ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 Справа N 11/218
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
скаргу “Батерфляй“
на постанову від 30.11.2006 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 11/218
за позовом Закритого акціонерного товариства (ЗАТ)
“Фріззант“
до ТОВ “Батерфляй“
про стягнення 19 054,65 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Дренжик В.В. (дов. 05.02.2007 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Фріззант” звернулося до господарського суду з позовом про
стягнення з ТОВ “Батерфляй” 18 119,72 грн. заборгованості за
продукцію (вино), поставлену за товарно-транспортними накладними
№ 215955 від 25.01.2006 року та № 215994 від 15.02.2006 року на
загальну суму 46 360,15 грн. відповідно до укладеного між
сторонами договору поставки № 70/06 від 23.01.2006 року, за
умовами якого (п. 2. 1.) постачальник (позивач) зобов'язується у
встановлені строки поставити покупцю (відповідач) продукцію, а
покупець прийняти і здійснити оплату на умовах, передбачених
договором, а саме, протягом 21 дня після дати підписання
уповноваженими представниками сторін накладної, яка є
приймально-здавальним документом (п. 4. 2. договору).
Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового
зобов'язання перед позивачем за укладеним між сторонами
договором, зокрема, здійснення 02.03.2006 року ТОВ “Батерфляй”
часткового розрахунку за отриманий товар, на суму заборгованості
відповідно до умов договору (п. 5. 1.) та положень цивільного
законодавства ЗАТ “Фріззант” нарахована пеня за період з
20.02.2006 року по 28.02.2006 року у розмірі 917,17 грн. та
17,76 грн. інфляційних.
Направлена позивачем на адресу відповідача претензія № 72 від
21.04.2006 року залишена без відповіді та без задоволення.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
19.09.2006 року у справі № 11/218 (суддя Л. Якимчук) позовні
вимоги задоволені, з ТОВ “Батерфляй” на користь ЗАТ “Фріззант”
стягнуто суму у розмірі 19 054,65 грн., з якої 18 119,72 грн.
заборгованості, 917,17 грн. пеня, 17,76 грн. інфляційних, також
на відповідача покладені судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2006 року (колегія суддів: Г. Кордюк, Л. Давид, Х.
Мурська) рішення господарського суду Закарпатської області від
19.09.2006 року у справі № 11/218 залишено без зміни.
При винесенні оскаржуваних судових рішень господарські суди
попередніх інстанцій виходили з положень цивільного
законодавства про зобов'язання, підстави його виникнення та
загальні умови виконання зобов'язання, а також того, що
відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
за договором поставки одна сторона - постачальник
зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк)
другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець
зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за
нього певну грошову суму.
При цьому в ході судового розгляду, встановлено, що на виконання
укладеного між сторонами договору поставки № 70/06 від
23.01.2006 року відповідно до товарно-транспортних накладних
9 215955 від 25.01.2006 року (видаткові накладні № 25 та № 25/1
від 25.01.2006 року) та № 215994 від 15.02.2006 року (видаткові
накладні № 50 та № 50/1 від 15.02.2006 року) і додатків до них
(відомості про вантаж), відповідачу транспортом позивача було
доставлено вантаж (винопродукцію) на суму 46 360,15 грн., що
прийнятий відповідачем, як підтверджується відміткою відповідача
на вищевказаних товарно-транспортних накладних - кругла печатка
складу № 1 ТОВ “Батерфляй”.
Щодо посилання відповідача в заперечення проти заявлених
позовних вимог на відсутність довіреностей на отримання
матеріальних цінностей, то господарський суд апеляційної
інстанції зауважує, що наведене не спростовує факту отримання
цих цінностей відповідачем по документах, які долучені до
матеріалів справи, а до того ж, матеріальні цінності
доставлялись транспортом постачальника (позивача) на склад
покупця (відповідача) відповідно до умов договору та як
підтверджується матеріалами справи - відмітки складу № 1 ТОВ
“Батерфляй“на товарно-транспортних накладних.
За наведених обставин, господарський суд першої та апеляційної
інстанції дійшов висновку про повне виконання позивачем
договірних зобов'язань, і, відповідно, виконання відповідачем
зобов'язань щодо оплати до отриманого товару з порушенням умов
договору (п. 4. 2.) та не в повному обсязі, у зв'язку з чим з
останнього стягнута сума заборгованості, а за прострочення
виконання грошового зобов'язання – пеня та інфляційні, виходячи
з умов договору (п. 5. 1.), ст. 232 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Доводи апеляційної скарги про порушення господарським судом
першої інстанції процесуальних норм права відхилені
господарським судом апеляційної інстанції зважаючи на те, що
господарським судом Закарпатської області двічі відкладався
розгляд справи в зв'язку з неявкою представника відповідача
(ухвала від 27.07.2006 року та ухвала суду від 10.08.2006 року).
Оскільки в судове засідання 19.09.2006 року представник ТОВ
“Батерфляй” не з'явився, суд розглянув справу відповідно до
ст. 75 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ “Батерфляй”
посилається на порушення господарськими судами першої та
апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень
норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, факт одержання продукції
(вина) відповідачем заперечується посиланням на неналежно
оформлені товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та
відсутність виданих ним самим довіреностей на отримання
вищевказаного товару.
Однак, обставини щодо виконання позивачем договірних зобов'язань
з поставки товару за укладеним між сторонами договором
підтверджується матеріалами справи, та встановлені
господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду
справи та дослідження оригіналів приймально-здавальних
документів, до того ж господарськими судами правомірно та
обґрунтовано враховано, що відповідно до умов договору поставка
продукції здійснювалась шляхом доставки товару покупцю
транспортом постачальника за товарно-транспортними накладними на
переміщення алкогольних напоїв.
Прийняття алкогольних напоїв за вказаними товарно-транспортними
накладними, форма яких затверджена наказом Міністерства
транспорту України № 736 від 17.08.2004 ( z1032-04 ) (z1032-04)
року, що
був чинним на час поставки продукції (вина), передбачено,
виходячи зі змісту даного документу, “відповідальною особою”,
вимоги щодо наявності довіреності у якої не передбачаються, на
відміну від особи, яка відпускає даний товар.
Згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на підставі вже
встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові
рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази. За встановлених
обставин, Вищий господарський суд України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильних
висновків щодо задоволення позовних вимог.
За встановлених обставин, Вищий господарський суд України
вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли
правильних висновків щодо правомірності та обґрунтованості
заявлених у справі позовних вимог.
Крім того, посилання відповідача щодо порушення господарським
судом першої інстанції ст. 69, 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
винесенні рішення у справі є хибними, беручи до уваги наступне.
Враховуючи одержання господарським судом позовної заяви
26.06.2006 року, відкладення розгляду справи за клопотанням
відповідача ухвалами від 27.07.2006 року та від 10.08.2006 року,
якими ТОВ “Батерфляй” було зобов'язано надати додаткові
документи, відзив на позовну заяву, та явку сторін визнано
обов'язковою, відсутність клопотань сторін в порядку ч. 4 ст. 69
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо вирішення спору у строк більший
аніж 2 місяці, а також, можливість здійснення представництва
юридичної особи в суді особами, повноваження яких підтверджені
довіреністю від імені підприємства чи організації, та коло яких
не обмежено відповідно до ст. 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
прийнятті господарським судом Закарпатської області рішення у
справі 19.09.2006 року за відсутності в судовому засіданні
представника відповідача за наявними матеріалами в порядку
ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, враховуючи не подання відзиву на
позовну заяву та витребуваних господарським судом документів, не
суперечить процесуальним нормам права.
Решта доводів касаційної скарги з посиланням на наявність
підстав для скасування постанови у справі відповідно до п. 4
ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відхиляються
господарським судом касаційної інстанції як безпідставні,
зокрема, щодо отримання відповідачем примірника постанови
господарського суду апеляційної інстанції, який не підписаний
колегією суддів, враховуючи, що згідно з п. 3. 5. 11. Інструкції
з діловодства в господарських судах України, затвердженої
наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від
10.12.2002 року, ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
перший, належним чином
підписаний примірник процесуального документа (ухвали, рішення,
постанови) залишається у справі; сторонам справи та у
відповідних випадках –іншим учасникам процесу, установам,
організаціям, надсилається решта належним чином завірених
примірників процесуальних документів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Батерфляй” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2006 року у справі № 11/218 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко