ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 р.
№ 31/371-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.
суддів :
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
Линника А.О. дов.№7 від 02.01.2007 р.
відповідачів:
I- го
II-го
III- го
IV-го
Фененко Я.В. дов.№8 від 02.02.2007 р.
Темченко В.М. дов. №27/Ю-07 від 24.01.2007р.
не з'явився
не з'явився
перевіривши матеріали касаційної скарги
Приватного підприємства "Iсіда"
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006
р.
у справі
№31/371-06
за позовом
Приватного підприємства "Iсіда"
до
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес -МРХ"
2. Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст"
3.Державної виконавчої служби у Самарському районі м.
Дніпропетровська
4. ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Лівобережного
відділення №8420
про
визнання недійсними торгів
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство (надалі ПП) "Iсіда" звернулося до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Товариства з обмеженою
Доповідач: Шаргало В.I.
відповідальністю (надалі ТОВ) "Прогрес -МРХ",
Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", Державної
виконавчої служби у Самарському районі м. Дніпропетровська,
Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) "Державний ощадний
банк України" в особі Лівобережного відділення №8420 про визнання
недійсними торгів, проведених 21.08.2006 року на виконання
судового рішення, яким звернуто стягнення на майно, заставлене
позивачем в забезпечення кредитного договору. В подальшому позивач
уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними протокол та
акт проведення прилюдних торгів, а також свідоцтва про придбання
арештованого нерухомого майна з публічних торгів від 12.09.2006
року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані торги проведені з
порушенням вимог "Тимчасового положення про порядок проведення
прилюдних торгів з реалізації арештованого майна", затвердженого
наказом Міністерства юстиції України №68/5 ( z0745-99 ) (z0745-99)
від
27.10.1999 р., "Iнструкції про проведення виконавчих дій",
затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5
( z0865-99 ) (z0865-99)
від 15.12.1999 р., вимог Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
та Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
, а також
договору застави майнового комплексу ВАС №64662 від 26.12.2002 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
30.11.2006 року (суддя Мороз В.Ф.) в позові відмовлено. Судове
рішення мотивоване тим, що права особи щодо майна, відчуженого на
торгах, у яких вона не приймала участь як продавець майна, не
підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання
недійсним правочину, стороною якого та не є, тобто застосування
правового механізму, встановленого ст. 216 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, які стосуються лише учасників правочину і не
можуть поширюватись на права позивача.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ПП "Iсіда"
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій, посилаючись на порушення судом ст.ст. 67, 87
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вимог
"Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з
реалізації арештованого майна", затвердженого наказом Міністерства
юстиції України №68/5 ( z0745-99 ) (z0745-99)
від 27.10.1999 р., "Iнструкції
про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства
юстиції України №74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
від 15.12.1999 р., вимог Закону
України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
та Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
, просить його скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення позову.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників
сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова
колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в
забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №7
від 26.12.2002 року, укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк
України" в особі філії Лівобережного відділення №8420 та ПП
"Iсіда", між названими сторонами того ж дня укладений договір про
заставу належного підприємству майнового комплексу по виробництву
безалкогольних напоїв, що знаходиться за адресою: м.
Дніпропетровськ, вул. Роторна, 2-А.
ПП "Iсіда" свої зобов'язання по договору щодо повернення
отриманого кредиту в обумовлений строк не виконало, тому рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2005 року
у справі №35/86 стягнуто з ПП "Iсіда" на користь ВАТ "Державний
ощадний банк України" в особі філії - Лівобережного відділення
№8420 810 996,53 грн., шляхом звернення стягнення на вищеназване
майно. На виконання цього рішення 15.07.2005 р. був виданий
відповідний наказ за №35/86.
В ході здійснення виконавчого провадження щодо виконання
вказаного судового рішення майновий комплекс по виробництву
безалкогольних напоїв, що знаходиться за адресою: м.
Дніпропетровськ, вул. Роторна, 2-А, проданий на торгах, які
відбулися 21.08.2006 року. Переможцем торгів визнане ТОВ
"Прогрес -МРХ", яке повністю розрахувалося за придбане майно, а
12.09.2006 року державним нотаріусом оформлене право власності
товариства на це майно.
Вказані торги проведені Дніпропетровською філією
спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" на підставі
договору про надання послуг по організації прилюдних торгів від
02.08.2006 року, укладеного з Державною виконавчою службою у
Самарському районі м. Дніпропетровська.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Положеннями статті 216 цього Кодексу передбачено, що у разі
недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за правочином, а при неможливості повернути
одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності правочину не встановлені Законом.
З приписів наведених норм вбачається, що на угоду, укладену з
порушенням закону, не поширюється загальне правило про наслідки
недійсності угоди , якщо сам закон
передбачає інші наслідки такого порушення.
За правилами статті 388 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо майно за відплатним договором придбане в особи,
яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не
міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати
це майно від набувача лише у разі, коли майно було загублено
власником або особою, якій він передав майно у володіння або
викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння
чи вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача,
якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання
судових рішень.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не
підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання
недійсною угоди, стороною, в якій така особа не є, тобто, з
застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення
віндикаційного позову, за наявності підстав, встановлених ст. 388
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені
господарським судом обставини справи щодо проведення прилюдних
торгів з реалізації арештованого на виконання судового рішення
нерухомого майна суд першої інстанції правомірно відмовив в
задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи
встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної
інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі
рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Iсіда" залишити без
задоволення.
Рішення господарського Дніпропетровської області від
30.11.2006р. у справі №31/371-06 залишити без зміни.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.