ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 р.
№ 4/281-26/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Львівгаз"
на постанову
від 19.09.2006 року Львівського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 4/281-26/35 господарського суду Львівської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Львівгаз"
до
про
Дочірнього підприємства санаторій "Джерельний"
стягнення 10765,06 грн.
за участю представників сторін:
позивача
Клименкова З.О.,
відповідача
Щерба О.С.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
30.05.2006 року у справі № 4/281-26/35 (суддя: Деркач Ю.Б.) в
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.09.2006 року (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.)
зазначене рішення залишене без змін, а апеляційна скарга позивача
без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і передати
справу на новий розгляд. В касаційній скарзі позивач посилається
на порушенні апеляційним господарським судом норм ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Окрім того, скаржник вважає, що судом безпідставно не
враховано факту несанкціонованого споживання природного газу з
вини відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Як встановив місцевий господарський суд та вбачається з
матеріалів справи, 01.01.2003 р. філія ВАТ "Львівгаз" в особі
Бориславського управління та ДП санаторій "Джерельний" уклали
договір про надання послуг з транспортування природного газу №
5096, який по своїй правовій природі носить ознаки договору
поставки.
Згідно п. 1.2 договору підставою укладення такого Договору є
наявність договору або його завірена копія між Споживачем
(відповідач) та постачальником (продавцем) газу. Продавцем газу в
даному випадку є ТОВ "Фонд розвитку АПК". Згідно з даними довідки
ТОВ "Фонд розвитку АПК" про споживання та оплату за природний газ,
споживання природного газу ДП санаторій "Джерельний" в січні
місяці 2003 р. становило 11,949 м-3 . За даний спожитий газ ДП
санаторієм "Джерельний" здійснено оплату постачальнику у повному
обсязі.
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
відносини підприємства з іншими підприємствами,
організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюються на основі договорів.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається
укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди з
усіх істотних умов договору.
Умовами договору по транспортуванню природного газу та
"Правилами подачі та використання природного газу в народному
господарстві України" врегульовані відносини, які повинні
складатись між господарюючими організаціями. Згідно п. 10.2
зазначених Правил терміни оплати, порядок нарахування оплати та
перевірки правильності нарахування обумовлюються договором між
сторонами.
Рішенням господарського суду Львівської області у справі №
4/3097-11/343 встановлені обставини, що пов'язані з наявністю
боргу по вищевказаному договору у відповідача згідно з показами
лічильника за окремий період. Так, відповідно до довідки, виданої
на підставі перевірки від 24.01.2003 року, облік газу на
підприємстві відповідача здійснювався по лічильнику з
протермінованою датою повірки згідно угоди про надання послуг по
транспортуванню природного газу (акт перевірки від 24.01.2003
року), про що й було прийняте відповідне рішення про стягнення
боргу.
За понаднормове споживання природного газу, несанкціонованого
спожитого відбору природного газу наступає відповідальність згідно
умов договору укладеного між ТОВ "Фонд розвитку АПК" та
відповідачем. В даному випадку ВАТ "Львівгаз" виступає
газотранспортною організацією.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього
Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 712 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором поставки продавець (постачальник), який
здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у
встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,
не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним
використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити
за нього певну грошову суму.
Таким чином, за договором поставки у відповідача зобов'язання
по сплаті коштів виникають з моменту прийняття товару (продукції).
Як встановив місцевий та апеляційний господарські суди,
позивачем не представлено жодного доказу, який би стверджував
передачу природного газу ДП Санаторій "Джерельний" починаючи з
січня 2003 р.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, твердження позивача про те, що ВАТ "Львівгаз"
надало відповідачу послуги по постачанню природного газу про що
нібито свідчить розрахунок по номінальній потужності
газоспоживчого устаткування про транспортованого природного газу
за січень 2003 р., є неправильним.
Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не заслуговують
на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Окрім того, згідно з положеннями ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу або додатково перевіряти
їх.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що підстав для скасування законної та
обгрунтованої постанови Львівського апеляційного господарського
суду від 19.09.2006 року у справі № 4/281-26/35 не вбачається.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.09.2006 р. у справі № 4/281-26/35 залишити без змін.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська