодексу договором або
законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання
зобов'язання. Застосування передбачених цивільним законодавством
видів забезпечення виконання зобов'язання не ставиться у
залежність від виду договору. Сторони у договорі можуть
відступитись від положень актів цивільного законодавства і
врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
За таких обставин, незастосування, як зазначає скаржник,
статей 203, 509, 526, 548, 549 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
не вплинуло на правильність юридичної оцінки обставин
справи.
Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку
про те, що оскаржуваний судовий акт прийнято з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Щодо твердження скаржника про незалучення до участі у справі
як співвідповідачів представників держави в особі Кабінету
Міністрів України, Мінвугілля, Мінекономіки, Мінфіну колегія
суддів зазначає, що предметом позову є умови договору від
12.11.2004, сторонами якого ці особи не є, а позивачем належним
чином не доведено порушення їх прав та інтересів при укладанні
даної угоди.
Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови дійшов
вірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову щодо
внесення змін до договору від 12.11.2004 та зустрічного позову про
спонукання виконати договірні зобов'язання з огляду на надання
позивачем доказів передачі системи УТАС.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі попередніми
судовими інстанціями, які не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази. Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і
процесуального права.
З огляду на викладене, мотиви касаційної скар ги не
спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не можуть
бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2006
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.12.2006 у справі № 43/87пд -залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Петровський завод
вугільного машинобудування", м. Донецьк -залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Суддя Т. Гоголь
Суддя Л. Продаєвич