ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р.
№ 40/171
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицька
Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений
належним чином)
відповідача
прокурора
Костенко В.О.
Iвченко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора Донецької області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2006
року
у справі
№ 40/171 господарського суду Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Укрвуглебуд"
до
Державного підприємства "Красноармійськвугілля"
про
стягнення 8323037грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Укрвуглебуд" звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом до Державного
підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення 8323037грн. на
користь Договору про спільну діяльність № 1 від 02.10.2003р. у
відшкодування збитків, заподіяних Спільній діяльності порушенням
відповідачем договірних зобов'язань за договором № 1-А від
02.10.2003р.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що внаслідок аварії, що
сталась з вини відповідача, спільна діяльність понесла збитки у
вигляді реальної втрати майна та упущеної вигоди, що підлягають
відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі статей 22, 611
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач заперечив позовні вимоги та зазначив, що
провадження у справі підлягає припиненню, оскільки Договором про
спільну діяльність не передбачено створення юридичної особи,
тобто, звернення з позовом в інтересах договору про спільну
діяльність суперечить статтям 1, 18, 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; за незадовільні
результати спільної діяльності учасники не несуть відповідальності
один перед одним. Також відповідач зазначив про відсутність у
позивача належних повноважень на укладення договорів з третіми
особами в інтересах всіх учасників договору про спільну
діяльність.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2006
року (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено
з посиланням на статті 22, 614, 623, 1130, 1135, 1137 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 224, 225 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, статтю 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Судом зазначено, що позивачем не
доведено, що саме в результаті правочинів, укладених в інтересах
договору про спільну діяльність, завдано збитки, не надано доказів
неналежного виконання відповідачем зобов'язань та причинного
зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками за
договором про спільну діяльність.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року (судді: Мирошниченко С.В. -головуючий, М'ясищева
А.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду скасовано; позов
задоволено частково; з Державного підприємства
"Красноармійськвугілля" на користь Відкритого акціонерного
товариства "Укрвуглебуд" стягнуто збитки в сумі 5921586грн.; в
іншій частині в позові відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційна
інстанція вказала, що ним не надано належної оцінки наявним
доказам, тому прийнято невірне рішення.
Натомість, задовольняючи позов, апеляційний господарський суд
встановив, що сторонами в даному процесі є юридичні особи;
відповідач, як учасник договору про спільну діяльність, не
забезпечив позивача технологічними умовами для ведення гірничих
робіт відповідно до пунктів 3.5.-3.7. договору, тобто, з вини
відповідача умови договору по спільну діяльність не виконувались;
матеріалами справи доведено факт завдання збитків, їх розмір вину
відповідача та причинний зв'язок між збитками та діями
відповідача, з огляду на що наявні підстави для відшкодування
збитків за статтями 614, 1137 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статтями 224, 225 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, до Вищого
господарського суду України звернувся заступник прокурора
Донецької області з касаційним поданням, в якому просить скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду та залишити
без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційне
подання доводами про порушення стягненням з державного
підприємства вугільної галузі значної суми грошових коштів
економічних інтересів держави, як власника майна відповідача, про
порушення судом норм матеріального та процесуального права,
зокрема статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки суд не надав належної оцінки доводам
відповідача, не з'ясував наявність спільного майна учасників
договору про спільну діяльність, за рахунок якого відповідно до
вимог статті 1137 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті
35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
повинні відшкодовуватись збитки, та обсяг повноважень ЗАТ
"Укрвуглебуд" щодо представництва в суді інтересів учасників
договору про спільну діяльність.
Відповідач підтримав касаційне подання прокурора, зазначивши
також, що апеляційним господарським судом порушено статтю 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки розглянуто вимоги, що не були предметом розгляду в
місцевому господарському суді.
Позивач у відзиві на подання прокурора не подав, правом на
участь представника в судовому засіданні не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях,
колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволення
частково з таких підстав.
Згідно положень частини 2 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор може вступити
за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на
будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави
або громадянина, для чого може подати касаційне подання.
За статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва інтересів держави у суді є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах з
державою; вказані підстави визначаються прокурором самостійно у
касаційному поданні.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи,
сторонами було укладено договір № 1 від 02.10.03р. про спільну
діяльність шахти ім. О.Г. Стаханова ДП "Красноармійськвугілля" та
ЗАТ "Укрвуглебуд" по розробці запасів пласту К-5, відповідно до
умов якого зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна
спільно діяти у сфері розробки покладів кам'яного вугілля та його
реалізації для задоволення попиту підприємств на вугілля.
збільшення результатів фінансово-господарської діяльності.
За умовами договору про спільну діяльність відповідач,
зокрема, зобов'язався забезпечувати позивача технологічними
умовами для ведення робіт відповідно до вимог нормативних актів з
охорони праці та техніки безпеки, надає йому послуги, передбачені
пунктами 3.5.1.-3.5.8. договору.
Вказаним договором право вчиняти правочини від імені всіх
учасників спільної діяльності з третіми особами, здійснювати
загальне керівництво та вести облік результатів спільної
діяльності покладено на позивача.
Також судами встановлено, що відповідачем та позивачем, що
діяв від імені учасників договору про спільну діяльність з
посиланням на довіреність № 08/1101, було укладено договір № 1-А
від 02.10.2003р. за умовами якого відповідач зобов'язався надавати
замовнику (учасникам договору про спільну діяльність) послуги, в
тому числі з перевезення працівників замовника на роботу та з
роботи, послуги лампової, послуги скіпового підйому, проведення
дегазації, подачу розрахункової кількості води, електроенергії,
повітря.
Факт видобування вугілля позивачем та його подальшої
реалізації підтверджено актами приймання-передачі, довідкою
позивача.
07.12.2006р. на відокремленому підрозділі шахта ім. О.
Стаханова сталася аварія з груповим нещасним випадком, що
підтверджується матеріалами справи (т.2, а.с.13-33). Висновком
експертної комісії по аварії від 31.12.2005р. встановлено, що
головною причиною аварії був прорив водовугільної пульпи із
вугільної ями № 2 гор.986 в зумпф скипового стволу.
Причинами які обумовили виникнення аварії, є: попадання
шахтної води у вугільну яму № 2 скипового стволу, незадовільний
стан водовідливних комплексів, розроблений шахтою "Проект
виконання робіт з очищення, огляду і ремонту зумпфа головного
скипового стволу" не передбачає заходи безпеки у випадку попадання
шахтної води у завантажувальні ями скипового стволу, низька
виробнича дисципліна робітників шахти при виникненні аварійної
ситуації.
Актом від 12.01.2006р. встановлено, що внаслідок аварії було
зупинено роботи з проведення гірничих виробок та видобутку вугілля
у пласті № 5; всього вимушений простій позивача у зв'язку з
аварією склав 792 години, під час яких втрачено видобуток 21931,8
тон вугільного концентрату.
Для визначення суми збитків позивач застосував середньоденну
реалізацію вугілля, помножену на ціну вугілля (виходячи з
договорів на купівлю-продаж вугілля) та на кількість днів простою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий
господарський зазначив, що, в силу наявності кількох договорів, що
опосередковують правовідносини між позивачем та відповідачем,
позивач не довів, що заявлені до стягнення збитки заподіяні саме
внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 1-А
від 02.10.03р., та що вказаний договір укладено позивачем в
інтересах договору про спільну діяльність відповідно до наданих
йому повноважень.
Натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку, що
матеріалами справи доведено всі елементи складу цивільного
правопорушення, як підстави відповідальності відповідача за
збитки, заподіяні позивачу, пропорційно частки, що належить
позивачу за умовами договору про спільну діяльність.
Однак судова колегія вважає, що висновки апеляційної
інстанції виходять за межі вимог, що були предметом розгляду у
даній справі, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права має право на їх відшкодування.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно
частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її
застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної
поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату
такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та
заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або
договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів
іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
збитками є розуміються втрати, яких особа зазнала у
зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які
особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного
права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально
одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено
(упущена вигода).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та
збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку
між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.
Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як
підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем
належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33
та 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що,
відповідно до поданої позовної заяви, предметом спору є збитки,
заподіяні спільній діяльності внаслідок невиконання зобов'язань
відповідача перед спільною діяльністю. Матеріали справи не містять
будь-яких відомостей про зміну позивачем предмету чи підстав
позовних вимог.
Однак апеляційним господарським судом розглянуто спір про
стягнення збитків, заподіяних відповідачем позивачу, що не було
предметом даного спору. Крім того, висновок апеляційної інстанції
про винні дії відповідача та їх причинно-наслідковий зв'язок із
заподіяними збитками не грунтується на з'ясуванні того, чи дійсно
відповідач порушив зобов'язання саме за договором № 1-А від
02.10.2003р., як про це зазначає позивач у позовній заяві, адже
частина зобов'язань відповідача за договором № 1-А від
02.10.2003р. є такою ж, як і певні зобов'язання за договором про
спільну діяльність.
Водночас рішення місцевого господарського суду також не
містить аналізу змісту зобов'язань відповідача за договором № 1-А
від 02.10.2003р., реальності виконання його сторонами.
Також судова колегія відзначає, що судом першої інстанції не
надано оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов,
щодо правомірності повноважень позивача звертатись з позовом на
захист та в інтересах спільної діяльності.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого
господарського суду вказаним вимогам не відповідають з вище
зазначених підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені
статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, постанова апеляційної інстанції та рішення
господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід
врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог
чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання заступника прокурора Донецької області
задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року у справі № 40/171 господарського суду Донецької
області та рішення господарського суду Донецької області від
15.09.2006р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач