ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 Справа N 16/193
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 29.03.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Донецькобленерго"
на постанову від 10.11.2006 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 16/193 господарського суду Донецької області
за позовом приватного підприємства "Донтоп"
до
відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
про стягнення заборгованості в сумі 78 780 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Ашихмін І.Ю. дов. N 2 від 01.07.2006
від відповідача - Ластовецький В.В. дов. N 12-07 від
27.12.2006
В С Т А Н О В И В:
В травні 2006 року приватне підприємство "Донтоп" звернулось
до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного
товариства "Донецькобленерго" про стягнення заборгованості за
поставлений товар в сумі 78780 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачем не
виконано зобов'язань щодо сплати за поставлений на його адресу
товар за видатковою накладною N 21 від 22.10.2004.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2006
(суддя Манжур В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства
"Донецькобленерго" 78780 грн. основного боргу та судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.11.2006 (судді: М'ясищев А.М. - головуючий, Акулова Н.В.,
Геза Т.Д.) рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін,
господарські суди виходили з неналежного виконання відповідачем
своїх зобов'язань.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
"Донецькобленерго" просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду і прийняти нове
рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова
апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Як встановлено господарськими судами і підтверджується
матеріалами справи, 22.10.2004 згідно видаткової накладної N 21 та
довіреності серії ЯЗС N 170744 від 22.10.2004 приватне
підприємство "Донтоп" передало, а відкрите акціонерне товариство
"Донецькобленерго" Донецькі електричні мережі прийняло товар на
загальну суму 78780 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13130 грн.
(кабель силовий АСБл-10 3х120 в кількості 1205 м за ціною
53,20 грн. за один метр на загальну суму 64106 грн., та барабан
дер. N 20 в кількості 2 шт. на суму 1544 грн.)
Господарськими судами встановлено, що між сторонами у спірний
період існували господарські правовідносини, що виникли у
спрощений спосіб на основі вільного волевиявлення сторін.
Статтею 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
закріплено,
що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п.2 цієї статті підставою виникнення цивільних
прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином, згідно п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язанням, відповідно до пп.1, 2 ст. 509 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну
дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити
гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання
виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу
України.
Судовими інстанціями, враховуючи видану відповідачем
довіреність на свого представника - Балюру Наталію Миколаївну
серії ЯЗС N 170744 від 22.10.2004, видаткову накладну N 21 від
22.10.2004 та податкову накладну від 22.10.2004 N 174 встановлено,
та відповідачем не спростовано, що на час вирішення спору відкрите
акціонерне товариство "Донецькобленерго" має заборгованість за
поставлені приватним підприємством "Донтоп" товар, по оскарженій
накладній на загальну суму 78780 грн.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк
у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності
таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання
відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк
виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений
моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий
обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів
цивільного законодавства.
Господарськими судами як першої, так і апеляційної інстанцій,
враховуючи наведену норму законодавства, досліджено, що
10.05.2006 року позивачем на адресу відкритого акціонерного
товариства "Донецькобленерго" направлено претензію N 10/05-1 з
вимогою погасити суму боргу за поставлений товар, на яку
відповідач відповіді не дав.
Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції, з
яким погодився і апеляційний господарський суд прийшов до
правильного висновку про існування між сторонами господарських
правовідносин і неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань
за усною домовленістю по оплаті поставленої продукції, у зв'язку з
чим обґрунтовано задовольнив позов і стягнув основний борг.
Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, підстав для їх скасування не
вбачається.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Донецькобленерго" залишити без задоволення, а постанову від
10.11.2006 Донецького апеляційного господарського суду та рішення
від 18.07.2006 господарського суду Донецької області у справі
N 16/193 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко