ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р.
№ 40/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Яковлева М. М. -дов. від 06.12.2004
відповідача
не з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Національного банку України
на постанову
від 08.11.2006 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 40/295 господарського суду м. Києва
за позовом
Національного банку України
до
Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче
підприємство "Укрпромасервіс"
про
стягнення 36172,82 грн.
ВСТАНОВИВ:
Національний банк України звернувся до господарського суду м.
Києва з позовом про стягнення з ЗАТ "Укрпромасервіс" 320,77 грн.
пені, 1797,87 грн. штрафу та про зобов'язання ЗАТ "Укрпромасервіс"
передати Банкнотно-монетному двору прес-форми, передані за
договором № 12-177 від 31.05.2005, а у разі відмови -стягнути їх
вартість у сумі 34054,18.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням ЗАТ
"Укрпромасервіс" умов зазначеного договору щодо виготовлення та
поставки пластикових капсул належної якості та у встановлений
договором строк, а також неповерненням виконавцем (ЗАТ
"Укрпромасервіс") отриманих від замовника (Банкнотно-монетного
двора) прес-форм.
До прийняття рішення у справі Національний банк України
зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з поверненням відповідачем
частини прес-форм та просив зобов'язати товариство передати
прес-форми МД6.11.003 та МД6.11.004 або стягнути їх вартість.
Таким чином, розмір позовних вимог з врахуванням штрафу та пені
було зменшено до 16687,82 грн.
Рішенням від 06.06.2006 господарського суду м. Києва (суддя
Смірнова Л. Г.) позовні вимоги задоволено: зобов'язано ЗАТ
"Укрпромасервіс" повернути Національному банку України прес-форми
МД6.11.003 та МД6.11.004, стягнуто з ЗАТ "Укрпромасервіс" на
користь Національного банку України 320,77 грн. пені, 1797,87 грн.
штрафу.
Мотивуючи рішення, господарський суд з посиланням на статті
193, 231 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статтю 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зазначив про неналежне
виконання відповідачем умов договору № 12-177 від 31.05.2005 щодо
виготовлення та поставки пластикових капсул належної якості та у
встановлений договором строк, а також невиконанням відповідачем
умов зазначеного договору щодо повернення після завершення робіт
отриманих від позивача прес-форм.
За апеляційною скаргою ЗАТ "Укрпромасервіс" Київський
апеляційний господарський суд (судді: Коваленко В. М. -
головуючий, Вербицька О. В., Дзюбко П. О.), переглянувши рішення у
справі в апеляційному порядку, постановою від 08.11.2006 скасував
його, прийнявши рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції
зазначив, що укладеним договором сторони не узгодили графік
поставки продукції зі строками такої поставки, а графіки, що
направлялись замовнику листами, не можуть бути підтвердженням
порушення ним строків виконання зобов'язання, оскільки направлення
таких листів умовами договору не передбачено.
Приймаючи постанову, апеляційна інстанція дійшла висновку, що
замовником не був дотриманий встановлений договором порядок
повідомлення виконавця про неналежну якість виготовленої
продукції, а тому останній не був повідомлений про виявлені
дефекти.
Відмовляючи у позові про повернення прес-форм, господарський
суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою відпуску
зазначених прес-форм були листи, які ніяким чином з договором не
пов'язані; крім того, частина прес-форм була передана відповідачу
до укладення спірного договору.
Національний банк України подав до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову у справі, просить її
скасувати, рішення у справі залишити без змін.
Касаційна скарга обгрунтована порушенням господарським судом
апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права,
зокрема, статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином
відповідно до умов договору, а також статті 48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
відповідно до якої власник може вимагати
усунення будь-яких порушень його права та статті 20 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, яка гарантує кожному суб'єкту
господарювання право на захист його права.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої
та апеляційної інстанції, 31.05.2005 між Національним банком
України (замовник) та ЗАТ "Укрпромасервіс" (виконавець) було
укладено договір № 12-177, за яким останній зобов'язався
виготовити та поставити Національному банку України пластикові
капсули для пакування ювілейних та пам'ятних монет з власних
матеріалів із застосуванням прес-форм, наданих замовником, в
асортименті та кількості 663177 шт., а замовник -прийняти
продукцію та здійснити її оплату.
Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що виконавець
зобов'язується поставляти продукцію замовнику відповідно до
графіка поставок та згідно заявок замовника у разі змін у графіку.
Пунктом 5.1 договору виконавець гарантував, що поставлена
продукція за якістю відповідає технічним вимогам згідно з
кресленнями, що додаються в Додатку 3 та узгодженим із замовником
зразкам-еталонам.
Поставлена продукція повинна відповідати технічним умовам,
які розроблені, узгоджені та зареєстровані відповідно до ДСТУ
1.3-93 (пункт 5.4 договору).
Відповідно до пункту 5.5 договору у разі, коли технічні
показники продукції, що були поставлені, не відповідають технічним
вимогам або зразкам-еталонам, замовник протягом 2 календарних днів
з моменту виявлення дефектів повідомляє про це виконавця. У
випадку не отримання від виконавця відповіді або не прибуття
виконавця протягом 2 календарних днів після відправлення йому
письмового повідомлення, замовник протягом 3 календарних днів
складає односторонній акт і направляє його виконавцю. Виконавець
зобов'язується поставити безкоштовно протягом 5 днів з дня
отримання акта від замовника нову партію продукції у кількості, що
відповідає обсягу продукції, виготовлених з відхиленням від
зазначених технічних вимог та зразків-еталонів.
Розділом 6 договору сторони обумовили порядок передачі
прес-форм, зокрема, передача прес-форм від замовника виконавцю, а
по завершенню виконаних робіт - від виконавця замовнику
здійснюється згідно акта здавання - приймання. Відповідальність за
експлуатацію прес-форм та її ремонт покладається на виконавця.
Ремонт прес-форм здійснюється за рахунок виконавця (пункт 6.4
договору).
Заходи відповідальності за порушення умов договору сторони
встановили розділом 8. Так, за порушення строків поставки
продукції виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла в період,
за який сплачується штраф від вартості непоставленої в строк
продукції за кожен день прострочення (пункт 8.2 договору).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом. Зокрема, статтею 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються
господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник
господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо
порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є
суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора
економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного
контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок
Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту,
штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом
чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання
щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується
штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних
(некомплектних) товарів (робіт, послуг);
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Виходячи з наведених вище приписів законодавства, якими
встановлена відповідальність за порушення зобов'язання щодо якості
товарів, а також враховуючи встановлені господарським судом першої
інстанції обставини справи щодо поставки виконавцем бракованої
продукції, колегія суддів визнає обгрунтованим задоволення
позовних вимог про стягнення з відповідача відповідного штрафу.
При цьому викладений в постанові апеляційної інстанції висновок
про те, що замовником порушено порядок повідомлення про браковану
продукцію, у зв'язку з чим виконавець не був обізнаний про
виявлені дефекти, спростовується матеріалами справи (а. с. 63, т.
1), крім того, факт поставки продукції неналежної якості не
спростовується відповідачем.
Також касаційна інстанція погоджується з висновком
господарського суду м. Києва про необхідність повернення позивачу
прес-форм МД6.11.003 та МД6.11.004, оскільки таке зобов'язання
відповідача випливає з умов розділу 6 укладеного між сторонами у
справі договору.
Разом з тим, колегія суддів визнає правильним висновок
господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав
для задоволення позову в частині стягнення пені, виходячи з
такого.
Зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
випливає, що виконання зобов'язання може
забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору,
зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення
зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення зобов'язання настають
наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата
неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,
які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення
боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що
обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно
виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання
за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, зі змісту викладених приписів випливає, що штраф
та пеня є різними видами неустойки.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача
320,77 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за
договором, господарський суд першої інстанції послався на пункт
8.2 договору, проте, такий вид відповідальності як пеня за
порушення строків поставки продукції спірним договором
встановлений не був.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція зазначає, що
прийнята у справі постанова підлягає зміні з підстав, викладених у
даній постанові.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 5 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Постанову від 08.11.2006 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 40/295 господарського суду м. Києва
змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:
"Рішення від 06.06.2006 господарського суду м. Києва
скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення
320,77 грн. пені.
Решту рішення від 06.06.2006 залишити без змін".
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити
частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач