ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2007 Справа N 20/378(11/36)-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”,
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.10.2006
зі справи № 20/378 (11/36)-06
за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку
“Укрсоцбанк” в особі його Дніпродзержинської філії (далі –Банк),
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
до відкритого акціонерного товариства “Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (далі
–Товариство),
третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю
“Уніпромсервіс” (далі – ТОВ “Уніпромсервіс”),
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
про стягнення 1 048 823,12 грн.,
за участю представників:
позивача –Гайченка А.В., Кисельова М.Є., Островерхого С.А.,
відповідача –Бразалук Л.В., Гаврилова А.А.,
третьої особи –Мартюшева Д.В.,
В С Т А Н О В И В:
Банк звернувся до господарського суду Дніпропетровської області
з позовом про стягнення з Товариства боргу в сумі 1 048 823,12
грн., який виник внаслідок невиконання умов договорів від
22.02.2001 № 253/21-0488-02 та від 14.12.2001 № 203/22-0409-02,
право вимоги за якими позивачеві передано ТОВ “Уніпромсервіс” на
підставі договору уступки вимоги від 25.02.2004 № 1.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2006
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.04.2006 зі справи скасовано, а справу передано на новий
розгляд до місцевого суду.
Постанову касаційної інстанції мотивовано неповнотою дослідження
фактичних обставин справи та необхідністю:
- дослідити дотримання встановленого порядку передачі вимоги;
встановити момент переходу права вимоги від первісного кредитору
до Банку, а також факт і обставини передачі новому кредиторові
документів, які засвідчують права, що передаються; з’ясувати
наявність або відсутність повідомлення боржника про заміну
кредитора, наявність і зміст заперечень боржника, а також момент
їх висування; встановити момент виникнення у позивача права
відповідної вимоги;
- дослідити фактичні обставини, встановлені господарськими
судами під час розгляду справи № 18/413;
- з’ясувати момент початку та обставини перебігу строку позовної
давності, а в разі спливу позовної давності, керуючись частиною
п’ятою статті 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі
-ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), - встановити причини пропущення
позовної давності та оцінити їх поважність.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.10.2006 (суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено частково: з
Товариства стягнуто 908 061 грн. боргу; в іншій частині позову
відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував наявністю у позивача
права вимоги на підставі договорів від 22.02.2001
№ 253/21-0488-02 та від 14.12.2001 № 203/22-0409-02, яке
перейшло до нього від ТОВ “Уніпромсервіс”, доведеністю позовних
вимог у відповідній частині та зверненням Банку до суду з
позовом у межах строку позовної давності.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить рішення місцевого суду зі справи скасувати
внаслідок його прийняття з неправильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення
про відмову в позові.
Позивач і третя особа, кожен окремо, подали відзиви на касаційну
скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та
просили судове рішення зі справи залишити без змін, а скаргу
–без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин
справи та правильність застосування ним норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представників сторін і третьої
особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 25.02.2004 Банком і ТОВ “Уніпромсервіс” укладено генеральну
угоду № 105/4-3-4 (далі –Угода) врахування векселів з реверсом,
згідно з якою Банк надав ТОВ “Уніпромсервіс” кредит, а ТОВ
“Уніпромсервіс” зобов'язалося передати у власність Банку векселі
шляхом здійснення на них бланкового індосаменту та викупити ці
векселі до настання строку їх оплати в порядку, визначеному цією
угодою;
- згідно з пунктом 1.2 Угоди ТОВ “Уніпромсервіс” зобов'язалося
здійснити зворотній викуп усіх векселів у строк до 24.02.2005;
зобов'язання забезпечено договором застави майнових прав від
25.02.2004 № 1 (далі –Договір застави);
- відповідно до Договору застави ТОВ “Уніпромсервіс” передало у
заставу право вимоги дебіторської заборгованості в сумі 351
009,43 грн. за договором від 22.02.2001 № 253/21-0488-02 та
право вимоги дебіторської заборгованості в сумі 697 813, 69 грн.
за договором від 14.12.2001 № 203/22-0409-02, які укладено ТОВ
“Уніпромсервіс” і Товариством;
- 25.02.2004 сторонами за Договором застави укладено договір
уступки вимоги № 1 (далі –Договір уступки) під відкладальною
умовою, відповідно до умов якого перший кредитор (ТОВ
“Уніпромсервіс”) передав новому кредитору (Банку) право вимоги
дебіторської заборгованості в загальній сумі 1 048 823, 12 грн.
(351 009,43 грн. + 697 813,69 грн.) за договорами від 22.02.2001
№ 253/21-0488-02 та від 14.12.2001 № 203/22-0409-02;
- згідно з пунктом 1.2 Договору уступки право вимоги у Банку
виникає в разі, якщо ТОВ “Уніпромсервіс” не виконає (або виконає
неповністю) перед Банком свої зобов'язання за Угодою;
- відповідно до реєстру від 22.04.2004 № 3 та згідно з актом
приймання-передачі векселя від 22.04.2004 № 5 позивачу
пред'явлено до обліку простий вексель № 65305051678341
номінальною вартістю 997 823 грн. з умовою зворотного викупу
(реверсу) та процентною ставкою 21,5% річних, викуп якого ТОВ
“Уніпромсервіс” не здійснило;
- сума заборгованості ТОВ “Уніпромсервіс” перед Банком за
кредитом становить 997 823 грн. (980 541,26 грн. основного боргу
та заборгованість за відсотками в сумі 17 281,74 грн.);
- звіркою встановлено, що заборгованість Товариства за договором
від 22.02.2001 № 253/21-0488-02 становить 328 650,28 грн. та за
договором від 14.12.2001 № 203/22-0409-02 – 579 410,72 грн., а
всього 908 061 грн.;
- згідно з пунктом 2.1.2 Договору уступки ТОВ “Уніпромсервіс”
зобов'язалося протягом 5 днів з дати настання відкладальної
умови, передбаченої пунктом 1.2 Договору, передати новому
кредитору всі документи що підтверджують право вимоги, які є
предметом цього Договору, про що складається відповідний акт;
- ТОВ “Уніпромсервіс” передало Банку 25.02.2004 документи, які
засвідчують права, що передаються, копії договору від 22.02.2001
№ 253/21-0488-02 та договору від 14.12.2001 № 253/21-0488-02,
копії актів приймання-передачі виконаних робіт, а також рахунки,
які виставлялися відповідачеві для оплати (т. 2, а.с. 2-197, т.
3, а.с. 70-96);
- оригінали документів ТОВ “Уніпромсервіс” передати Банку не
змогло з поважних причин - через їх викрадення до виникнення у
позивача права вимоги на заставлені майнові права, що
підтверджується довідкою СВ Довгинцевського РВ КМУ УМВС України
в Дніпропетровській області від 11.05.2004 № 7179 (т. 1, а.с.
122);
- Товариство своєчасно та належним чином повідомлено про
передачу права вимоги від ТОВ “Уніпромсервіс” до Банку, що
підтверджується повідомленнями третьої особи від 30.07.2004
№ 30/7 та від 17.08.2004 № 17/08-04 з відмітками відповідача про
одержання (т. 1, а.с. 127, 128);
- Банк направив відповідачеві платіжну вимогу від 09.02.2005
№ 29-02/341/1 та одночасно повідомив його про заміну кредитора,
а отримання Товариством цієї вимоги підтверджується відповідним
поштовим повідомленням (т. 1, а.с. 50);
- заставою забезпечена кредитна угода з кінцевим терміном
погашення в строк до 24.02.2005, тому в позивача право на
одержання задоволення за рахунок заставленого майна виникло
25.02.2005, що встановлено постановою Вищого господарського суду
України від 12.07.2005 зі справи № 30/191 (18/413).
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав
для стягнення з Товариства коштів на користь Банку.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою
особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за
правочином (відступлення права вимоги).
При цьому згідно з статтею 514 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до нового
кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в
обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 517 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що первісний
кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові
документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію,
яка є важливою для їх здійснення; боржник має право не
виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання
боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у
зобов'язанні.
Відповідно до статті 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність
- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг позовної давності починається від дня, коли особа
довідалася або могла довідатися про порушення свого права або
про особу, яка його порушила.
Статтею 262 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що заміна сторін
у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної
давності.
Судом першої інстанції вірно з’ясовано, що постановою Вищого
господарського суду України від 12.07.2005 зі справи № 30/191
(18/413) ( vc191600-05 ) (vc191600-05)
Банку відмовлено у стягненні коштів з
Товариства на підставі Договору уступки через відсутність у
Банку на час подання позову права пред’являти відповідну вимогу
(до 25.02.2005), а тому наявність зазначеного судового рішення
не перешкоджає вирішенню даного спору по суті.
Водночас, встановивши факт передачі позивачеві третьою особою
права вимоги до Товариства за договорами від 22.02.2001
№ 253/21-0488-02 та від 14.12.2001 № 203/22-0409-02, а також
факт звернення Банку до Товариства з позовом про стягнення
заборгованості саме на підставі цих договорів, місцевий
господарський суд:
- узгоджені сторонами умови виконання договорів від 22.02.2001
№ 253/21-0488-02 та від 14.12.2001 № 203/22-0409-02 не дослідив;
- час виникнення у Товариства простроченої заборгованості за
ними не з’ясував;
- обставини перебігу позовної давності за договорами від
22.02.2001 № 253/21-0488-02 та від 14.12.2001 № 203/22-0409-02
не встановив;
- обставини, пов’язані зі складанням акта передачі документів
(його наявністю та змістом), передбаченого пунктом 2.1.2
Договору уступки, не дослідив.
Не з’ясувавши зазначені обставини, суд першої інстанції не лише
припустився порушення приписів частини першої статті 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності, але й всупереч приписам частини першої статті
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не виконав обов’язкові для нього
вказівки, що містилися в постанові Вищого господарського суду
України від 25.07.2006 зі справи.
При цьому висновок суду першої інстанції про те, що датою
початку строку позовної давності є 25.02.2005 як дата виникнення
у Банку права на одержання задоволення за рахунок заставленого
майна не лише не відповідає встановленим ним фактичним
обставинам справи, але й свідчить про неправильне застосування
місцевим судом норм матеріального права, а саме приписів статті
262 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
зазначені порушення норм процесуального права і
неправильне застосування норм матеріального права є підставою
для скасування судового рішення зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд
до суду першої інстанції, під час якого необхідно виконати в
повному обсязі вказівки, викладені в постанові Вищого
господарського суду України від 25.07.2006, встановити
обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін
належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.10.2006 зі справи № 20/378 (11/36)-06 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов