ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2007 Справа N 39/192
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ “БСП-сервіс”
на рішення від 15.08.06 господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 39/192
за позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу
в інт. держави в особі Криворізької міської ради
до ТзОВ “БСП-сервіс”
3-тя особа: Контрольно-ревізійне управління в
Дніпропетровській області
Про стягнення 6 220,52 грн.
За участю представників сторін:
від Генеральної Прокуратури України- Громадський С.О., посв.№ 76
від 10.02.05 прокурор відділу
від позивача: не з’явилися
від відповідачів: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
15.08.06 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги про стягнення з
відповідача збитків, заподіяних внаслідок недоотримання доходів
(в формі невнесеної орендної плати) за час невикористання
власником –Криворізькою міською радою земельної ділянки
задоволено.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач без законних
підстав користувався земельною ділянкою, не оплачував
землекористування, тому позивач не зміг отримати прибутку, якій
він отримав би, якщо відповідач належним чином оформив право
користування земельною ділянкою.
ТзОВ “БСП-сервіс”в поданій касаційній скарзі просить скасувати
рішення суду та направити справу на новий розгляд.
Скарга мотивована тим, що судом в порушення вимог ст.ст. 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не досліджено всіх обставин справи, а саме,
суд помилково дійшов висновку, що відповідач був користувачем
земельної ділянки в період з 01.01.03 по 30.04.05, що
розташована під об’єктом нерухомості - ремонтно-будівельної
споруди. Скаржник зазначає, що з.04.2002 року (на підставі
договорів купівлі-продажу) власниками об’єктів нерухомості є
фізичні особи. Вказані об’єкти нерухомості були передані
фізичним особам 17.04.02 згідно акту приймання-передачі. Судом
неправильно застосовано ст. 120 Земельного Кодексу України,
( 2768-14 ) (2768-14)
згідно якої при переході права власності на будівлі
і споруди до їх власників переходить право на земельну ділянку,
та як наслідок, суд безпідставно застосував до відповідача
ст. 156 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Окрім цього, скаржник посилається на порушення судом норм
процесуального права та вважає, що рішення підлягає скасуванню,
оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час
та місце розгляду справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
16.05.06 було порушено провадження у справі, розгляд призначено
на 12.06.06.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв’язку з нез’явленням представників
сторін в судове засідання (ухвали суду від 12.06.06, 10.07.06,
02.08.06).
Доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права
не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Ухвали суду
з повідомленням про час і місце розгляду справи відправлені на
адресу відповідача, поштою до суду не поверталися. В рішенні
суду обґрунтовано зазначено, що справа розглядається на підставі
ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідачем придбано об’єкт комунальної власності 04.02.02
(а.с.31,32).
Користування земельною ділянкою площею 344,5 кв.м. по
вул.О.Брозовського,87а в м. Кривий Ріг під фактичне розміщення
об’єкта нерухомості, ремонтно-будівельної споруди, власником
якої є відповідач в період з 01.01.03 по 30.04.05 здійснювалося
без відповідного оформлення документів на право користування
земельною ділянкою.
Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від
14.09.05 № 564 “Про затвердження акта комісії з визначення
розміру збитків, заподіяних власникам землі та
землекористувачам” затверджено акт від 30.08.05 № 13 комісії з
визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та
землекористувачам.
Згідно цього акту територіальній громаді міста Кривий Ріг за
користування земельною ділянкою без правовстановлюючих
документів відповідачем заподіяно збитки в сумі 6220,52 грн.
Зазначене рішення виконавчого комітету від 14.09.05 № 564 є
чинним і у встановленому законом порядку не скасовано.
Згідно ст. 206 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
використання землі в Україні є платним.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
права власності та право постійного користування на земельну
ділянку виникає після одержання власником або користувачем
документа, що посвідчує право власності чи право постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі
(на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї,
та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст.ст. 12, 83 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
позивач є власником земель комунальної власності, в
т.ч. й спірної земельної ділянки.
Згідно ч. 2 ст. 152 цього Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
власник земельної
ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на
землю, в т.ч. , відшкодування збитків.
Стаття 156 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
однією з
підстав відшкодування збитків власникам землі визначає
неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної
ділянки.
Посилання скаржника на те, що він з.04.2002 року не є власником
спірної земельної ділянки колегією суддів не можуть бути взяти
до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої
інстанції про наявність підстав для відшкодування збитків,
нанесених власнику спірної земельної ділянки. Рішення суду є
обґрунтованим та прийнятим з правильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “БСП-сервіс” залишити без задоволення,
рішення від 15.08.06 господарського суду Дніпропетровської
області у справі № 39/192 – без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун