ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     21 лютого 2007 р.
     № 17/47
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого
     Кравчука Г.А.,
     суддів:
     Мачульського Г.М., Шаргала В.I.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     Державної  податкової   адміністрації   у   Дніпропетровській
області
     на постанову
     Дніпропетровського  апеляційного  господарського   суду   від
02.11.2006 р.
     у справі
     № 17/47
     господарського суду
     Дніпропетровської області
     за позовом
     Державної  податкової   адміністрації   у   Дніпропетровській
області
     до
     1)   Комунального   підприємства   "Нікопольське    виробниче
управління водопровідно-каналізаційного господарства",
     2) Приватного підприємства  "Металококс  IV"  (правонаступник
Приватного підприємства "Металопром")
     про
     визнання недійсним договору та стягнення 7 265,68 грн.
         в судовому засіданні взяли участь представники:
 
     позивача:
     Дядик К.О., дов. № 325/10/029 від 11.01.2007 р;
     відповідача-1:
     - не з'явились;
     відповідача-2:
     - не з'явились;
                        В С Т А Н О В И В:
     У  лютому  2006  р.  Державна   податкова   адміністрація   у
Дніпропетровській  області  (далі  -Адміністрація)  звернулась  до
господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у
якій просила визнати на підставі ст. 49 ЦК УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  ст.
ст. 207 та 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
         недійсним договір  комісії  №
32/09 від 30.09.2003 р. (далі -Договір  №  32/09),  укладений  між
Комунальним  підприємством  "Нікопольське   виробниче   управління
водопровідно-каналізаційного господарства" (далі  -Управління)  та
Приватним підприємством  "Металопром",  правонаступником  якого  є
Приватне підприємство  "Металококс  IV"  (далі  -Підприємство)  та
застосувати наслідки, передбаченими частиною  першою  ст.  208  ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
        .
     Позовні  вимоги  Адміністрація  обгрунтовувала  тим,  що  при
вчиненні Управлінням та Підприємством правочину - Договору № 32/09
та при його виконанні  ними  було  порушено  вимоги  законодавства
України.
     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від
06.04.2006 р. (суддя Стрелець Т.Г.) в задоволенні  позовних  вимог
Адміністрації відмовлено.
     Постановою  Дніпропетровського  апеляційного   господарського
суду  від  02.11.2006  р.   (колегія   суддів:   Дмитренко   А.К.,
Крутовських В.I., Прокопенко  А.Є.)  рішення  господарського  суду
Дніпропетровської області від 06.04.2006 р. залишено без змін.
     Адміністрація  звернулась  до  Вищого   господарського   суду
України з касаційною скаргою, у якій просить  скасувати  постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006
р. і рішення господарського  суду  Дніпропетровської  області  від
06.04.2006 р. та  прийняти  нове  рішення,  яким  задовольнити  її
позовні   вимоги.   Вимоги,   викладені   у   касаційній   скарзі,
Адміністрація обгрунтовує тим,  що  господарські  суди  попередніх
інстанцій при прийнятті судових актів, які оскаржуються,  порушили
ст. ст. 4-7, 43, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та не застосували  ст.
334 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
     Управління та Підприємство не  скористались  правом,  наданим
ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , та відзивів на касаційну скаргу
Адміністрації  не  надіслали,  що   не   перешкоджає   касаційному
перегляду рішення та постанови, які оскаржуються.
     Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки  встановлених  фактичних
обставини справи, застосування  господарськими  судами  першої  та
апеляційної інстанції норм матеріального та  процесуального  права
при прийнятті ними рішення та  постанови,  колегія  суддів  Вищого
господарського  суду   України   вважає,   що   касаційна   скарга
Адміністрації   підлягає   частковому   задоволенню,    враховуючи
наступне.
     Відповідно до ст. 2 Закону України  "Про  державну  податкову
службу  в  Україні"  ( 509-12 ) (509-12)
           завданнями   органів   державної
податкової служби є, зокрема, здійснення контролю  за  додержанням
податкового законодавства,  правильністю  обчислення,  повнотою  і
своєчасністю  сплати  до  бюджетів,  державних   цільових   фондів
податків і зборів (обов'язкових платежів),  а  також  неподаткових
доходів,  установлених   законодавством   (далі   -податки,   інші
платежі).
     З матеріалів справи вбачається, що Адміністрація, звертаючись
з  позовною  заявою  до  господарського   суду   Дніпропетровської
області, посилалась,  зокрема,  на  ст.  10  Закону  України  "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
        
     Згідно з  вказаною  нормою  державні  податкові  інспекції  в
районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні
та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку
функцію:  подають  до  судів  позови  до   підприємств,   установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в  інших
випадках -коштів, одержаних без установлених  законом  підстав,  а
також про стягнення заборгованості  перед  бюджетом  і  державними
цільовими фондами за рахунок їх майна.
     Враховуючи викладене, колегія  суддів  Вищого  господарського
суду України зазначає, що  при  зверненні  з  позовною  заявою  до
господарського  суду   Дніпропетровської   області   Адміністрація
виступала не як суб'єкт  господарювання,  а  як  орган  виконавчої
влади, який діє на підставі Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
        ,  виконуючі  при  цьому  завдання  та
функції органів державної податкової служби.
     Відповідно  до  п.  1  частини  першої  ст.  3  КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
               справа        адміністративної        юрисдикції
(далі   -адміністративна   справа)   -переданий    на    вирішення
адміністративного суду публічно-правовий  спір,  у  якому  хоча  б
однією  зі  сторін  є  орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
     Згідно з п. 4 частини першої ст. 17 КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        
компетенція  адміністративних  судів  поширюється  на   спори   за
зверненням суб'єкта владних повноважень у  випадках,  встановлених
законом.
     Виходячи з наведених норм КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що дана справа є
справою адміністративною  юрисдикції  (адміністративною  справою),
оскільки  стороною  (позивачем)   у   ній   є   орган   виконавчої
влади -Адміністрація, який здійснює владні управлінські функції на
основі Закону України "Про державну податкову  службу  в  Україні"
( 509-12 ) (509-12)
         та який звернувся  до  суду  у  випадку,  встановленому
вказаним законом.
     Частина перша п.  6  розділу  VII  "Прикінцеві  та  перехідні
положення" КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          встановлює,  що  до  початку
діяльності  окружних   та   апеляційних   адміністративних   судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам  відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          1991
року, вирішують у  першій  та  апеляційній  інстанціях  відповідні
місцеві та  апеляційні  господарські  суди  за  правилами  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Таким  чином,  колегія  суддів  Вищого  господарського   суду
України приходить до висновку, що дана справа має  вирішуватись  у
першій  та  апеляційних  інстанціях   господарськими   судами   за
правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Господарські  суди   попередніх   інстанцій   наведеного   не
врахували, помилково прийняли до розгляду оформлену  згідно  вимог
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         позовну заяву  Адміністрації  та  вирішили
дану справу за правилами ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Відповідно  до  частини  першої  ст.   111-10   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
         підставами для скасування або зміни рішення  місцевого
чи апеляційного господарського  суду  або  постанови  апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування  норм
матеріального чи процесуального права.
     Беручи до уваги вказане, колегія суддів Вищого господарського
суду   України   зазначає,   що    постанова    Дніпропетровського
апеляційного господарського суду  від  02.11.2006  р.  та  рішення
господарського суду Дніпропетровської області  від  06.04.2006  р.
підлягають скасуванню, а справа  -передачі  на  новий  розгляд  до
господарського суду Дніпропетровської області зі стадії  прийняття
позовної заяви.
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та  111-11  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
                       П О С Т А Н О В И В:
     Касаційну  скаргу  Державної   податкової   адміністрації   у
Дніпропетровській задовольнити частково.
     Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.11.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 06.04.2006 р. у справі № 17/47 скасувати.
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Дніпропетровської області зі стадії прийняття позовної заяви.
     Головуючий суддя  Г.А. Кравчук
     Суддя  Г.М. Мачульський
     Суддя  В.I. Шаргало