ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р.
№ 10-08/1043
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької,
Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені
належно)
відповідачів
- Покутній О.В.
- не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне
підприємство - Черкаська фабрика тари"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
10.11.2006 року
у справі
№ 10-08/1043 господарського суду Черкаської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне
підприємство-Черкаська фабрика тари"
до
- Закритого акціонерного товариства "Черкаситара";
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс";
- Товаровиробничого комбінату Черкаської облспоживспілки;
- Відкритого акціонерного товариства "Ватутінський
м'ясокомбінат";
- Черкаської районної державної адміністрації
про
розірвання установчого договору; визнання недійсними
установчих зборів засновників; визнання незаконним розпорядження
Черкаської райдержадміністрації та скасування державної реєстрації
першого відповідача
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з
позовом про розірвання установчого договору "Про створення ЗАТ
"Черкаситара"; визнання недійсними установчих зборів засновників
ЗАТ "Черкаситара"; визнання незаконним розпорядження Черкаської
райдержадміністрації № 109 від 23.10.1995р. про державну
реєстрацію ЗАТ "Черкаситара" та скасування державної реєстрації
ЗАТ "Черкаситара" в Єдиному держаному реєстрі України.
Позовні вимоги мотивовано втратою чинності установчим
договором внаслідок недосягнення його мети учасниками в
установлені законом строки, виходом зі складу учасників товариства
інших сторін установчого договору, невиконанням учасниками
акціонерного товариства зобов'язань за установчим договором,
незаконністю існування ЗАТ "Черкаситара" у формі акціонерного
товариства за відсутністю ознак, передбачених статтею 23
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недодержанням
вимог чинного законодавства при створенні та діяльності ЗАТ
"Черкаситара", а саме статей 27, 35, 41 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, неправомочність представника
"Спільного піддприємства -Черкаська фабрика тари" на установчих
зборах, що є підставою для ліквідації ЗАТ "Черкаситара" шляхом
розірвання в судовому порядку установчого договору відповідно до
статті 19 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та визнання позивача правонаступником Закритого акціонерного
товариства "Черкаситара".
Відповідачі -ЗАТ "Черкаситара", ВАТ "Ватутінський
м'ясокомбінат", Черкаська районна державна адміністрація відхилили
позовні вимоги, з підстав невідповідності позовних вимог чинному
законодавству та обставинам справи, наявності судового рішення про
чинність установчих документів ЗАТ"Черкаситара".
Рішенням господарського суду Черкаської області від
20.04.2006р. (суддя Шумко В.В.) у задоволенні позовних вимог в
частині розірвання установчого договору "Про створення ЗАТ
"Черкаситара" від 05.09.1995р. відмовлено з мотивів відповідності
установчого договору вимогам законодавства, чинного на момент його
укладення, досягнення мети установчого договору з огляду на
створення діючого акціонерного товариства, відсутністю правових
актів про ліквідацію ЗАТ "Черкаситара" згідно законодавства про
акціонерні товариства, встановленням дійсності установчих
документів ЗАТ "Черкаситара" чинними судовими рішеннями
недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами
відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; позовні вимоги в частині визнання недійсними
установчих зборів власників ЗАТ "Черкаситара", визнання незаконним
розпорядження Черкаської райдержадміністрації від 23.10.1995р. №
109 про державну реєстрацію ЗАТ "Черкаситара", скасування
державної реєстрації ЗАТ "Черкаситара" залишено без розгляду на
підставі пункту 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в провадженні господарського суду
Черкаської області знаходиться справа № 06/1000 між тими ж
сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.11.06р. (судді -головуючий Рудченко
С.Г., Рибченко А.О., Агрикова О.В.) рішення місцевого
господарського суду залишено без змін з огляду на його
обгрунтованість, постанову вмотивовано статтею 4 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, статтями 159, 626, 651
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, невідповідністю обраного
позивачем способу захисту порушеного права нормам чинного
законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення місцевого
суду та прийняти нове рішення.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом
норм процесуального та матеріального права, а саме статті 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, статті 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, невідповідність висновків суду фактичним
обставинам справи, постановлення судових рішень за відсутності
належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання
емітентом (ЗАТ "Черкаситара") зобов'язань за установчим
договором..
Відповідач -Закрите акціонерне товариство "Черкаситара"- у
відзиві на касаційну скаргу та усно через свого представника в
судовому засіданні (що діє на підставі довіреності, виданої
головою правління ЗАТ "Черкаситара") заперечив її доводи повністю,
вказавши на законність та обгрунтованість судових рішень. Iнші
відповідачі не надали відзиви на касаційну скаргу, так само, як і
позивач, не скористалися правом на участь представника в судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника
відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, позивачем та відповідачами Товариством з
обмеженою відповідальністю "Маїс", Товаровиробничим комбінатом
Черкаської облспоживспілки, відкритим акціонерним товариством
"Ватутінський м'ясокомбінат" на установчих зборах було укладено
05.09.1995р. установчий договір "Про створення ЗАТ "Черкаситара",
державну реєстрацію якого було здійснено розпорядженням голови
Черкаської районної адміністрації Черкаської області від
23.10.1995р. № 109.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до
господарського суду з вищевикладеними позовними вимогами з метою
захисту своїх порушених цивільних прав як засновника закритого
акціонерного товариства, що полягають у неможливості здійснення
управління створеним за його участю акціонерним товариством,
неможливості створити первинні права власності на іменні акції ЗАТ
"Черкаситара" першого випуску у документарній формі, неотриманні
прибутків від діяльності ЗАТ "Черкаситара", що, на думку позивача,
є підставою для ліквідації ЗАТ "Черкаситара" та визнання позивача
його правонаступником.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про
часткову відмову в задоволенні позовних вимог апеляційна інстанція
зазначила в постанові про те, що обраний позивачем спосіб захисту
своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів не
передбачено чинним законодавством, як Законом України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, що діяв на момент створення
закритого акціонерного товариства, так і Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
, чинним на момент звернення позивача з позовом.
Судова колегія погоджується з висновком апеляційної
інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації усіх форм
власності майна і організаційних форм наділені правом звертатись
до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних
законом інтересів, тобто законодавство пов'язує право звернення за
судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо
порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи
відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.
При цьому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та
інтересів повинен відповідати за своїм змістом
матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених
законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерне товариство створюється і діє на
підставі установчого договору та статуту; вказані установчі
документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і
цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування
та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду,
порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію
органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи
перелік питань, по яким необхідна кваліфікована більшість голосів,
порядок внесення змін до установчих документів та порядок
ліквідації та реорганізації товариства, інші відомості,
передбачені статтею 37 Закону.
За статтею 26 вищевказаного Закону, засновники акціонерного
товариства укладають між собою договір, змістом якого є порядок
здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного
товариства, відповідальність перед особами, що підписались на
акції, та третіми особами; права учасників акціонерного товариства
визначено статтею 10 Закону, за якою вони мають право брати участь
в управлінні справами товариства в порядку, визначеному
установчими документами, за винятком випадків, передбачених цим
Законом, брати участь у розподілі прибутку товариства та
отримувати дивіденди, вийти в установленому порядку з товариства,
одержувати інформацію про діяльність товариства, а також мати інші
права, передбачені законодавством та установчими документами
товариства.
Враховуючи, що установчий договір є специфічним видом угод,
до нього застосовуються відповідні загальні положення цивільного
законодавства України щодо підстав та порядку укладання договорів
і виникнення зобов'язань.
Натомість положення Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
щодо порядку виконання зобов'язань та відповідальності
за їх порушення не регулювали правовідносини, пов'язані з
виконанням установчого договору та не містили положення про
розірвання зазначеного договору як наслідків його невиконання чи
неналежного виконання.
Положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(статті 153
та 154) визначають установчим документом акціонерного товариства
його статут, вказують про відсутність у договору про створення
акціонерного товариства статусу установчого документу акціонерного
товариства та також не містять положень про можливість розірвання
зазначеного договору, як наслідків його невиконання та неналежного
виконання.
Проаналізувавши загальні норми Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
про підстави розірвання договору (статті 626 та 651
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), апеляційний господарський
суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх застосування до
правовідносин щодо розірвання установчого договору, посилаючись на
специфічність даного виду угод, а також на виконання договору про
створення акціонерного товариства створенням відповідної юридичної
особи.
Також апеляційним господарським судом вірно встановлено
неможливість досягнення бажаних позивачем насідків у вигляді
ліквідації ЗАТ "Черкаситара" шляхом подання даного позову, позаяк
підстави припинення діяльності товариства, передбачені статтею 19
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, не
містять такої підстави як розірвання установчого договору.
Доводи скаржника про неврахування при прийнятті постанови
порушення його прав емітентом ЗАТ "Черкаситара" щодо порядку
випуску та реєстрації цінних паперів не стосуються предмету спору
про розірвання установчого договору, позаяк ЗАТ "Черкаситара" не є
учасником установчого договору про його створення, також
скаржником не спростовано обгрунтованість висновку постанови
апеляційної інстанції щодо недодержання позивачем встановленого
законодавством та установчими документами порядку ліквідації
акціонерного товариства, що є метою його позовних вимог.
Розглянувши правомірність залишення без розгляду решти
позовних вимог, судова колегія відзначає, що, відповідно до пункту
2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд залишає позовну заяву без
розгляду, якщо у провадженні господарського суду чи іншого органу,
який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського
спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же
підстав.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується
знаходження в провадженні господарського суду Черкаської області
справи № 06/1000 за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Спільне підприємство -Черкаська фабрика тари" та
Виробничого кооперативного об'єднання "Смєна" до Закритого
акціонерного товариства "Черкаситара", Товариства з обмеженою
відповідальністю "Маїс", Товаровиробничого комбінату Черкаської
облспоживспілки, Відкритого акціонерного товариства "Ватутінський
м'ясокомбінат", до позовних вимог за яким входять визнання
недійсними установчих зборів засновників ЗАТ "Черкаситара" та
незаконним розпорядження Черкаської райдержадміністрації № 109 від
23.10.1995р. про державну реєстрацію ЗАТ "Черкаситара" з підстав
недодержання положень чинного законодавства в частині державної
реєстрації ЗАТ "Черкаситара", зобов'язань та основних умов
установчого договору "Про створення ЗАТ "Черкаситара", законності
дотримання організаційно-правової форми ЗАТ "Черкаситара"
(т.3,а.с.163-170).
Таким чином, судами правомірно залишено без розгляду позовні
вимоги у вказаній частині, скаржником не наведено жодних доводів у
спростування застосування судами пункту 2 частини 1 статт1 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також судова колегія вважає помилковими доводи скаржника про
прийняття судових рішень всупереч постанові Вищого господарського
суду України від 21.02.2006р. № 06/1000; вказана постанова не
містить висновків щодо неуповноваженості особи, яка представляє
ЗАТ "Черкаситара", а зазначає про невстановлення судами обставин
щодо належності повноважень цієї особи за відсутності у справі №
06/1000 належних доказів, що підтверджують такі повноваження.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що апеляційний суд в порядку статей 43, 99, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі
обставини, що мають значення для справи, в їх сукупності; дослідив
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізував зобов'язальні відносини сторін та
вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що
регулюють спірні правовідносини.
Наведені скаржником доводи виходять за межі повноважень
касаційної інстанції та предмету спору у даній справі та
суперечать положенням чинного законодавства щодо наслідків
недодержання положень установчого договору, підстав та порядку
ліквідації акціонерних товариств, з огляду на що підстав для
скасування постанови апеляційного суду касаційна інстанція не
вбачає.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 частини 1статті
111-9, статтями- 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Спільне підприємство -Черкаська фабрика тари" залишити без
задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 10.11.2006р. у справі № 10-08/1043 господарського суду
Черкаської області та рішення господарського суду Черкаської
області від 20.04.2006р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач