ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 р.
№ 9/300-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Одеська залізниця"
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.12.2006 року
за позовом
компанії "Alumіnіum Sіlіkon Marketіng GmbH"
до
1) державного підприємства "Придніпровська залізниця"
2) державного підприємства "Одеська залізниця"
третя особа
ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
про
стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 року, компанія "Alumіnіum Sіlіkon Marketіng
GmbH" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області
з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця", в
якому просила господарський суд стягнути з відповідача на свою
користь грошові кошти в сумі 72708,14 грн., які склали вартість
нестачі вантажу -алюмінію первинного необробленого нелегірованого
у вагоні № 24296683, який був відправлений 17.01.2006 року
відкритим акціонерним товариством "Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат" та прибув 19.01.2006 року до станції
призначення Херсон-Порт-перевалка-експорт за залізничною накладною
№ 45512884 від 09.01.2006, а також у вагоні № 24537615 за
залізничною накладною № 45642726.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.09.2006 року по справі № 9/300-06 (суддя Подобєд I. М.) позовні
вимоги задоволені: з державного підприємства "Придніпровська
залізниця" на користь позивача стягнуто 72 708,14 грн. Рішення
суду грунтується на тому, що слідчими органами встановлено
розкрадання вантажу при перевезенні на території Придніпровської
залізниці.
Відповідач державне підприємство "Придніпровська залізниця"
звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду
з апеляційною скаргою, в якій зазначило, що претензії та позови до
перевізника з приводу нестачі вантажу пред'являються до залізниці
призначення вантажу, а Придніпровська залізниця є залізницею
відправлення.
Дніпропетровським апеляційним господарським судом залучено до
участі у справі другого відповідача - державне підприємство
"Одеська залізниця", Постановою від 06.12.2006 року рішення
місцевого суду скасовано і постановлене нове рішення, яким з
Одеської залізниці стягнуто на користь Компанії "Alumіnіum Sіlіcon
Marketіng GmbH" 72708 грн. 14 коп. вартості нестачі вантажу, 727
грн. 08 коп. витрат на держмито, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні
позовних вимог до державного підприємства "Придніпровська
залізниця" відмовлено.
Постанова апеляційного суду грунтується на тому, що суд
першої інстанції вирішив спір із застосуванням виключно норм
господарського права і не застосував спеціальні норми Статуту
залізниць України, згідно з яким за незбереження вантажу
відповідальність має нести залізниця призначення, якою по спірних
накладних є Одеська залізниця.
У касаційній скарзі державне підприємство "Одеська залізниця"
посилається на порушення та неправильне застосування господарським
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права і просить постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.12.2006 року скасувати, залишивши
рішення суду першої інстанції без змін.
У відзивах на касаційну скаргу компанія "Alumіnіum Sіlіkon
Marketіng GmbH"та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий
комбінат" проти касаційної скарги заперечують, вважають постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду такою, що
відповідає вимогам чинного законодавства та просять залишити її
без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи із наступного.
У відповідності із статтею 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній інстанції
скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої
інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із
встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду
першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що між відкритим
акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий
комбінат" та державним підприємством "Придніпровська залізниця"
був укладений Договір № 316Д(2003) від 10.02.2002р. про
організацію перевезень вантажів і проведенням розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги.
19.12.2005 року між Компанією "Alumіnіum Sіlіcon Marketіng
GmbH" та відкритим акціонерним товариством "Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат" був укладений Контракт купівлі-продажу
№1676Д(2005), у відповідності з яким 17.01.2006 року відкрите
акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий
комбінат" за залізничними накладними № 45642726 та 45512884
відвантажила алюміній первинний необроблений нелегірований марки
А8 у вагонах № 24537615 та 24296683 за пломбами вантажовідправника
.
Iз накладних № 45642726 та 45512884 вбачається, що станцією
призначення вантажу є станція Херсон-порт Одеської залізниці, а
одержувачем вантажу є Херсонський річний порт за дорученням фірми
" Alumіnіum Sіlіcon Marketіng GmbH".
З комерційних актів станції Херсон-порт № БО 728899 від
20.01.2006 року та № БО 728901 від 30.01.2006 року вбачається вина
в незбереженні вантажу під час перевезення саме перевізника, і це
підтверджується іншими матеріалами справи.
Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось
право компанії "Alumіnіum Sіlіkon Marketіng GmbH" заявляти вимоги
за договором перевезення у внутрішньому прямому залізничному
сполученні, стороною якого компанія
не є.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановила, що умови перевезення вантажів окремими
видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів
господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними
кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими
актами.
Пункти 131 та 136 Статуту залізниць України встановлюють, що
претензії або позови, що виникли з приводу перевезення вантажів,
заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідно пункту 130 Статуту залізниць України право на
пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема у
разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за
умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що
засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вказана норма не містить будь-яких винятків.
Частина 2 статті 307 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановила, що договір перевезення вантажу укладається
в письмовій формі і підтверджується складенням перевізного
документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до
вимог законодавства.
Пункт 23 Статуту залізниць України зобов'язує відправників
надати станції на кожне відправлення вантажу заповнену накладну
(комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її
заповнення затверджуються Мінтрансом.
Пункт 2.1 Правил оформлення перевізних документів,
затверджених у відповідності із п.5 Статуту залізниць України
Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України 24.11.2000 (з наступними змінами і
доповненнями) встановлює, що вантажовідправник при заповненні
комплекту перевізних документів у графі "одержувач" повинен
вказати точне й повне найменування установи, підприємства,
організації, особи -одержувача вантажу та його цифровий код.
Одержувачем вказується тільки одна фізична або юридична особа.
Судами попередніх інстанцій компанія "Alumіnіum Sіlіkon
Marketіng GmbH" визначена як вантажоодержувач. Однак, таке
твердження не підтверджене матеріалами справи. В залізничних
накладних вантажовідправник зазначив вантажоодержувачем
Херсонський річковий порт і вказав цифровий код саме порту. В
судових рішеннях не вмотивовано, на підставі яких фактичних даних
з посиланням на норми транспортного законодавства суди дійшли
висновку про те, що саме компанія -позивач є вантажоодержувачем
вантажу і відповідно стороною за договором перевезення.
Фактично з позовом до залізниці звернулась компанія
"Alumіnіum Sіlіkon Marketіng GmbH", як власник, а не
вантажоодержувач, що не передбачено Статутом залізниць України, а
власник не може бути позивачем у справі при залізничних
перевезеннях, якщо він не є вантажовідправником або
вантажоодержувачем вантажу, нестача якого виявлена при
залізничному перевезенні.
Пункт 133 Статуту залізниць України передбачає виняткове
право вантажоодержувача передати право на пред'явлення претензій
та позовів до перевізника вантажовідправнику або уповноваженій
особі, яка буде виступати від імені вантажоодержувача. Передача
права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується
переуступним підписом на накладній, а для уповноваженої
особи -довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Наявна в матеріалах справи Довіреність (том 1 а.с.76-79) №
2/2006 від 05.04.2006 на уповноваження Пламм Геннадія Аркадійовича
діяти в інтересах компанії "Alumіnіum Sіlіkon Marketіng GmbH" не є
довіреністю уповноваженої особи у розумінні пункту 133 Статуту
залізниць України, яка дає право пред'являти вимоги до перевізника
за договором перевезення вантажу, оскільки вона видана власником,
а не одержувачем вантажу за накладними.
Крім того, судами попередніх інстанцій перевезення вантажу по
спірних накладних № 45642726 та 45512884
Запоріжжя -ліве -Херсон-порт визначене як перевезення у прямому
змішаному сполученні, хоча пункт 6 Статуту залізниць України
визначає пряме залізничне сполучення як перевезення в межах двох і
більше залізниць України, а пряме змішане сполучення -як
перевезення, що здійснюється залізницями та іншими видами
транспорту за єдиним транспортним документом протягом усього шляху
прямування.
Визначаючи перевезення спірного вантажу по накладних №
45642726 та 45512884 Запоріжжя -ліве -Херсон-порт як перевезення у
прямому змішаному сполученні, суди не зазначили, на підставі яких
доказів вони дійшли такого висновку, який ще вид транспорту, крім
залізничного, приймав участь у перевезенні по цим накладним. Також
суди попередніх інстанцій не встановили, яка юридична особа
отримала вантаж від залізниці (розкредитувала
документи) -Херсонський річковий порт чи компанія "Alumіnіum
Sіlіkon Marketіng GmbH".
Постановляючи рішення про стягнення з державного підприємства
"Одеська залізниця" на користь позивача коштів у відшкодування
частково втраченого майна, апеляційний суд не звернув увагу на
вимоги спеціальної норми транспортного права щодо належного
позивача, що є порушенням принципу всебічного, повного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи та призвело до
прийняття передчасних рішень, які не можуть залишатись без змін і
підлягають скасуванню.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні господарського суду, судові рішення у справі підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
26.09.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.12.2006 року скасувати.
Справу № 9/300-06 скерувати до господарського суду
Дніпропетровської області для нового розгляду.
Головуючий Першиков Є.В.
Судді Данилова Т.Б.
Ходаківська I.П.