ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 26/243/06-20/212/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Закритого акціонерного товариства
касаційної скарги “СІЧ-21”
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 14.11.2006
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“СІЧ-21”
До Управління Державної автомобільної справ
України Міністерства внутрішніх справ
України у Запорізькій області
Про стягнення 33 805, 54 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з’явились
від відповідачів: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.08.2006 господарського суду Запорізької області
у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 14.11.2006 Запорізького апеляційного
господарського суду рішення від 21.08.2006 господарського суду
Запорізької області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 1174
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, яка є підставою позову,
шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи
органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим
або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх
повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою
Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини
цієї особи.
Позивачем не надано суду доказів встановлення факту бюджетного
правопорушення та не доведено, що саме це правопорушення стало
підставою відсутності затвердження відповідачем локального
кошторису до договору підряду, підписаного між сторонами.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ЗАТ “СІЧ-21” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені
норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 51, 124 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарськими судами встановлено, що Управління Державної
автомобільної інспекції України Міністерства внутрішніх справ
України у Запорізькій області та ЗАТ “СІЧ-21” у вересні 2004
року уклали договір підряду б/н, відповідно до якого підрядник
(позивач) зобов’язався на свій ризик виконати за завданням
замовника (відповідача) у відповідності з проектно-кошторисною
документацією добудову “Будинку спецпідрозділу УДАІ в
Запорізькій області”, а останній зобов’язався прийняти та
оплатити виконані роботи. Відповідно до п. 1.2 договору, об’єм
та найменування робіт визначається згідно з динамічним
кошторисом 1-1-1, узгодженим з замовником і який є невід’ємною
частиною договору.
У зв’язку з тим, що замовник (УДАІ в Запорізькій області) не
затвердив локальний кошторис, і він, у свою чергу, не набув
чинності, суд у справі № 9/420 господарського суду Запорізької
області за позовом ЗАТ “Січ-21” до Управління ДАІ УМВС України в
Запорізькій області про стягнення 33354, 00 грн. дійшов до
висновку про те, що договір підряду не породив для сторін ніяких
прав та обов’язків. Обов’язки виникли за фактом приймання-здачі
виконаних робіт, оформленому довідками про вартість виконаних
робіт (КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт
(КБ-2в) на суму 33354,00 грн. Дане рішення набрало чинності.
21.03.2006 та 11.04.2006 позивачем направлено на адресу
відповідача вимоги за № 7 і № 10 “Щодо добровільного
відшкодування збитків завданих перевищенням повноважень”, щодо
добровільного відшкодування збитків у розмірі 33.805,54 грн.,
яких ЗАТ “СІЧ-21” зазнало внаслідок дій колишнього начальника
УДАІ УМВС в Запорізькій області внаслідок перевищення його
повноважень.
За твердженням позивача внаслідок протиправних дій колишнього
керівника відповідача позивачу заподіяно шкоду, шляхом укладення
договору підряду в порушення п. 6 ст. 51 Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, оскільки кошторисом видатків УДАІ на 2004р.
фінансування підрядних робіт не передбачалося.
Рішення господарських судів першої та апеляційної інстанції
ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до суду доказів
встановлення факту бюджетного правопорушення та не доведено, що
саме це правопорушення стало підставою відсутності затвердження
відповідачем локального кошторису до договору підряду,
підписаного сторонами.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки судами не
встановлено наявність всіх умов цивільно-правової
відповідальності за заподіяння шкоди іншій особі, зокрема, що ця
шкода спричинена саме діями посадової особи - начальника УДАІ
УМВС в Запорізькій області, яка може полягати в умислі чи
необережності. Тобто, господарськими судами не з'ясовано чи
дійсно посадова особа бажала заподіяти товариству шкоду, чи була
вина відповідача і чи усвідомлював він свої дії; наявність шкоди
товариства і безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та
правопорушенням.
Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським
судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та
матеріалів справи та самостійним аналізом обставин, за яких
заподіяно шкоду.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити
з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього
причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла
шкоду, і самою шкодою.
Отже, господарськими судами не вірно застосовані норми
матеріального права та не з’ясовано всіх обставин справи, яке
мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до
ухвалення незаконних рішень.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9 -
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 14.11.2007 Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення від 21.08.2006 господарського
суду Запорізької області зі справи № 26/243/06-20/212-06
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко