ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 р.
№ 31/337
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Український графіт"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006
року
у справі
господарського суду міста Києва
за позовом
ВАТ "Український графіт"
до
Державної адміністрації залізничного транспорту
"Укрзалізниця"
про
стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 року, відкрите акціонерне товариство
"Український графіт" звернулось до суду з позовом до Державної
адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" про стягнення
21376,51 грн. вартості 32 шт. пошкоджених електродів, які
перевозились по міжнародній залізничній накладній СМГС .
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2006 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 28.11.2006 року, у задоволенні позову
відмовлено.
Рішення суду грунтується на тому, що вантаж прибув на станцію
призначення у критому вагоні за двома пломбами вантажовідправника,
тріщини дошок обшиви вагону не знаходяться в причинному зв'язку із
пошкодженням вантажу. Безпосередньою причиною пошкодження вантажу
є неналежне кріплення всередині вагону, що підтверджується
комерційним актом, складеним і підписаним за участю представника
позивача.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та
неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати, постановивши нове рішення про
задоволення позову.
В касаційній скарзі позивач зазначає про неправильне
застосування норми матеріального права, а саме -Технічних умов,
прийняття Північно-Кавказською залізницею Російської федерації
вагону до перевезення без зауважень. Позивач оспорює описову
частину комерційного акту, вважає, що підпис його представника в
цьому акті не означає згоду із змістом комерційного акту, оскільки
оскарження комерційного акту чинним законодавством не передбачено.
Заявник вважає, що суди не встановили дійсну причину пошкодження
обшиви вагону та вантажу, а відтак припустили прийняття
незаконного та необгрунтованого рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відкритим
акціонерним товариством "Український графіт" пред'явлено позов про
стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту
"Укрзалізниця" суми збитків, спричинених пошкодженням вантажу,
відвантаженого за міжнародною залізничною накладною № 867214 у
вагоні № 22842207 та встановленим при видачі вантажу на станції
призначення одержувачу. Згідно із накладною 867214 відправником
вантажу є ВАТ "Новочеркаський електродний завод", Російська
Федерація, а одержувачем - позивач.
В графах 11, 45 накладної зазначено, що навантаження
здійснено відповідно до НТУ -51-396-30.09.04, вагон відвантажено
за двома запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправника.
Відповідно до акту № 8 про технічний стан вагону, складеного
03.07.2005, оглядом вагону № 22842207 виявлено злом 5-ти дощок
лобової стінки по-свіжому, несправність виникла в процесі
експлуатації, наявні сліди свіжого пошкодження.Згідно із актом
загальної форми № 10901 від 03.07.2005 при прийманні вагону №
22842207 виявлено в лобовій стінці вагону накол 5-ти дощок
по-свіжому, ЗПУ відправника справні, доступу до вантажу немає.
На станції Запоріжжя Ліве складено комерційний акт №
777406/627, відповідно до якого вагон № 22842207 прибув за двома
справними запірно-пломбувальними пристроями відправника, дані
контрольних знаків відповідають зазначеним у накладній, при
перевірці вантажу встановлено часткове пошкодження вантажу, в тому
числі 11 електродів мають сколи, 14 - тріщини, 7 - сколи та
тріщини; наведено опис стану вантажу та схеми навантаження.
Ступінь пошкодження вантажу визначено експертом Компанії
незалежних експертиз "Укрексперт" за участю посадових осіб
перевізника та позивача і викладено у акті експертизи № К-80 від
11.07.2005.
Відповідно до пар.4 статті 9 Угоди про міжнародне залізничне
вантажне сполучення "СМГС" (далі-Угода), якщо навантаження вантажу
здійснюється відправником, то він несе відповідальність за всі
наслідки незадовільного навантаження.
Згідно із пар. З статті 23 Угоди залізниця звільняється від
відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення
маси, пошкодження, псування або зниження з інших причин якості
вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вони виникли з причин,
пов'язаних з навантаженням або вивантаженням вантажу, якщо
навантаження або вивантаження здійснювалось відправником або
одержувачем; факт навантаження вантажу відправником визначається
на підставі запису, зробленого ним в накладній в 7графі
"Навантажено" відповідно до пар.4 ст.9 Угоди ; якщо в цій графі
відсутні відомості про те, ким навантажено вантаж, то вважається,
що навантаження здійснювалось відправником.
Судами встановлено, що вагон № 22842207 прибув за справними
запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправника, доступу до
вантажу на шляху перевезення не було.
Таким чином, оскільки навантаження вантажу у вагоні №
22842207 здійснено відправником, немає підстав для покладення
відповідальності за пошкодження вантажу на перевізника.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським
судом досліджено надану позивачем відповідно до ухвали суду від
06.11.2006 документацію НТУ-51-398-30.09.04, однак, визначальним є
здійснення такого навантаження, яке б унеможливило пошкодження
вантажу в процесі транспортування, а не вид застосованих ТУ, тому
посилання у рішенні на ТУ1911-109-052-2003 не вплинуло на
правильність рішення.
Оскільки навантаження за спірною відправкою здійснено
засобами відправника, саме він несе відповідальність за всі
наслідки навантаження, про неналежність якого свідчить пошкодження
вантажу, що підтверджене комерційним актом. Та обставина, що
вантаж прийнятий до перевезення Північно-Кавказькою залізницею без
зауважень, за викладених обставин не створює для залізниці
будь-яких зобов'язань щодо наслідків навантаження, оскільки
залізниця приймала до перевезення критий вагон, завантажений та
опломбований вантажовідправником.
Судом першої інстанції встановлено, що в комерційному акті №
777406/627, складеному і підписаному за участю представника
позивача, зафіксовано, що вантаж в штабелях поміж собою не
закріплений, е вільні місця до 50 мм. Лобові щити, які знаходились
в торцях вагону та щит між другим та третім рядом на підлозі з
лівої сторони не закріплені, є вільні проміжки між вантажем,
щитами та вагоном до 70 мм, що не забезпечує цілісність вантажу
під час перевезення. Дерев'яні щити були встановлені вертикальними
брусками до вантажу, а не до вагону. Пошкоджені електроди
знаходились в місцях дотику з вертикальними брусками щитів та в
дверному отворі у завалених ящиках.
На підставі статті 18 Угоди, якщо вантажоотримувач не згоден
з відомостями, які відображені в комерційному акті, він має право
внести в нього свої зауваження щодо таких відомостей, якщо це
припускається внутрішніми правилами, що діють на залізниці
призначення. Представник позивача міг скористатись правом
оскарження відомостей комерційного акту, з якими не згоден у
порядку, встановленому в п.16 Правил складання актів, затверджених
наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №
567/6855. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт
загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності,
несуть установлену законодавством відповідальність.
Згідно із ч.2 ст.10 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо у чинному
міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом
порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені
відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила
відповідного міжнародного договору України. Поряд із цим ані
відповідно до норми ч. 1 ст.314 Господарського Кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ані згідно із нормою ч. 1 ст.924 Цивільного Кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
немає підстав для покладення відповідальності
на перевізника, адже оскільки навантаження, яке не забезпечило
належний стан вантажу, здійснено відправником у закритий вагон, за
ЗПУ відправника, доступу до вантажу не було, то перевізник був
позбавлений можливості поправити навантаження і таким чином
запобігти або усунути пошкодження вантажу.
Враховуючи наведене, господарські суди дійшли правильного
висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми
збитків, обгрунтовано відмовили у задоволенні позову і підстав для
скасування постановлених у справі судових рішень з наведених у
касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
матеріального і процесуального права.
У відповідності із статтею 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. Доводи, викладені в касаційній
скарзі, спрямовані на оспорювання доказів та їх додаткову
перевірку, що вже було зроблено апеляційною інстанцією.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Український графіт" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.11.2006 року залишити без змін.
Головуючий I. П. Ходаківська
Судді Т.Б. Данилова
Г. В. Савенко