ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 172/8-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Фісун М.В.
від відповідача: Павленко І.В., Поліщук В.Д.
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Шляхо-будівельне управління № 14“
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.12.2006р.
у справі № 172/8-06 Господарського суду Київської області
за позовом Закритого акціонерного товариства ““Шляхо-будівельне
управління № 14“
до Акціонерного товариства “Тетіївагрохім“
про стягнення 6289,01 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство ““Шляхо-будівельне управління
№ 14” звернулося до Господарського суду Київської області з
позовом до Акціонерного товариства “Тетіївагрохім” про стягнення
6289,01 грн., в т.ч. 5783,00 грн. заборгованості та 506,01 грн.
3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2006р.
(суддя Л.В.Чорна) позовні вимоги Закритого акціонерного
товариства ““Шляхо-будівельне управління № 14” задоволено,
стягнуто з Акціонерного товариства “Тетіївагрохім” на користь
Закритого акціонерного товариства ““Шляхо-будівельне управління
№ 14” 5783,00 грн. основного боргу, 506,01 грн. 3% річних,
102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області
від 06.10.2006р., Акціонерне товариство “Тетіївагрохім” подало
апеляційну скаргу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.12.2006р. (судді: О.В.Агрикова, О.М.Мамонтова,
І.М.Фаловська) апеляційну скаргу Акціонерного товариства
“Тетіївагрохім” задоволено, рішення Господарського суду
Київської області від 06.10.2006р. скасовано, в задоволені
позовних вимог Закритого акціонерного товариства
““Шляхо-будівельне управління № 14” відмовлено, стягнуто з
позивача на користь відповідача державне мито за розгляд
апеляційної скарги у розмірі 51,00 грн.
Не погодившись з постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 11.12.2006р., Закрите акціонерне
товариство ““Шляхо-будівельне управління № 14” подало касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2006р.
та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області
від 06.10.2006р., мотивуючи свою вимогу тим, що господарським
судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Закритого
акціонерного товариства ““Шляхо-будівельне управління № 14”
підлягає задоволенню частково.
Як встановлено господарським судом, 21.05.2003р. між Акціонерним
товариством “Тетіївагрохім” (відповідач) та Закритим акціонерним
товариством “Шляхо-будівельне управління № 14” укладено договір
про надання автотранспортних послуг, відповідно до умов якого
відповідач зобов‘язався надавати позивачу послуги по перевезенню
вантажів власним автомобільним транспортом, а позивач прийняти
та оплатити надані послуги. Оплата за отриманні послуги
проводиться на протязі 10-ти банківських днів після одержання
рахунків на оплату –п. 5.1. договору
У зв’язку з відсутністю пального у відповідача, за домовленістю
між керівниками сторін, заправка автомобілів здійснювалась
позивачем, що слугувало підставою для здійснення взаємозаліку
однорідних вимог.
Згідно накладних № 001107 від 29.08.2003р., № 001130 від
30.09.2003р. позивач відпустив відповідачу дизельне пальне на
суму 871,20грн. та 5597,52грн., що в сумі становить 6468,72грн.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції
виходив з того, що вимоги обґрунтовані, матеріалами справи
доведені та підлягають задоволенню, оскільки відповідачу було
направлено претензію від 07.07.2006р. № 596, то з огляду на
ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
обов’язок мав бути виконаний
відповідачем у семиденний строк, а також з огляду на
ст. ст. 525, 526 та п. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі
506,01 грн.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд
апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем документально
не доведено факту поставки дизпалива відповідачу, а отже
висновки господарського суду першої інстанції не можна визнати
законними і обгрунтованими, оскільки вони не відповідають
обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Однак, висновки господарських судів попередніх інстанцій не є
такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм
матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Як вже було зазначено, господарським судом встановлено, що
21.05.2003р. між Акціонерним товариством “Тетіївагрохім”
(відповідач) та Закритим акціонерним товариством
“Шляхо-будівельне управління № 14” укладено договір про надання
автотранспортних послуг, відповідно до умов якого відповідач
зобов‘язався надавати позивачу послуги по перевезенню вантажів
власним автомобільним транспортом. Проте, господарським судом не
було досліджено обставин чи був позивач зобов’язаний за
вищезгаданим договором здійснювати заправку автомобілів
дизельним паливом за власний рахунок.
Господарським судом встановлено, що у зв’язку з відсутністю
пального у АТ “Тетіївагрохім”, по домовленості між керівниками,
заправка автомобілів здійснювалася ЗАТ “ШБУ-14” і проводився
взаємозалік затрат.
Згідно ст. 217 ЦК Української РСР, ( 1540-06 ) (1540-06)
що діяла на час
виникнення спірних правовідносин, зобов'язання припиняється
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або
строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Для зарахування досить заяви однієї сторони.
Проте, відповідні докази щодо зарахування однорідних вимог в
матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими
засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових
експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які
беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на
вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які
беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Отже, із приписів зазначеної правової норми випливає, що
наявність чи відсутність обставин, на наявність яких посилаються
сторони господарським судом встановлюється на підставі
відповідних доказів.
Господарський суд першої інстанції, дійшовши висновку, що вимоги
обґрунтовані, матеріалами справи доведені та підлягають
задоволенню, а господарський суд апеляційної інстанції висновку,
що позивачем документально не доведено факту поставки дизпалива
відповідачу, не дослідили на підставі належних доказів
обставину, що до того, чи здійснювалась заправка ЗАТ “ШБУ-14”
автомобілів АТ “Тетіївагрохім”, і якщо здійснювалась, то в якій
кількості, що є порушення ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження та оцінки доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
““Шляхо-будівельне управління № 14” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2006р.
та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.12.2006р. у справі № 172/8-06 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до Господарського суду Київської
області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.