ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     22 лютого 2007 р.
     № 4/130-27
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Кочерової Н.О., - головуючого,
     Рибака В.В.,
     Черкащенка М.М.,
     розглянувши матеріали касаційної скарги
     ВАТ "Iваничівське ремонтно-транспортне підприємство"
     на постанову
     Львівського апеляційного господарського суду  від  03.07.2006
року
     у справі господарського суду
     Волинської області
     за позовом
     Прокурора Волинської області в інтересах держави в особі  ВАТ
"Волиньагрореммаш"
     до
     ВАТ "Iваничівське ремонтно-транспортне підприємство"
     про
     скарга на дії
     стягнення 198587,67 грн.,
     ДВСВ Iваничівському районі Волинської області,
              В засіданні взяли участь представники:
 
     - позивача:
     Савицька О.В.,
     - відповідача:
     не з'явився,
                            ВСТАНОВИВ:
     У січні  2006  року  ВАТ  "Iваничівське  ремонтно-транспортне
підприємство" звернулось до господарського суду з скаргою  на  дії
ДВСВ Iваничівського району Волинської області та просило скасувати
постанову державного виконавця від 01.11.2005 року  про  стягнення
виконавчого збору в розмірі 18935,65 грн.
     Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.02.2006
року постанову ДВСВ Iваничівському районі Волинської  області  від
01.11.2005 року про стягнення виконавчого збору скасовано.
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
03.07.2006  року  ухвалу   місцевого   господарського   суду   від
21.02.2006 року скасовано.
     Не погоджуючись  з  прийнятою  постановою  ВАТ  "Iваничівське
ремонтно-транспортне підприємство" подало касаційну скаргу, в якій
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.07.2006 року скасувати, ухвалу  місцевого  господарського  суду
від 21.02.2006 року з даної справи залишити без змін.
     Доповідач: Черкащенко М.М.
     В обгрунтування своїх вимог скаржник посилаються  на  те,  що
судом   неправильно    застосовані    норми    матеріального    та
процесуального  права,  що  призвело   до   прийняття   незаконної
постанови.
     Судова колегія,  розглянувши  наявні  матеріали,  обговоривши
доводи касаційної скарги,  перевіривши  юридичну  оцінку  обставин
справи  та  повноту  їх  встановлення,   дослідивши   правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
     Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  судами
попередніх інстанцій, 17.05.2004 року  державним  виконавцем  ДВСВ
Iваничівського району Волинської області було  винесено  постанову
про відкриття виконавчого  провадження  по  примусовому  виконанню
наказу № 4/130-1 від 26.01.2004  року  у  справі  №  4/130-27  про
стягнення з ВАТ "Iваничівське  ремонтно-транспортне  підприємство"
на користь ВАТ "Волиньагрореммаш" 189353,55 грн.
     Відповідно до п.2, 3  постанови,  боржнику  надано  строк  до
24.05.2004 року  для  добровільного  виконання  рішення,  а  також
зазначено, що у разі невиконання рішення  в  наданий  строк,  його
виконання буде  здійснено  в  примусовому  порядку  зі  стягненням
виконавчого збору в розмірі 18935,65 грн. та витрат, пов"язаних  з
провадженням виконавчих дій.
     Зазначена  постанова  була  направлена   виконавчою   службою
18.05.2004 року.
     Згідно з частиною першою статті 46 Закону (в редакції, чинній
на час винесення постанови) у разі невиконання  рішення  у  строк,
установлений  для  добровільного  його   виконання,   з   боржника
постановою державного виконавця,  яка  затверджується  начальником
відповідного  органу  державної  виконавчої  служби,   якому   він
безпосередньо  підпорядкований,  стягується  виконавчий   збір   у
розмірі 10 відсотків від  фактично  стягненої  суми  або  вартості
майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
     Судом апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ "Iваничівське
ремонтно-транспортне  підприємство"   у   зазначений   строк   для
добровільного виконання наказу № 4/130-1  від  26.012004  року  не
виконав, у зв"язку з чим  державним  виконавцем,  25.05.2004  року
винесено постанову  про  стягнення  виконавчого  збору  в  розмірі
18935,55  грн.  Зазначена  постанова  була   направлена   боржнику
28.05.2004 року.
     Судами попередніх інстанцій встановлено, що  постановою  ВДВС
Iваничівського районного управління юстиції  від  01.11.2005  року
було  закінчено  виконавче  провадження  з  примусового  виконання
наказу № 4/130-1 від 26.01.2004 року  у  зв"язку  з  затвердженням
ухвалою господарського суду Волинської області від 30.08.2005 року
у справі № 4/130-27 мирової угоди від 20.08.2004  року,  укладеної
між     ВАТ     Волиньагрореммаш"     та     ВАТ     "Iваничівське
ремонтно-транспортне підприємство".
     Постановою ВДВС Iваничівського районного  управління  юстиції
від 01.11.2005 року постанову про стягнення  з  ВАТ  "Iваничівське
ремонтно-транспортне підприємство"  виконавчого  збору  в  розмірі
18935,65 грн. виділено в окреме виконавче провадження.
     Відповідно до  ч.  7  ст.46  Закону  України  "Про  виконавче
провадження"  ( 606-14 ) (606-14)
        ,  у  разі  коли   виконавче   провадження
закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про  стягнення
виконавчого збору виділяється  в  окреме  провадження  і  підлягає
виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
     Враховуючи, що, як встановлено  судом  апеляційної  інстанції
боржником у встановлений строк добровільно не виконаний наказ  від
26.01.2004 року, а також, що виконавчою службою проводились дії по
примусовому виконанню цього наказу, зокрема накладення  арешту  на
кошти боржника  на  його  рахунках,  проведення  опису  та  арешту
майна  -транспортних  засобів   та   об"єктів   нерухомості,   суд
апеляційної інстанції дійшов вірного  висновку  про  правомірність
винесення виконавчою службою постанови від  01.11.2005  року  щодо
виділення в окреме виконавче провадження постанови  про  стягнення
виконавчого збору з боржника.
     На   підставі    вищевикладеного,    постанова    Львівського
апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року є  такою,  що
прийнята на підставі  повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх
обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального  та
процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав  для
її скасування.
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України,
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
     Постанову Львівського апеляційного  господарського  суду  від
03.07.2006 року у справі № 4/130-27 залишити без змін.
     Головуючий, суддя   Н. Кочерова
     Судді В. Рибак
     М. Черкащенко