ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 р.
№ 12/173
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Донецька залізниця" в особі
Краснолиманської дирекції залізничних перевезень
у справі
господарського суду Донецької області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2006
року
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця" в особі
Краснолиманської дирекції залізничних перевезень
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна
збагачувальна фабрика "Узлівська"
про
стягнення коштів
Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду
України від 22.02.2007 року склад колегії суддів змінено.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 року, державне підприємство "Донецька
залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних
перевезень звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" про
стягнення заборгованості у сумі 3287,80 грн., за користування 35
вагонами, затриманими на станції Микитівка
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2006
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 19.12.2006 року, у задоволенні позовних
вимог Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі
Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та
неправильне застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, просить рішення місцевого та постанову
апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове
рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.09.2002 року між
позивачем та відповідачем був укладений договір №1/19 на подачу та
збирання вагонів на залізничну під'їзну колію, яка належить
залізниці при станції Трудова Донецької залізниці.
20.11.2005 року між сторонами був підписаний договір №26005
про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги.
Розмір плати за користування вагонами та контейнерами
відповідач сплачує згідно із Правилами користування вагонами та
контейнерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 січня 2006
року, станом на 09 год. 20 хв., у зв'язку із зайнятістю фронту
вивантаження у вантажоодержувача ТОВ ЦЗФ Узлівська на коліях
станції Трудова накопичилося 249 вагонів із вантажем, які надійшли
на його адресу. В подальшому впродовж до 15 січня 2006р.
накопичення вагонів по станції Трудова продовжувало зростати, що
відображено в актах загальної форми, пам'ятках про користування
вагонами та у відомості по сплаті за користування вагонами №
010333, яка підписана з боку відповідача із застереженнями.
У зв'язку із неможливістю приймання відповідачем вагонів,
позивачем було видано Накази №32 від 09.01.2006р., №37 від
10.01.2006р., №№ 33, 45, 46 від 12.01.2006р. про затримку вагонів
з вантажем на адресу відповідача по станції Микитівка, працівники
якої склали акти форми ГУ-23а №№ 34, 49, 67,70,71,72 про затримку
35 вагонів.
Згідно із пунктом 12 Правил користування вагонами та
контейнерами, відповідачу була нарахована плата за користування
вагонами на суму 9805 грн. 20 коп., яка була занесена до відомості
плати за користування вагонами №010333, яка підписана відповідачем
із застереженнями.
До вказаної відомості, крім плати за користування 35
затриманими вагонами по станції Микитівка, включена плата за
користування 129 вагонами, затриманими по станції Трудова, в сумі
1791 грн. 90 коп. Вказана сума була визнана та сплачена
відповідачем. Відповідач оплатив 8309,30 грн.
Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про сплату
відповідачем заборгованості в розмірі 3287 грн. 80 коп., за
користування 35 вагонами, затриманими на станції Микитівка.
Відповідно до п.8 Правил у разі затримки вагонів на станції з
причин, які залежать від вантажовласника, складається акт
загальної форми, який підписується представниками станцій і
вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення
затримки подавання на під'їзну колію вагонів та їх кількість.
Постановлені у справі судові рішення мотивовані тим, що в
обгрунтування позовних вимог позивачем надані акти про затримку
вагонів, складання яких передбачено п. 10 Правил про користування
вагонами та контейнерами. Проте Акти загальної форми, складання
яких передбачено п. 8 вищевказаних Правил, позивачем суду не
надано.
Судами попередніх інстанцій проаналізовані надані позивачем
акти загальної форми, накази про затримку вагонів з вантажем на
адресу відповідача на підходах до станції призначення -на станції
Микитівка Донецької залізниці, пам'ятки користування вагонами та
відомість користування вагонами № 010333, акти про затримку
вагонів. На підставі оцінки доказів суди дійшли висновку про
недоведеність позивачем своїх вимог.
Оскільки у відповідача не виникло підстав для сплати основної
суми -плати за користування вагонами у зв'язку із їх затримкою на
підходах до станції призначення, не має підстав для стягнення ПДВ,
нарахованого на цю плату.
Стаття 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Доводи касаційної скарги полягають у вирішенні питання про
достовірність того чи іншого доказу, що не є повноваженням суду
касаційної інстанції, окрім того оцінка доказів вже була предметом
розгляду у апеляційному господарському суді.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця"
в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень залишити
без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.12.2006 року залишити без змін.
Головуючий Першиков Є.В.
Судді Данилова Т.Б.
Ходаківська I.П.