Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін О. Бамазюка (дов. від 11.01.07), Д. Бойка (дов. від 29.12.06), І. Онищенка (дов. від 29.12.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на рішення від 28 вересня 2006 року господарського суду Волинської області та постанову від 27 листопада 2006 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 8/129-38 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 2 403 171, 42 грн.,

У липні 2006 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 2 137 209 грн. 41 коп. боргу, 195 989 грн. 75 коп. пені, 36 239 грн. 78 коп. індексу інфляції, 33 823 грн. 48 коп. річних з підстав неналежного виконання зобов'язання.

Рішенням від 28 вересня 2006 року господарського суду Волинської області (суддя А. Кравчук), залишеним без змін постановою від 27 листопада 2006 року Львівського апеляційного господарського суду, позов задоволено з мотивів неналежного виконання зобов'язання.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" просить судові рішення в даній справі скасувати з підстав незастосування господарськими судами вимог Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) , статті 550 Цивільного кодексу України та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 24 грудня 2003 року сторони уклали договір № 06/03-3005, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ для потреб населення.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4.1, 5.1, 5.1.1, 6.2, 6.4 договору (в редакції протоколу від 26 січня 2004 року узгодження розбіжностей) приймання-передача газу оформляється щомісячними актами, в яких зазначається обсяг переданого газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Оплата вартості газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця.

З матеріалів справи вбачається, що на умовах договору позивач передав, а відповідач прийняв 329 021, 807 тис. м3 природного газу на суму 35 215 988, 05 грн., що підтверджується актами прийому-передачі.

Вартість отриманого природного газу відповідач сплатив частково на суму 33 078 778 грн. 64 коп. і його борг дорівнює 2 137 209, 41 грн.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань господарські суди, встановивши в діях відповідача склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пунктів 6.2 і 6.4 договору, статей 230 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України обґрунтовано задовольнили позов і в частині стягнення пені за період з 28 січня по 27 липня 2006 року у розмірі 195 898 грн. 75 коп.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом і господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову з урахуванням індексу інфляції та річних.

Господарські суди правомірно не застосували до спірних правовідносин Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) , на який посилається відповідач як на підставу звільнення від відповідальності, з огляду на дію цього нормативного акта в часі.

Інші твердження скаржника досліджували апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від відповідальності.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення від 28 вересня 2006 року господарського суду Волинської області та постанову від 27 листопада 2006 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 8/129-38 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" без задоволення.