ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     21 лютого 2007 р.
     № 10/45-05
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
 
     Головуючий
     Невдашенко Л.П.
     Суддів
     Михайлюка М.В.
     Дунаєвської Н.Г.
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга"
     на постанову
     Запорізького апеляційного господарського суду від  07.12.2006
року
     у справі
     № 10/45-05 господарського суду Херсонської області
     за позовом
     Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга"
     до
     про
     Відкритого   акціонерного    товариства    "Енергопостачальна
компанія "Херсонобленерго"
     стягнення 4686,59 грн.
     за участю представників сторін:
     позивача
     Замараєв Г.О.,
     відповідача
     Литош В.О.,
                            ВСТАНОВИВ:
     Рішенням  господарського   суду   Херсонської   області   від
18.09.2006 року у  справі  №  10/45-05  (суддя:  Янковська  I.Є.),
залишеним   без   змін   постановою   Запорізького    апеляційного
господарського суду від  07.12.2006  року  (судді:  Коробка  Н.Д.,
Хуторний  В.М.,  Шевченко  Т.М.)  у  задоволенні  позовних   вимог
відмовлено.
     Не   погоджуючись   з   вказаною   постановою    апеляційного
господарського суду позивач  звернувся  до  Вищого  господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати  як
таку,   що   винесена   при   неправильному   застосуванні    норм
матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення.
     Заслухавши  пояснення   представників   сторін,   перевіривши
юридичну оцінку встановлених фактичних  обставин,  проаналізувавши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню,
виходячи з наступного.
     Відповідно  до  п.  1  ст.  111-9  ГПК  України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції  без  змін,  а
скаргу без задоволення.
     Касаційна  скарга  залишається  без  задоволення,  коли   суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду  прийнята  з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
     Як  встановив  та  зазначив  апеляційний  господарський  суд,
08.10.1998 р. відповідач та Концерн "Маяк", правонаступником якого
є позивач, відповідно до п. 1.2 Статуту товариства (а.с. 18 т.  1)
уклали договір  №  367  про  споживання  електричної  енергії,  за
умовами    якого     енергопостачальна     компанія     відпускала
електроенергію, а абонент щомісячно  сплачував  плату  за  спожиту
електроенергію. У договорі сторони передбачили, що з усіх  питань,
які не оговорені даним договором, сторони  зобов'язані  керуватись
Правилами користування електричною енергією.
     21.06.2004 р. відповідач (постачальник) та позивач (споживач)
уклали  договір  про  постачання  електричної  енергії  №  367   з
протоколом розбіжностей до нього, за  умовами  якого  постачальник
електричної енергії постачає електроенергію споживачу, а  споживач
оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, згідно
з умовами  цього  договору  та  додатками  до  нього,  що  є  його
невід'ємними частинами.
     02.03.2004 р. представники відповідача здійснили перевірку на
об'єкті позивача -магазину за адресою м. Херсон, вул. Терле, 20 та
в  присутності  позивача  складено  акт   про   порушення   Правил
користування електричною енергією підприємствами та  організаціями
№ 019727 (а.с. 9 т. 1), в якому зафіксовані наступні порушення: на
електролічильнику № 837338 відтиски на  пломбах  держповірника  не
відповідають відтиску  клейм  держповірників  ХРЦСМС,  встановлені
фальсифіковані пломби; порушені пломби  ХМ  7862  (кл.  кришка  та
кожух електролічильника № 837338); порушена пломба ХМ 7861  (дверь
ЩУ).
     24.03.2004 р. відповідач у присутності державного  повірника,
представників   позивача,    метрологічної    служби    ВАТ    "ЕК
"Херсонобленерго" та Херсонських міських електричних мереж  провів
експертизу трьохфазного електролічильника № 837338  та  склав  акт
№10  (а.с.  13  т.  1).  За  результатом   проведеної   експертизи
встановлено, що відбиток держклейма на пломбі підроблений, похибка
вимірювань перевищує допустиме значення та лічильник не  придатний
до експлуатації.
     Зазначені вище акти були споживачем погоджені, підписані  без
зауважень.
     На підставі акту порушення  та  акту  експертизи,  відповідач
зробив розрахунок недорахованої електроенергії, виставив  позивачу
додатковий рахунок № 367 за квітень 2004 р. на суму  4686,59  грн.
та направив відповідачу попередження про відключення магазину  від
електромережі у випадку несплати 4686,59  грн.  (а.с.  10  т.  1).
17.05.2004 р. позивач перерахував  відповідачу  4686,59  грн.,  що
підтверджується копією квитанції (а.с. 28 т. 1).
     Предметом даного спору є стягнення з відповідача  на  користь
позивача на підставі ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          4686,59  грн.
як безпідставно отриманих.
     Апеляційний господарський суд  погодився  з  висновками  суду
першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову  з
огляду на наступне.
     Відповідно  до  п.  1.1.  Правил   користування   електричною
енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. №
28  (редакція  від  22.08.2002  р.  №  928),   зазначені   Правила
визначають   взаємовідносини   споживачів   електричної   енергії,
постачальників   електричної   енергії   та   електропередавальних
організацій. Правила є обов'язковими для споживачів, замовників, а
також  підприємств,  установ  і  організацій  незалежно  від  форм
власності, які  здійснюють  виробництво,  передачу  та  постачання
електричної енергії.
     Пунктом   4.1   Правил   передбачено,   що   електроустановки
споживачів  мають  бути  забезпечені  необхідними   розрахунковими
засобами обліку електричної енергії  для  розрахунків  за  спожиту
електричну енергію,  технічними  засобами  контролю  і  управління
споживанням електричної енергії та потужності,  що  встановлюються
відповідно до вимог ПУЕ та проектних рішень.
     Відповідальність за  збереження  і  цілісність  розрахункових
засобів обліку електричної енергії та  пломб  покладається  на  їх
власника або організацію, на території (у  приміщенні)  якої  вони
встановлені, згідно з відповідним договором.  Розрахунковий  засіб
обліку електричної енергії має бути опломбований (в  передбаченому
для цього місці) пломбою з тавром Державного  комітету  України  з
питань технічного регулювання та  споживчої  політики,  пломбою  з
тавром  електропередавальної   організації   згідно   з   вимогами
відповідної нормативно-технічної документації (п.  4.10,  п.  4.11
Правил).
     Згідно п. 9.1.3. Правил постачальник електричної  енергії  за
регульованим тарифом має право на доступ до розрахункових  засобів
обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів,
для проведення  технічної  перевірки,  зняття  показів,  виконання
інших робіт відповідно до договору.
     Споживач,  відповідно  до  п.  11.3.1  Правил,   зобов'язаний
оперативно  повідомляти  постачальника  електричної   енергії   та
електропередавальну організацію відповідно до їх  повноважень  про
порушення  схеми  розрахункового   обліку   електричної   енергії,
несправності   в   роботі   автоматизованих   систем   обліку    і
розрахункових засобів обліку.
     Пунктом 7.30 Правил встановлено, що у  випадках  виявлення  у
споживача змін у схемі ввімкнення розрахункового засобу обліку  та
електричного  керуючого   годинника   в   схемах   багатотарифного
розрахункового обліку або  зміни  керуючої  програми,  пошкоджень,
зриву пломб, штучного гальмування диска, зупинки  електрогодинника
та інших порушень, спричинених діями споживача, які призводять або
можуть  призвести  до  зниження  показів  споживання   електричної
енергії, покази розрахункового засобу обліку  не  враховуються,  а
постачальник   електричної   енергії   здійснює   перерахунок   за
користування електричною енергією за  період  від  дня  останнього
контрольного  зняття   представником   постачальника   електричної
енергії  показів  розрахункового   засобу   обліку   чи   фактично
проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи  схеми
комерційного обліку, що мала передувати  виявленню  порушень,  але
цей період має не перебільшувати шести місяців.
     Порядок  оформлення  виявлено  порушення  та   підстави   для
виписування  споживачу  додаткових  розрахункових  документів  для
сплати визначено п. 7.31, п. 7.32 Правил,  відповідно  до  яких  у
разі   виявлення   уповноваженим    представником    постачальника
електричної  енергії,  від  якого  споживач   одержує   електричну
енергію, або електропередавальної організації порушень цих  Правил
або умов договору на місці оформляється двосторонній акт  порушень
за встановленою формою. Акт складається у присутності представника
споживача  в  двох  примірниках,  один  з  яких  передається   або
надсилається споживачеві. Споживач має право внести до  акта  свої
зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться  запис
про відмову.
     На   підставі   акта   порушень,   погодженого    споживачем,
уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за
регульованим    тарифом    визначаються    обсяг    недоврахованої
електроенергії або сума завданих споживачем збитків та виписуються
споживачу додаткові розрахункові документи для  сплати  відповідно
до законодавства України.
     Отже, як правильно встановлено судами  попередніх  інстанцій,
нарахування  відповідачем  4686,59  грн.  вартості   недорахованої
електроенергії здійснено обгрунтовано і  підстави  для  повернення
добровільно сплаченої  позивачем  суми  за  ст.  1212  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         відсутні.
     Як свідчать письмові  пояснення  позивача  (а.с.  42  т.  2),
експертиза, призначена судом першої інстанції за його клопотанням,
не була проведена  з  вини  позивача.  Експертною  установою  були
повернуті матеріали справи без експертного висновку  у  зв'язку  з
невнесенням оплати за експертизу, яку попередньо було покладено на
позивача.  Як  зазначає  суд  апеляційної   інстанції,   посилання
позивача на зберігання відповідачем пломб у конверті, незахищеному
від його відкриття, є безпідставним, оскільки по лінії конверту  є
дата та підпис директора позивача, а також підпис  та  печатка  ДП
"Херсонстандартметрологія" і відкриття конверту без їх пошкодження
не можливе (а.с. 19 т. 2).
     До того ж, якщо встановлення факту підробки тавра  державного
повірника  на  пломбі,  вимагає  наявність  необхідних  знань   та
документів,  які   дають   право   на   проведення   трасологічної
експертизи, то такий факт порушення Правил як  зрив  (пошкодження)
пломб Херсонських міських електромереж (а наявність  цих  порушень
також  зафіксовано  в  акті  про  порушення  від  02.03.2004   р.)
спеціальних знань не потребує і фіксується в актах  про  порушення
ПКЕЕ  та  погоджується  з   споживачем,   що   й   було   зроблено
представниками відповідача згідно з п. 7.31 Правил.
     Статтею 33 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          встановлено,  що  кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається  як
на підставу своїх вимог  та  заперечень.  Апеляційний  суд  дійшов
висновку, що  позивачем  не  доведена  відсутність  його  вини,  а
навпаки наявні в матеріалах справи докази свідчать про пошкодження
засобів обліку електроенергії та втручання у їх роботу.
     Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не заслуговують
на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним.
     Окрім того,  згідно  з  положеннями  ст.  111-7  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція не  має  права  встановлювати  або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу або  додатково  перевіряти
їх.
     Враховуючи викладене, колегія  суддів  Вищого  господарського
суду  України  вважає,  що  підстав  для  скасування  законної  та
обгрунтованої постанови Запорізького  апеляційного  господарського
суду від 07.12.2006 р. у справі № 10/45-05 не вбачається.
     Керуючись ст.ст.111-5, 111-7,  111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
     Постанову Запорізького апеляційного господарського  суду  від
07.12.2006 р. у справі № 10/45-05 залишити без змін.
     Головуючий, суддя  Л. Невдашенко
     Судді:   М.Михайлюк
     Н.Дунаєвська