ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2007 Справа N 26/264
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.04.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий: Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Українська спілка підтримки асоційованого розвитку
товаровиробників"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2006 року
у справі N 26/264 господарського суду міста Києва
за позовом ЗАТ "Українська спілка підтримки асоційованого
розвитку товаровиробників"
до
Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк"
про визнання недійсним договору застави
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - Кошлій Р.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2006 р. у
справі N 26/264 (суддя: Пінчук В.І.), залишеним без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2006 р. (судді: Андрієнко В.В., Малевич М.М.,
Студенець В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що винесені при
неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального
права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення,
коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду
прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального
права.
Як встановив апеляційний господарський суд та вбачається з
матеріалів справи, 24.11.2003 р. сторони уклали кредитний договір
N 337-к/30, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати
позивачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється
у розмірі, на строк і на умовах передбачених у договорі, позивач
зобов'язався повернути кошти, отримані в рахунок кредитної лінії,
сплатити відсотки за користування кредитною лінією та виконати
зобов'язання у повному обсязі і у строки, визначені договором.
Пунктами 5.1, 5.1.1. кредитного договору передбачено, що
виконання позивачем (позичальником) своїх зобов'язань по
кредитному договору забезпечується зокрема договорами застави та
договорами поручительства. Зокрема, предметом за договором застави
є цілісний майновий комплекс у м. Славута Хмельницької області, а
також товари в обороті (зерно і борошно), які належать позивачу.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції прийшов
до обґрунтованого висновку про те, що укладення спірного договору
застави прямо передбачалось умовами кредитного договору.
Відповідно до вимог ст.ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про
предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є
необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо
яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні положення передбачені ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Положеннями ст. 640 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній
реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення
або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального
посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної
реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлені законом вимоги щодо форми та змісту договору
сторонами були виконані.
Відтак, апеляційний господарський суд, оцінивши подані
сторонами докази, правомірно дійшов висновку, що підстави для
визнання недійсним спірного нотаріально посвідченого договору
застави від 25.11.2003 року відсутні.
Скаржник однією з підстав для скасування оскаржуваного
судового рішення зазначає те, що суд не розглянув одну із
заявлених позовних вимог, а саме вимогу про визнання правочину не
вчиненим, а правовідносин такими, що не виникли. Разом з тим, це
не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення,
оскільки не розглянута судом позовна вимога може бути розглянута в
порядку, визначеному ст. 88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом
прийняття додаткового рішення.
Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони також не
заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Крім того, відповідно до положень ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу або додатково перевіряти
їх.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що підстав для скасування законної та
обґрунтованої постанови Київського апеляційного господарського
суду від 08.12.2006 р. у справі N 26/264 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2006 р. у справі N 26/264 залишити без змін.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді М.Михайлюк
Н.Дунаєвська