ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р.
№ 39/362 (8/350-1/293)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного
банку "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.10.2006р. та на рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. у справі за
позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "МАРIУПОЛЬГАЗ" до Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "ПриватБанк" в особі Маріупольської філії ЗАТ
КБ ПриватБанк" про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2004 року Відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газифікації "МАРIУПОЛЬГАЗ" пред'явило в
господарському суді позов до Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "ПриватБанк" в особі Маріупольської філії ЗАТ
КБ ПриватБанк" про стягнення 180849,32 грн. заборгованості.
У подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги,
остаточний розмір яких становив: 314904,11 грн. процентів по
депозитному вкладу та 67931,51 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
31.07.2006р. (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.10.2006р. (судді Неклеса М.П. -головуючий, Павловський П.П.,
Чус О.В.), позов було задоволено частково, з відповідача на
користь позивача стягнуто 110630,01 грн. процентів по депозитному
вкладу та 67931,51 3% річних, в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові
рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій
частині нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Предметом спору є стягнення відсотків за користування
депозитним вкладом та 3% річних за неповернення депозитного
вкладу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як видно з матеріалів справи, 19.07.2000р. між ВАТ
"МАРIУПОЛЬГАЗ" та Комерційним банком "ПриватБанк" було укладено
депозитний договір №014с та додаткові угоди до нього з терміном
дії договору до 19.01.2002р. (далі -Договір).
(а.с. 9 -14 т.1)
За приписом п.п. 1.2, 2.2.2 Договору за використання грошових
коштів, розміщених на депозитному рахунку, відповідач сплачує
позивачу дохід, виходячи з процентної ставки 14 % річних.
Відповідач зобов'язався після закінчення строку дії Договору
(або у разі його дострокового розірвання) чи на письмову вимогу
позивача перерахувати грошові кошти останнього на його
розрахунковий рахунок.
Позивачем на відкритий відповідачем депозитний рахунок було
розміщено грошові кошти в сумі 500000 грн.
Зазначене сторонам не оспорювалось.
Позивач, декларуючи до стягнення 314904,11 грн. річних за
користування депозитним вкладом за період з 01.01.2002р. по
30.06.2006р. виходив з 14% річних.
Суд же, задовольняючи в цій частині позов в розмірі 110630,01
грн., виходив з розрахунку 14% річних за період з 01.01.2002р. по
19.01.2002р. (дати спливу строку Договору), що складало 3643,83
грн., а також 106 986,27 грн. за період з 01.01.2004р. по
30.06.06. (із розрахунку облікової ставки НБУ, виходячи з припису
ст. 1061 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Проте з вирішенням судом вказаного питання в такий спосіб
погодитись не можна.
Суд як першої, так і другої інстанції, з одного боку,
правильно виходили, що до спірних правовідносин застосовуються
правила пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а з іншого, не врахував, що відповідно
до ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на момент виникнення
спірних правовідносин, зобов'язання припиняються виконанням,
проведеним належним чином.
Аналогічний зміст містить і ст. 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
чинного на момент вирішення спору по суті.
За приписом ч. 4 ст. 1061 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
проценти на
банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем
надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню
вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Суд на наведені приписи Договору і норм матеріального права в
їх взаємозв'язку належної уваги не звернув, як і не дав належної
оцінки тому, чи звільняє відповідача від нарахування річних,
визначених Договором, в разі доведеності обов'язку останнього по
його закінченню самостійно перерахувати позивачу внесену ним суму
депозитного вкладу.
На вирішення вказаного питання впливає і з'ясування обставин
відповідності доводів відповідача про те, що вимоги позивача щодо
стягнення процентів за депозитом та 3% річних вже вирішувалось по
іншій справі №27/28 з постановленням рішення господарським судом
Дніпропетровської області від 24.09.2002р., залишеного без змін
апеляційною та касаційними інстанціями.
Суд як першої, так і другої інстанції цих посилань не
перевірив і оцінки не дав, тоді як вони мають значення для
вирішення спору.
(а.с. 131 -133 звор. т.2)
В контексті цього, слід суду звернути увагу і на постанову
Вищого господарського суду України від 13.10.2005р. №32/340.
(а.с. 147 -149 звор. т.2)
Водночас судова колегія звертає увагу і на те, що, в
залежності від встановленого, стосовно повернення депозитного
вкладу (як грошового зобов'язання), не перешкоджає суду
застосування положень ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Отже, враховуючи викладене, судові рішення не можна визнати
законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на
зазначене, з'ясувати ретельно дійсні обставини справи і, в
залежності від встановленого та вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.10.2006р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 31.07.2006р. скасувати і справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
I.Вовк
П.Гончарук