ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р.
№ 4/77-14/146/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
ПП ОСОБА_1
на постанову
від 30.11.06 Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№4/77-14/146/06
господарського суду
Запорізької області
за позовом
ПП ОСОБА_1
до
ТОВ "Лідер-плюс"
про
стягнення суми
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Лідер-плюс" про стягнення збитків у
сумі 6822,5 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово. Вищий господарський
суд України постановою від 14.12.05 рішення судів попередніх
інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд.
Рішенням від 03.08.06 господарського суду Запорізької області
(суддя Хоролець Т.Г.), яке залишено без змін постановою від
30.11.06 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія
суддів у складі: Коробка Н.Д. -головуючий, Кричмаржевський В.А.,
Шевченко Т.М.), у задоволені позову відмовлено.
Рішення і постанова мотивовані недоведеністю позивачем
договірних відносин з відповідачем та розміру збитків, наведених у
позові.
Ухвалою від 23.01.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та
задоволення позову новим рішенням.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,
судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
04.08.04 перед кіоском позивача на відстані 0,3 м іншим приватним
підприємцем ОСОБА_2 на підставі укладеного з відповідачем договору
НОМЕР_1 про розміщення торгівельного місця було встановлено
торговий кіоск, що унеможливлювало доступ до кіоску позивача. У
зв'язку з цим, як зазначає позивач, він не мав можливості
здійснювати торгівельну діяльність протягом серпня-грудня 2004
року та лютого-березня 2005 року.
Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач звернувся з
позовом про відшкодування збитків, визначивши їх у сумі 315 грн.
реальних витрат і 6507,5 грн. упущеної вигоди, завданої
неправомірними діями відповідача.
Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідач не
довів правомірність дій, вчинених щодо майна позивача.
Відповідно до ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, якій
завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування.
Iснування між позивачем і відповідачем договірних
правовідносин судами першої інстанції не встановлено, тому
поширення на спірні у справі правовідносини положень ст.ст.
224-225 Господарського суду України суперечать вимогам ст.ст. 3, 4
цього кодексу.
Згідно з вказаними нормами під господарською діяльністю у
цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у
сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та
реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг
вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська
діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і
соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є
підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання
прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу
господарських відносин становлять господарсько-виробничі,
організаційно-господарські та внутрішньо-господарські відносини.
Стаття 49 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначила, що підприємці
зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та
законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів
господарювання, установ, організацій, права місцевого само
врядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе
майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Згідно зі ст.ст. 1166, 1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також
шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується
в повному обсязі особою, яка її завдала.
За вибором потерпілого особа, яка завдала шкоди майну, має
відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж
якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані
збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають
відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної
вартості втраченого майна на момент розгляду справи або ви конання
робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з положень вказаних норм, підставою для
настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є
правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода;
протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний
зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу
правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої
ст. 1166 ЦК Україн и.
Позивач, за висновками суду першої і апеляційної інстанцій,
не довів вчинення йому відповідачем шкоди -пошкодження або втрату
майна, а також обставини, за яких майно повинно було б збільшитись
за відсутністю неправомірних дій відповідача.
Доводи касатора щодо доведення позивачем збитків і упущеної
вигоди не знаходять підтвердження матеріалами справи та доказами
фінансово-бухгалтерського обліку торгівлі товарами, товарообігу в
спірний період.
Оскільки закон передбачає відшкодування реальної вартості
втраченого майна, слід визнати, що позивач не довів шкоду, а
підстави її відшкодування відсутні.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
відсутність правових підстав для скасування постанови апеляційної
інстанції прийнятої у справі та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.11.06 у справі №4/77-14/146/06 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький