18/478 Про стягнення коштів, отриманих на підставі договору про поворотну фінансову допомогу та штрафу за порушення строків виконання зобов"язань. - Текст документа

У вересні 2005 року ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 9937991,00 грн. коштів, отриманих на підставі договору від 01.07.2004 року № ПЗ/НКВ-048602 НЮ про поворотну фінансову допомогу та 695659,37 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов"язань.

У вересні 2006 року ДТГО "Південно-Західна залізниця" подало до господарського суду заяву про зміну предмету позову та просило стягнути з відповідача 9937991,00 грн. коштів, отриманих на підставі договору від 01.07.2004 року № ПЗ/НКВ-048602 НЮ про поворотну фінансову допомогу, 775136,00 грн. - інфляційних та 298139,73 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 10713127,00 грн., 298139,73 грн. -3% річних та 25618,00 грн. судових витрат. Доповідача: Черкащенко М.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року рішення місцевого господарського суду від 07.09.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року та рішення господарського суду від 07.09.2006 року скасувати та припинити провадження у справі.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2004 року між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № ПЗ/НКВ-048602 НЮ, згідно умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачеві безпроцентну поворотну фінансову допомогу у сумі, передбаченій п. 2.1 договору, а відповідач зобов'язувався повернути суму поворотної фінансової допомоги у визначений цим договором строк.

Відповідно до п 2.1. договору від 01.07.2004 року визначена сума поворотної фінансової допомоги становить 19 502 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору від 01.07.2004 року строк поворотної фінансової допомоги визначається з моменту набуття чинності договором і становить 1 рік.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів повернути позивачеві суму поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 873 від 20.07.2004 року перерахував на користь відповідача кошти у розмірі 19 502 000,00 грн.

Враховуючи ту обставину, що призначення платежу у вище згаданому платіжному дорученні було зазначено невірно, позивач листом № 485 від 02.09.2004 року повідомив банк про те, що грошові кошти у розмірі 19 502 000, 00 грн. перераховані відповідно до договору № ПЗ/НКВ-048602 НЮ від 01.07.2004 року.

З Акту звірки взаємних розрахунків від 06.12.2004 року вбачається, що поворотна фінансова допомога була отримана відповідачем 20.07.2004 року, а 07.10.2004 року було здійснено часткове повернення фінансової допомоги у розмірі 9 564 009,00 грн.

Сума боргу відповідача перед позивачем згідно зазначеного Акту звірки взаємних розрахунків від 06.12.2004 року складає 9 937 991, 00 грн.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що відповідач платіжним дорученням № 424 від 07.10.2004 року перерахував позивачу 9 564 009,00 грн. з призначенням платежу: повернення фінансової допомоги згідно договору № ПЗ/НКВ-048602 від 01.07.2004 року.

Таким чином, відповідач підтвердив отримання поворотної фінансової допомоги та фактично визнав виправлення реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення позивача № 873 від 20.07.2004 р.

Крім того, підтвердженням того, що кошти у сумі 19 502 000, 00 грн. перераховані позивачем відповідачу є також акт Рахункової палати України № 04-10/04-1 від 01.03.2005 р. про перевірку використання державних коштів на реконструкцію автомобільної дороги Київ-Одеса у ДТГО "Південно-Західна залізниця", де зазначається, що договорами між ДТГО "Південно-Західна залізниця" ... та Одеським ... облавтодорами № ПЗ/НКВ-048602/НЮ облавтодори отримали поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання скаржника на те, що грошові кошти у розмірі 19 502 000,00 грн. перераховані на виконання зовсім іншого договору є безпідставним, оскільки, як вже було зазначено вище, позивач листом № 485 від 02.09.2004 року повідомив банк про те, що грошові кошти у розмірі 19 502 000,00 грн. перераховані відповідно до договору № ПЗ/НКВ-048602 НЮ від 01.07.2004 року.

Як вбачається з платіжних доручень №401 від 30.09.2004 року та №386 від 30.09.2004 року відповідач повернув 19 502 000,00 грн. з сум відповідно 4 751 666,67 грн. та 11 500 000,00грн. а не з суми 19 502 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її скасування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України