ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р.
№ 31/146
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Муравйова О.В.,
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
не з'явився
не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу
Дніпропетровської міської ради
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
18.09.2006 року
у справі
№ 31/146
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Дніпропетровської міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Спрут і К"
про
стягнення заборгованості по орендній платі за землю та
розірвання договору оренди
Дніпропетровська міська рада звернулася до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю фірми "Спрут і К" про стягнення заборгованості по
орендній платі за землю у розмірі 40 223,22 грн., серед яких
37507,45 грн. основного боргу та 2725,77 грн. пені, а також
розірвання договору оренди.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на систематичне
порушення відповідачем свого зобов'язання щодо внесення орендної
плати за землю у встановлені договором строки, що є підставою для
стягнення зазначеної заборгованості та розірвання договору в
судовому порядку
відповідно до норм чинного законодавства і умов договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.06.2006 року (суддя Мороз В.Ф.) позовні вимоги щодо розірвання
договору задоволені, договір оренди земельної ділянки від
28.12.2002 року, укладений Дніпропетровською міською радою та
Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Спрут і К"
розірваний, стягнуті відповідні судові витрати. В цій частині
судове рішення мотивоване обгрунтованістю та доведеністю позовних
вимог. В частині стягнення боргу по орендній платі в розмірі 37
507, 45 грн. в позові відмовлено, оскільки на час розгляду справи
товариство сплатило борг у зазначеній сумі. В частині стягнення
2725, 77 грн. пені позов залишений без розгляду у зв'язку з тим,
що позивач не подав суду витребуваних документів.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю фірми "Спрут і К" судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18.09.2006 року (судді: Лисенко О.М.,
Логвиненко А.О., Чоха Л.В.) скасоване в частині задоволення позову
щодо розірвання спірного договору з прийняттям нового рішення про
відмову в позові. Постанова в цій частині мотивована посиланням на
те, що на орендованій товариством земельній ділянці знаходяться
будинки і споруди, зведені відповідачем на законних підставах, а
відтак, згідно з вимогами ст. 120 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
останній має право на користування орендованою
земельною ділянкою. В частині відмови в позові щодо стягнення
боргу в розмірі 37 507, 45 грн. судове рішення також скасоване з
припиненням провадження у справі в цій частині у зв'язку з
відсутністю предмету спору. В решті судове рішення залишене без
змін.
Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, а саме ст.14 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 258, 509, 610, 611, 629 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 21, 24, 25, 31 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст. 2 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року скасувати, а
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.06.2007 року залишити без змін. Скаржник також зазначає, що
судом апеляційної інстанції не в повній мірі досліджені обставини
справи щодо систематичної несплати відповідачем орендних платежів.
Тобто постанова апеляційної інстанції оскаржується лише в частині
щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно розірвання
договору та перевірки земельної ділянки.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях
судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм
матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи встановлено, що 28.12.2002 року між Дніпропетровською
міською радою (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою
відповідальністю фірмою "Спрут і К" (Орендарем) укладений договір
оренди земельних ділянок площами 0,4279 га, 0,1659 га, 0,0311 га,
що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул.
Калинова, 14, для фактичного розміщення комплексу Калинівського
ринку. Термін дії договору встановлений до 19.09.2007 року.
Пунктом 3.2 договору оренди визначений порядок внесення та розмір
орендної плати, відповідно до якого орендна плата за користування
земельними ділянками сплачується в грошовій формі в розмірі
земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок
Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно до 15 числа
наступного місяця і на майбутній період вноситься на термін не
більше одного календарного року. Підставою для укладення спірного
договору було рішення Бабушкінського районного суду м.
Дніпропетровська від 18.09.2002 року у справі №2-2725/2002.
Зазначеним рішенням районного суду встановлено, що товариством на
законних підставах на орендованих земельних ділянках був зведений
комплекс Калинівського ринку та облаштована автостоянка. Проте,
товариство належним чином не виконувало своїх зобов'язань щодо
сплати орендної плати згідно з умовами договору, а коли
сплачувало, то у платіжних дорученнях не завжди вказувало, за який
саме період здійснюється оплата за оренду землі, тому позивач
помісячно на свій розсуд розносив орендну плату у особовому
рахунку. На час розгляду справи судами відповідач повністю сплатив
суму основного боргу.
Задовольняючи позов в частині розірвання спірного договору
оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку про
обгрунтованість та правомірність позовних вимог в цій частині.
Скасовуючи судове рішення у зазначеній частині апеляційний
господарський суд послався на те, що на час розгляду справи в суді
першої інстанції товариство не мало заборгованості по орендній
платі; на перерахованих в договорі земельних ділянках розміщений
належний товариству на праві власності комплекс Калинівського
ринку та автостоянка, тому у місцевого господарського суду були
відсутні підстави для задоволення позову у вказаній частині.
Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та
такими, що не грунтується на повному дослідженні усіх обставин
справи, що виключає правильне застосування законодавства до
спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються
Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, цим Законом, законами України, іншими
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також
договором оренди землі.
За визначенням статті 21 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
орендна плата за землю - це платіж, який орендар
вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правовим наслідком порушення зобов'язання, є зокрема розірвання
договору, якщо це передбачено договором або законом.
Одним із основних обов'язків орендаря відповідно до статті 24
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
є своєчасне внесення
орендної плати.
Відповідно до статті 32 зазначеного Закону на вимогу однієї
із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за
рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків,
передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в
разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке
істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної
ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом
України ( 2768-14 ) (2768-14)
та іншими законами України.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або
орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки
земель.
В силу приписів частини 5 статті 17 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
несплата земельного податку, а також
орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної
власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та
громадянами протягом року, іншими платниками -протягом півроку
вважається систематичною і є підставою для припинення права
користування земельними ділянками.
За правилами пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
систематична несплата земельного податку або орендної
плати є підставою для припинення права користування земельною
ділянкою.
Проте, обставини щодо систематичної несплати орендної плати
за землю відповідачем протягом півроку (або більше) судами
попередніх інстанцій не досліджувались.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційній інстанції не надано право
встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були
встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами,
здійснювати заміну відповідача чи залучати до участі у справі
інших учасників спору.
З огляду на викладене, судові рішення в оскаржуваній частині
не можна вважати законними і обгрунтованими, тому вони підлягають
скасуванню в зазначеній частині з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати
норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та
прийняти нове рішення.
В іншій частині судові рішення не оскаржувались, а відтак в
касаційному порядку не перевірялися.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.06.2006 року у справі № 31/146 в частині задоволення позову про
розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.12.2002 року
та повернення земельної ділянки позивачеві та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006
року у цій же справі в частині відмови у позові про розірвання
договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки
позивачеві скасувати, справу скерувати на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області. Решту постанови
залишити без змін.
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити
частково.
Головуючий суддя О. Муравйов
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич