Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Шарк-плюс", м. Ужгород (далі –ПП "Шарк-плюс")

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006

зі справи № 5/212

за позовом ПП "Шарк-плюс"

до приватного підприємства "Шарк", м. Ужгород (далі –ПП "Шарк")

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судове засідання проведено за участю представників:

ПП "Шарк-плюс" –Плахотника О.М.,

ПП "Шарк" –Колотухи О.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ПП "Шарк-плюс" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом про зобов'язання відповідача повернути незаконно захоплені ним рекламні щити, що належать позивачеві.

Рішенням названого суду від 16.10.2006 (суддя Йосипчук О.С.) позов задоволено. Рішення суду з посиланням на приписи статей 316, 321 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та статей 4, 48 Закону України "Про власність" мотивовано неправомірним використанням відповідачем належних позивачеві рекламних щитів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 (колегія суддів у складі: Новосад Д.Ф. –головуючий, судді Михалюк О.В., Мельник Г.І.) назване рішення скасовано; в задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що рекламні щити, які знаходяться у володінні ПП "Шарк", є, по суті, комплексом інших речей, ніж ті рекламні щити, які є предметом даного спору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "Шарк-плюс" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду з даного спору, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про безпідставне використання відповідачем спірних рекламних конструкцій, оскільки наявність у відповідача права на розповсюдження реклами не свідчить про право власності ПП "Шарк" на спірні рекламні щити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування рішення та постанови місцевого та апеляційного господарських судів з даного спору з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за актом приймання-передачі 11.03.2003 відповідачем було передано як внесок до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Шрек" рекламні носії: біг-борди в кількості 51 шт. розміром 6м х 3м та сіті-лайти в кількості 20 шт. розміром 1,25м х 1,75м;

- у подальшому за договором купівлі-продажу від 12.04.2005 зазначені рекламні носії було відчужено МСМП "Енергомонтаж";

- згідно з договором купівлі-продажу від 05.05.2005, укладеним МСМП "Енергомонтаж" (продавець) та ПП "Шарк-плюс" (покупець), за актом приймання-передачі від 07.05.2005 позивачеві було передано у власність рекламні носії: біг-борди в кількості 51 шт. розміром 6м х 3м загальною вартістю 5100 грн. та сіті-лайти в кількості 20 шт. розміром 1,25м х 1,75м загальною вартістю 7000 грн., розташовані за адресами, вказаними в додатку;

- після передачі відповідачем зазначених рекламоносіїв до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Шрек" на балансі відповідача станом на 30.09.2006 залишилися спеціальні рекламні конструкції у кількості 82 шт. балансовою вартістю 258284,74грн., які є власністю ПП "Шарк";

- рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 25.08.2005 № 241 переоформлено раніше надані ПП "Шарк" дозволи на розміщення зовнішньої реклами;

- у період з 01.01.2003 по 01.08.2005 товариством з обмеженою відповідальністю "Шрек" та МСМП "Енергомонтаж" дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території м. Ужгорода не надавалися; відповідні договори на тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами названими підприємствами не укладалися.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності володіння ПП "Шарк" спірними рекламними конструкціями.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно зі статтею 50 названого Закону власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Обраний позивачем у даній справі спосіб захисту своїх прав, а саме –витребування майна з чужого незаконного володіння, передбачає повернення речей, визначених індивідуальними ознаками.

Відповідно до частини першої статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Таким чином, для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про те, які саме рекламні конструкції перебувають у власності ПП "Шарк-плюс", а які є власністю відповідача, необхідно індивідуалізувати такі рекламні носії, тобто певним способом виокремити їх з маси однорідних речей (наприклад, за конкретним місцем розташування, розміром, матеріалом виготовлення, розфарбуванням тощо).

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що передані відповідачем до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Шрек" спірні рекламні носії, які в подальшому були набуті позивачем, є іншим майном, ніж ті рекламні конструкції, що залишилися у власності ПП "Шарк" та які останнє використовує на законних підставах. Однак, оскільки апеляційний суд при цьому жодним чином не індивідуалізував зазначені рекламні щити, такий висновок не можна вважати достовірним.

Здійснена ж місцевим господарським судом індивідуалізація спірних рекламних щитів є недостатньою, оскільки судом зазначено лише район розташування таких рекламних конструкцій, що не може однозначно виокремити вказане майно з інших речей такого роду. До того ж, задовольняючи позов про витребування спірного майна з неправомірного володіння відповідача, суд першої інстанції жодним чином не зазначив про факт володіння ПП "Шарк" такими рекламними щитами та не вказав, якими доказами цей факт підтверджується.

Касаційна ж інстанція відповідно до частин першої і другої статті 111-7 ГПК України уповноважена перевіряти застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по суті спору підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Шарк-плюс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.10.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 зі справи № 5/212 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.