ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 Справа N 38/504
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: Каленкова Ю.О.
відповідача: Власенко В.В.
3-ї особи: Мартиненко І.І.
розглянувши у відкритому державної установи “Агентство з
судовому засіданні касаційну розвитку інфраструктури фондового
скаргу ринку України“
на рішення господарського суду м. Києва від
21.11.2006 р.
у справі № 38/504
за позовом державної установи “Агентство з
розвитку інфраструктури фондового
ринку України“
до товариства з обмеженою
відповідальністю “Агенція фондового
ринку“
3-я особа Державна комісія з цінних паперів
та фондового ринку
про розірвання договору та зобов’язання вчинити дії
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою
відповідальністю “Агенція фондового
ринку“
до державної установи “Агентство з
розвитку інфраструктури фондового
ринку України“
про зобов’язання утриматись від вчинення дій
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про
розірвання укладеного з відповідачем 14.05.2004 р. договору
№ 14/5-94/ДП у зв’язку з істотним порушенням ним договору та
зобов’язання останнього передати позивачу свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого засобу масової інформації від 11.05.2004
р. № 8724.
У жовтні 2006 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом про
зобов’язання позивача утриматися від дій, направлених на
порушення умов договору № 14/5-94/ДП від 14.05.2004 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2006 р. (суддя
Власов Ю.Л.) у задоволенні первісного та зустрічного позову
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, просить скасувати
рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити
первісний позов.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без
задоволення, а рішення суду –без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
02.04.2004 р. між Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку (надалі ДКЦПФР) та Агентством з розвитку
інфраструктури фондового ринку України (надалі Агентство) було
укладено установчий договір про заснування засобу масової
інформації, офіційного видання ДКЦПФР газети “Вісник. Цінні
папери”, згідно якого сторони договору стали співзасновниками
вказаної газети.
11.05.2004 р. Державним комітетом телебачення і радіомовлення
України було видано свідоцтво серії КВ № 8724 про державну
реєстрацію друкованого засобу масової інформації “Вісник. Цінні
папери”.
Згідно п. 3.1 договору функцію редакції газети здійснює
Агентство, проте п. 3.3. договору передбачав, що функції
редакції можуть бути передані Агентством за договором.
14.05.2004 р. між Агентством та ТОВ “Агенція фондового ринку”
(надалі Агенція) було укладено договір № 14/5-04ДП, згідно якого
Агентство передало Агенції права та обов’язки із здійснення
функцій редакції та видавця вказаної газети, а Агенція прийняла
на себе права та обов’язки, що випливають з наданих Агентством
повноважень.
Зокрема, згідно п. 2.3.2 відповідач зобов’язувався
перераховувати на користь Агентства плату за надання права
здійснювати функції редакції та видавця газети, звітувати перед
Агентством про виконання умов цього договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір може
бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з
сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок
завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється
того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотними порушеннями договору, зазначеними позивачем у позовній
заяві, є те, що Агенція на письмову вимогу Агентства від
16.02.2006 р. не надала звіт про виконання умов договору та план
і напрямки діяльності газети на 2006 р. для їх затвердження, а
також відмовилася від підписання додатку № 2 до договору, що є
невід’ємною частиною останнього і встановлює розмір плати за
надання права здійснювати функції редакції та видавця газети у
2005 р.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходив з того,
що лише неподання звіту за 2005 р. не є істотним порушенням
відповідачем спірного договору, оскільки не завдає позивачу
шкоди, внаслідок якої останній значною мірою позбавляється того,
на що він розраховував при укладенні договору; договором не
передбачено обов’язку відповідача підготовлювати і подавати на
затвердження позивачу план і напрямки діяльності газети, а тому
невиконання цієї вимоги, викладеної в листі позивача від
16.02.2006 р. № 40 не є порушенням умов договору.
Що стосується визначення розміру плати за надання права
здійснювати функції редакції та видавця газети у 2005 р., то
23.03.2005 р. додаткова угода № 2 до договору від 14.05.2004 р.
між сторонами була укладена і нею було визначено цю плату у
розмірі 7 000 грн., які сплачуються позивачу протягом 10 днів
після виставлення рахунку.
Зі сторони позивача вона була підписана тимчасово виконуючим
обов’язки генерального директора Агентства Прилипком С.І., який
на той час легітимно виконував свої обов’язки.
Тобто, договірні зобов’язання відповідачем в цій частині
виконані, а позовні вимоги в цій частині спростовуються
матеріалами справи.
Також суд зазначив, що позивачем не наведено доказів, які
свідчать про істотну зміну обставин, якими сторони керувались
при укладенні договору, а внесення позивачем та 3-ю особою змін
до установчого договору від 02.04.2004 р. не є такою зміною
обставин.
Відмовляючи в позові в частині зобов’язання відповідача передати
позивачу свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу
масової інформації від 11.05.2004 р. № 8724, суд виходив з того,
що відсутні будь –які докази щодо того, що позивач передавав це
свідоцтво відповідачу.
Такі висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на
матеріалах справи та нормах закону, що регулюють підстави
дострокового розірвання договорів.
Також обгрунтовано відмовлено судом в зустрічному позові,
оскільки ні ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ні ст. 20 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
не передбачають такого способу захисту прав як
зобов’язання утриматись від вчинення певних дій.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому
підстав для її задоволення не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський судУкраїни
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу державної установи “Агентство з розвитку
інфраструктури фондового ринку України” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від
21.11.2006 р. у справі за № 38/504 –без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко