ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 Справа N 5/309
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
касаційної скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.10.2006 року
у справі
господарського суду Кіровоградської області
за позовом ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
До ВАТ по газопостачанню та газифікації
“Кіровоградгаз”
Про стягнення 5 580 233,86 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Бойко Д.Д., Яковенко П. А.,
- відповідача: Яковлєв Ю.В., Ткаліч В.В.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 року ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ по
газопостачанню та газифікації “Кіровоградгаз” про стягнення
3591487,72 грн. боргу за поставлений газ, 658035,97 грн. пені,
853955,82 грн. інфляційних, 225350,21 грн. –3% річних, 251404,14
грн. –7% штрафу.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
10.07.2006 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.10.2006 року рішення місцевого господарського суду від
10.07.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП “Газ України”
НАК “Нафтогаз України” подало касаційну скаргу, в якій просить
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.10.2006 року та рішення господарського суду
Кіровоградської області від 10.07.2006 року скасувати, прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
рішень.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.02.2007 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 28.12.2002 року між ДП “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” та ВАТ по газопостачанню та газифікації
“Кіровоградгаз” було укладено договір на постачання природного
газу № 06/02-2113.
Відповідно до умов договору, в редакції узгодженого протоколу
розбіжностей, позивач зобов’язався передати відповідачу в 2003
році природний газ виключно для потреб населення в обсязі, з
урахуванням можливих втрат газу, до 311620000 куб.м. , а
відповідач –прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Згідно п.п. 3.3, 3.4 договору, кількість газу, поставленого
відповідачу, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі
газу, які є підставою для остаточних розрахунків.
Як встановлено господарськими судами, на підставі актів
приймання-передачі газу протягом січня-грудня 2003 року
відповідачу поставлено за цим договором природний газ у обсязі
336239,718 куб.м. на загальну суму 36077068,59 грн.
Зобов'язання з оплати переданого природного газу виконані
відповідачем лише частково, в зв'язку з чим заборгованість за
поставлений природний газ становить 3591487,72 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх
інстанцій виходили з того, що зазначена сума заборгованості є
комерційними втратами газу, а оскільки чинним законодавством та
договором не визначено порядок обліку та нарахування вартості
комерційних втрат природного газу, не передбачено порядок оплати
їх оплати та не врегульовано питання щодо джерел відшкодування
вартості таких втрат, тому відсутні підстави для стягнення з
відповідача зазначеної суми заборгованості.
Проте, з таким висновком судова колегія не може погодитись,
оскільки під час розгляду судами попередніх інстанцій не було
враховано п. 2.1 договору, яким прямо передбачено, що
постачальник передає покупцеві газ з урахуванням можливих втрат
газу. Зазначена умова договору щодо поставки газу сторонами не
оспорювалась, в судовому порядку не була визнана недійсною.
Крім того, сторонами щомісячно погоджувались обсяги постачання
природного газу у актах подачі –приймання природного газу,
сторони визначили частину переданого відповідачу, але втраченого
у технологічному процесі газу (комерційні втрати) і ціну цього
газу розрахували за роздрібною ціною на газ для населення за
відсутності лічильників газу.
Суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки,
що зазначені обсяги втрат відповідачем не оспорювались і
визначені як різниця між обсягами надходження газу до
газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації газу
населенню, а відповідно і не врахували, що оскільки весь обсяг
природного газу придбано у позивача оплатно, то і обсяг цих
втрат повинен бути компенсований відповідачем.
Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного
газу, затвердженим наказом НАК “Нафтогаз України” від 09.08.1999
року, зареєстрованим Міністерством юстиції України від
13.09.1999 року за № 617/3910, ( z0617-99 ) (z0617-99)
яке втратило
чинність за наказом НАК “Нафтобаз України” від 09.06.2004 року
№ 326 ( z0808-04 ) (z0808-04)
у зв’язку з затвердженням наказом
Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004 року
9 112 “Положення про порядок обліку обсягів розбалансування
природного газу в газорозподільних мережах” ( z0287-04 ) (z0287-04)
передбачено, що у разі від‘ємного значення вищезазначеної
різниці зарахувати вартість газу до доходу за звітній період, чи
врахувати негативне значення цієї величини у собівартість
наданих послуг.
За таких обставин, наведена у цих нормативних документах
методика бухгалтерського обліку відтоків та притоки природного
газу, які виникають при його транспортуванні та споживанні
населенням спростовує висновки суду з посиланням на
судово-економічну експертизу № 3662 про те, що акти
приймання-передачі природного газу з зазначенням окремо обсягів
та вартості відтоків/притоків газу не є підставою для
відображення викладеного у них у бухгалтерському обліку
відповідача.
Судова колегія зазначає, що наявність чи відсутність у
бухгалтерському обліку відповідача даних про відтоки/притоки
природного газу не впливає на права та обов’язки сторін за
спірним договором.
Судами попередніх інстанцій також не було враховано, що
поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в
актах приймання-передачі з урахуванням комерційних втрат та
втрат внаслідок відтоків газу, відповідач, як покупець, в силу
ст.ст. 4, 128, 130, 161, 162, 245 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
набув як
право власності на вказану продукцію, так і риск її випадкової
загибелі (знищення). Аналогічні приписи містяться у ст.ст. 11,
323, 334, 525, 526, 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, чинного на момент
вирішення справи судами.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди попередніх
інстанцій порушили вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
постановили незаконні судові рішення.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене,
витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі
обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача,
дати їм належну юридичну оцінку та прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.10.2006 року та рішення господарського суду
Кіровоградської області від 10.07.2006 року у справі № 5/309
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М. Черкащенко