ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р.
№ 7/214/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Савенко Г.В.
Ходаківська I.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на
рішення від 16.10.2006р. господарського суду Запорізької
області
у справі
№ 7/214/06
за позовом
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
про
стягнення 9083грн.
З участю представників :
позивача - Шамрай С.В., за довіреністю
- Шамаров Т.О., за довіреністю
-
відповідача - Федорченко Д.О., за довіреністю
- Ткаченко Л.Л., за довіреністю
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 16.10.2006р. господарського суду Запорізької
області у справі №7/214/06 відмовлено в позові Державному
підприємству "Придніпровська залізниця" до ВАТ "Запорізький
металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 9083грн. збору
за збереження вантажу.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення від 16.10.2006р. господарського суду
Запорізької області та прийняти нове рішення.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з
відповідача збір за збереження вантажу в сумі 9083 грн.52 коп.
Позов обгрунтований тим, що у листопаді 2005 р.,
лютому-травні 2006р на станцію призначення "Запоріжжя-Ліве"
прибували вантажі у вагонах №66975475, №22025688, №23056641,
№21507579, №24589947, №21562020, №23692429, №26925693, №26469296,
№50239177, №23917610, №51570224, №42990648, №22948905, №42880377,
№50643477, №24534448, №23898810, №23704679, №60827870, №63218820,
№60899853, №65132037, №67991125, №22671077, №24514457, №23318009,
№26119792, №51256428, які простоювали на коліях станції в
очікуванні митного оформлення та знаходилися під охороною
залізниці. В підтвердження цього позивач посилається на акти: №
1730 від 03.11.05 р., № 1769 від 10.11.05 р., №1833 від 21.11.05
р., №1719 від 01.11.05 р., №1723 від 05.11.05 р., №2753 від
10.02.06 р., № 2769 від 13.02.06 р., №2796 від 18.02.06 р., № 2822
від 28.02.06 р., №6242 від 24.03.06 р., №6277 від 29.03.06 р.,
№6129 від 05.04.06 р., №6154 від 17.04.06 р., №10782 від 26.04.06
р.
Позивач вважає, що згідно до ст. 46 Статуту залізниць
України, пункту 8 Правил зберігання вантажів, п. 2 розділу 2
Тарифного керівництва № 1, за збереження у вагонах вантажу на
місцях загального користування станції призначення, але не поданих
під вивантаження з вини вантажоодержувача -ВАТ "Запоріжсталь",
відповідачу слід сплатити збір за зберігання вантажу в розмірі
9083 грн. 52 коп.
Проте, згідно ст. 137 Статуту залізниць України, позови
залізниць до вантажовідправників можуть бути подані протягом 6
місяців.
Також статтею 315 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що для пред'явлення перевізником до
вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з
перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Таким чином, як вірно встановлено місцевим судом, строк за
стягнення збору за зберігання вантажу у листопаді 2005 р. сплинув
у травні 2005 року, тобто до звернення позивача з заявою до
господарського суду. Залізниця звернулася з позовом 18.07.2006 р.
У відзиві на позовну заяву відповідач, окрім за перечень по
суті позовних вимог, просить суд врахувати також пропуск позивачем
строку позовної даності, та відмовити в позові.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив
позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у
спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позивачем пропущено строки позовної давності та
заяву про відновлення пропущеної позовної давності із зазначенням
поважних причин пропущення строку позовної давності не надано, то
місцевий господарський суд обгрунтовано прийшов до висновку про
відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, на який посилається
позивач в касаційній скарзі, передбачено, що збір за зберігання
вантажів у вагонах після закінчення терміну безоплатного
зберігання стягується у разі затримки їх з вини одержувача.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом за
результатами оцінки наявних у справі доказів, в даному випадку
вина відповідача в затримці вагонів в очікуванні митного
оформлення імпортного вантажу (одержувача) відсутня.
Посилання позивача на ст.46 Статуту залізниць та п.2.3
Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також обгрунтовано відхилено
місцевим судом, оскільки:
- згідно зі ст.46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються
безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ї години
дати вивантаження засобами залізниці або з 24- ї години дати
подачі під вивантаження засобами одержувача;
- згідно зі ст. 23 Статуту, "в разі проведення митного
контролю, дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних
операцій";
- згідно з п.7 Правил видачі вантажів, "видача імпортних
вантажів провадиться після митного оформлення";
- згідно з п.5.6 Правил оформлення перевізних документів, "У
разі перевезення вантажів під митним контролем накладна видається
одержувачу після відповідного митного оформлення".
Оскільки вантаж перебував в процесі митного оформлення, то
терміни передбачені ст.46 Статуту не настали.
За таких обставин, підстав для задоволення позову про
стягнення 9083грн. збору за збереження вантажу не має.
Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів вважає, що
оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає
вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його
скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська
залізниця" залишити без задоволення.
Рішення від 16.10.2006р. Господарського суду Запорізької
області у справі № 7/214/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
I. Ходаківська