ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р.
№ 35/373
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій
В.М., за участю представників сторін Д. Бойка (дов. від 29.12.06),
I. Онищенка (дов. від 29.12.06), В. Коменчука (дов. від 17.01.07),
Л. Янкевич (дов. від 2.01.07), В. Чумака (дов. від 12.02.07),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" на рішення від 24 грудня 2004 року
господарського суду м. Києва та постанову від 6 грудня 2006 року
Київського апеляційного господарського суду у справі № 35/373 за
позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Рівнегаз" до дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя
особа-дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України", про стягнення 9 922 403,73 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2004 року відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулось до
господарського суду м. Києва з позовом до дочірньої компанії "Газ
України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про
стягнення 9 922 403,73 грн. боргу за надані у 1995 році послуги по
транспортуванню природного газу.
Ухвалою від 22 листопада 2004 року третьою особою залучено
дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України".
Рішенням від 24 грудня 2004 року господарського суду м. Києва
(суддя Ю.Михальська), залишеним без змін постановою від 6 грудня
2006 року Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволено з мотивів невиконання зобов'язання.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" просить судові рішення в даній справі
скасувати з підстав неправильного застосування господарськими
судами статей 4, 37, 71, 76, 80, 223 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
Української РСР, Указу від 7 лютого 1995 року № 109/95 Президента
України "Про забезпечення народного господарства і населення
України природним газом і розрахунки за нього в 1995 році"
( 109/95 ) (109/95)
, постанови від 6 квітня 1995 року № 243 Кабінету
Міністрів України "Про порядок поставки природного газу та
розрахунків за нього споживачами України в 1995 році"
( 243-95-п ) (243-95-п)
, Порядку розподілу виручки, що надходить на транзитні
рахунки, відкриті на ім'я постачальників природного газу, та
розрахунків з бюджетом за різницю в цінах на природний газ,
затвердженого наказом від 6 травня 1995 року № 65 Міністерства
фінансів України, наказу від 22 лютого 1995 року № 23 Міністерства
економіки України "Про встановлення оптових цін і рентної плати на
газ природний та тарифів на його транспортування" ( z0047-95 ) (z0047-95)
,
статей 47, 33, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове рішення, яким у позові
відмовити.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" касаційну скаргу підтримує з тих же
підстав.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та
газифікації "Рівнегаз" проти доводів касаційної скарги заперечує і
в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 18 квітня 1995 року
дочірнє підприємство "Львівтрансгаз" акціонерного товариства
"Укргазпром" та відкрите акціонерне товариство "Рівнегаз"
корпорації "Укргаз" уклали договір за № 25-КП поставки у 1995 році
природного газу для населення і комунально-побутових споживачів.
Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового порядку формування цін
на природний газ (додаток № 1 до наказу від 22 лютого 1995 року №
23 Міністерства економіки України) оптова ціна на природний газ
для споживачів формувалася з урахуванням витрат на його
транспортування.
Відповідно до пунктів 5.1. і 5.2 Порядку розподілу виручки,
що надходить на транзитні рахунки, відкриті на ім'я постачальників
природного газу, та розрахунків з бюджетом за різницю в цінах на
природний газ (далі - Порядок) виручка від реалізації природного
газу зараховується на карбованцеві транзитні рахунки, відкриті в
уповноважених банках па ім'я постачальників газу, а наступного дня
після надходження виручки на транзитний рахунок уповноважений банк
розподіляє зазначені кошти між постачальниками газу, Державним
бюджетом та газотранспортними підприємствами.
Пунктом 8 зазначеного Порядку було встановлено, що корпорація
"Укргаз" за рахунок коштів, одержаних відповідно до пунктів 5.2.
та 7.2. Порядку, здійснює розрахунки за послуги по транспортуванню
газу з облміськ/газами за тарифами, затвердженими корпорацією
"Укргаз" за погодженням з Міністерством економіки України.
З 5 березня 1995 року було затверджено тариф на
транспортування природного газу в розмірі 2, 40 дол. США за 1000
м3 газу, а з 10 серпня 1995 року - 3, 28 дол. США. Розрахунки мали
здійснюватися в національній валюті України за курсом
Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок
постачальника газу.
Згідно акта звірки розрахунків між відкритим акціонерним
товариством "Рівнегаз" та головним управлінням "Головпобутгаз"
(правонаступник державної акціонерної холдінгової компанії
"Укргаз") розмір боргу за транспортування природного газу в 1995
році дорівнює 1 868 450 дол. США, або 9 922 403 грн. 73 коп.
Господарськими судами також встановлено, що дочірня компанія
"Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
є правонаступником дочірнього товариства "Львівтрансгаз"
акціонерного товариства "Укргазпром".
Крім того, суди встановили, що Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України" оспорювала в господарському суді
розпорядження від 23 квітня 1999 року № 318-р ( 318-95-р ) (318-95-р)
Кабінету Міністрів України щодо правонаступництва ліквідованої
державної акціонерної холдінгової компанії "Укргаз" і постановою
від 30 вересня 2005 року Київського апеляційного господарського
суду у справі №15/622, яка набрала законної сили, в позові
відмовлено.
Зазначений факт відповідно до статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
має преюдиціальне
значення для вирішення спору в даній справі.
Доводам відповідача про сплив позовної давності
господарськими судами дана належна юридична оцінка.
Оскільки на час розгляду справи відповідач своїх зобов'язань
належним чином не виконав, господарські суди, застосувавши правила
статей 526 і 527 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, обгрунтовано
задовольнили позов.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським
судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження
поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм
дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Iнші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 24 грудня 2004 року господарського суду м. Києва
та постанову від 6 грудня 2006 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 35/373 залишити без змін, а
касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
I. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій