ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р.
№ 20-7/415
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань у місті Севастополі, м. Севастополь,
на рішення господарського суду міста Севастополя від
21.03.2006
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 07.12.2006
зі справи № 20-7/415
за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань у місті Севастополі (далі -Управління)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст"
(далі - ТОВ "Сапфір-Траст"), м. Севастополь,
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, - закрите акціонерне товариство
"Севастопольбуд" корпорації "Укрбуд" ("Укрстрой") в особі
будівельного управління -43 ("СУ-43", далі -ЗАТ "Севастопольбуд"),
м. Севастополь,
ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1), м. Севастополь,
про стягнення 22 315,28 грн.,
за участю представників:
Управління -Чміля В.В.,
ТОВ "Сапфір-Траст" -Муштенко В.Н.,
ЗАТ "Севастопольбуд" -не з'явився,
ОСОБА_1 -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Управління звернулося до господарського суду міста
Севастополя з позовом про стягнення з ТОВ "Сапфір-Траст" 22 315,28
грн. страхових виплат в порядку регресу.
Рішенням названого суду від 21.03.2006 (суддя Iлюхіна Г.П.),
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 07.12.2006 (колегія суддів у складі:
Видашенко Т.С. -головуючий суддя, судді Заплава Л.М., Латинін
О.А.), у позові відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано тим, що відповідач не є
власником джерела підвищеної небезпеки і не має відшкодовувати
шкоду, заподіяну цим джерелом іншій особі, а також тим, що
взаємовідносини сторін у справі регулюються законодавством із
загальнообов'язкового державного соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві, відповідно до якого
відшкодування шкоди проводиться не роботодавцем, а Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України (далі -Фонд), відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23.09.1999
№1105-ХIV (далі -Закон №1105).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Управління просить рішення місцевого господарського суду і
постанову суду апеляційної інстанції (помилково названу ухвалою)
скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального
права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 01.04.2005 ТОВ "Сапфір-Траст" (орендодавець) і ЗАТ
"Севастопольбуд" (орендар) укладено договір оренди транспортного
засобу;
- згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору орендодавець
передав орендарю автокран КС-3571, 1980 року випуску, двигун
№19202, з навченим та атестованим машиністом крану для виконання
робіт на об'єктах орендаря в строкове і платне користування в
порядку та на умовах, визначених цим договором;
- 27.04.2005 на будівельному майданчику ЗАТ "Севастопольбуд"
стався нещасний випадок, під час якого джерелом підвищеної
небезпеки (орендованим автокраном КС-3571) було заподіяно шкоду
працівникові ЗАТ "Севастопольбуд" ОСОБА_2;
- за результатами розслідування цієї події 17.05.2005
складено акт спеціального розслідування нещасного випадку форми
Н-5 та акт НОМЕР_1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом
форми Н-1 (а.с. 7-8, 9-10);
- відповідно до висновків комісії нещасний випадок стався
внаслідок порушення IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1 (працівником ТОВ
"Сапфір-Траст") Правил дорожнього руху;
- потерпілій від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2
Фондом сплачено страхове відшкодування в сумі 22 315,28 грн.;
- відповідач є платником страхових внесків до Фонду.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач
відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок
здійснення останнім страхових виплат застрахованій особі
відповідно до Закону №1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні
засади загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян в України визначені Основами законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань сплачує виключно
роботодавець.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону №1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може
статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок
на виробництві або професійне захворювання, що спричинили
застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за
обставин, зазначених у статті 14 Закону №1105, з настанням яких
виникає право застрахованої особи на отримання матеріального
забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону №1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
дія цього
Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового
договору.
Статтею 6 Закону №1105 встановлено, що суб'єктами страхування
від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих
випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та
страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої
здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є
роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Страховик - Фонд.
З огляду на наведене попередні судові інстанції дійшли
помилкового висновку про те, що взаємовідносини Управління і ТОВ
"Сапфір-Траст" знаходяться в сфері дії Закону №1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
,
а не цивільного законодавства. Дія Закону №1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
у
даному випадку поширюється лише на відносини Фонду і ЗАТ
"Севастопольбуд" (роботодавця і страхувальника постраждалої особи)
та не поширюється на відносини відповідача з Фондом і потерпілою
ОСОБА_2, яка не була працівником ТОВ "Сапфір-Траст" і щодо якої
відповідач не був страхувальником та не сплачував за неї страхові
внески.
Водночас зазначена помилка не призвела до прийняття
попередніми судовими інстанціями неправильного рішення зі справи.
Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,
пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних
засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням
хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших
речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак
бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи,
яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою цієї статті встановлено, що шкода, завдана
джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на
відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,
договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,
механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання
якого створює підвищену небезпеку.
Попередні судові інстанції, встановивши факт передачі
відповідачем транспортного засобу в оренду ЗАТ "Севастопольбуд",
правомірно застосували наведену спеціальну норму права (щодо
відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки)
та з цієї підстави прийняли обгрунтоване рішення про відмову в
позові до ТОВ "Сапфір-Траст".
Iнші доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, а
тому й не можуть бути підставою для її задоволення.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів зі справи відповідають встановленим ними
фактичним обставинам і передбачені законом підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Севастополя від 21.03.2006
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.12.2006 зі справи № 20-7/415 залишити без змін, а касаційну
скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань у місті Севастополі -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов