ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 22/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Басс С.С.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Гірничозбагачувальна фабрика “Індустрія“
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.11.2006р.
у справі № 22/240 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл
Кривий Ріг“
до Державного підприємства “Придніпровська залізниця“
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничозбагачувальна
фабрика “Індустрія“
про стягнення 273,50 грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг”
звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з
позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” та
Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничозбагачувальна
фабрика “Індустрія” про стягнення 273,50 грн. вартості вагової
нестачі продукції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
27.06.2006р. (суддя Л.Д.Пупко), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.11.2006р. (судді: Л.В.Чоха, В.Г.Головко, О.М.Лисенко),
позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл
Кривий Ріг” задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою
відповідальністю “Гірничозбагачувальна фабрика “Індустрія” на
користь Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий
Ріг” 273,50 грн. основної суми, 102,00 грн. витрат по сплаті
держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гірничозбагачувальна
фабрика “Індустрія” подало касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.11.2006р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничозбагачувальна
фабрика “Індустрія”, мотивуючи свою вимогу тим, що господарським
судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю “Гірничозбагачувальна фабрика
"Індустрія” не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 307 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
за договором перевезення
вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити
ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до
пункту призначення в установлений законодавством чи договором
строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі
(вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення
вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору
перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного
документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно
до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати
вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з
правилами здійснення відповідних перевезень.
Господарським судом встановлено:
- 16.01.2006р зі станції Дар’ївка Донецької залізниці на станцію
Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці надійшов вагон
№ 63860175 з вугіллям: антрацит по залізничній накладній
№ 52660249. Згідно накладної, яка підписана представником
відправника: Товариства з обмеженою відповідальністю
“Гірничозбагачувальна фабрика “Індустрія”, вага антрациту
навалом: брутто-84000кг, тара з бруса-20800кг, нетто-63200кг.
Вантаж був зважений на 150кг електронних вагонних вагах
відправника.
- на вимогу вантажоодержувача було проведено контрольне
зважування. Відповідно до положень Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
17.01.2006р. складено комерційний акт
АЭ№ 022145/47, в якому встановлено, що вага брутто-82900кг, тара
з бруса 20800кг, нетто-62100кг менш, ніж зазначено в документах
на 1100кг. Навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на
200мм. Люки і двері в вагоні щільно закриті. Втрати і
розкрадання вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування
вагон знаходився під охороню УВВО КДМК “Криворіжсталь”. В
накладній зроблено відмітку про складання комерційного акту.
Отже, під час прийняття вантажу за кількістю позивачем
встановлена недостача вантажу.
- вантаж надійшов без ознак втрати під час перевезення, отже,
підстав для відповідальності залізниці немає.
- перевірка ваги вантажу у вагоні № 63860175 здійснювалась на
станції Східна-Сортувальна, яка належить позивачу і знаходиться
на його під’їзних коліях, на вагонних вагах одержувача, що
встановлено умовами договору № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від
29.01.2003р. на експлуатацію залізничної під’їзної колії, і
підтверджується Єдиним технологічним процесом роботи під’їзної
колії КГГМК і станції приймання Кривий Ріг–Головний (про що
свідчать штемпелі станції Кривий Ріг–Головний Придніпровської
залізниці на комерційному акті АЭ № 022145/47 від 16.01.06), що
не суперечить чинному законодавству України.
- Позивачем наданий паспорт на його ваги, які знаходяться на
його під’їзних коліях на станції Східна-Сортувальна, відповідно
до якого ваги перевірялись 11.01.2006р..
- Позивачем надане доручення на представника Бугаеву Л.Д. 6-4
№ 2172 від 28.12.2005р. про надання права на складання
комерційного акту. Правила складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
не
передбачають зазначення у комерційному акті реквізитів доручення
на представника вантажоодержувача. Комерційний акт підписаний
посадовими особами залізниці, які відповідають за достовірність
відомостей, зазначених у акті, та вантажовідправником, який
приймав участь у прийманні вантажу.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
відправники повинні надати станції навантаження на кожне
відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних
документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом
з вантажем.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
ним у накладній.
Відповідно до ч. 2 вищенаведеної правової норми залізниця має
право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично
перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у
накладній. Таким чином, як випливає з приписів даної правової
норми, на вантажовідправника покладено обов’язок правильно
зазначити усі відомості щодо вантажу, який передається для
відправлення залізниці. При цьому залізниця має перевіряти
кількість та масу вантажу не у всіх випадках, а лише періодично.
Згідно ст. 30 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також
вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за
договорами з відправниками або одержувачами.
Як випливає з судових рішень, завантаження вантажу вугілля було
здійснено відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю
“Гірничозбагачувальна фабрика “Індустрія”.
Статтею 52 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
визначено: “На
станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу,
кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у
пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері)
з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних
станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або
пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі
або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення
передбачене Правилами; ( z0567-02 ) (z0567-02)
прибуття швидкопсувного
вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з
порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних
вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений
залізницею; видачі з місць загального користування вантажів,
вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і
насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами
( z0567-02 ) (z0567-02)
.
У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються
залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у
пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших
обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця
зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами
і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що
прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими
пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування,
пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших
вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами,
( z0567-02 ) (z0567-02)
видаються без перевірки їх кількості і стану.
Як було зазначено, на вимогу вантажоодержувача було проведено
контрольне зважування. Відповідно до положень Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
17.01.2006р. складено комерційний акт
АЭ№ 022145/47, в якому встановлено, що вага брутто-82900кг, тара
з бруса 20800кг, нетто-62100кг менш, ніж зазначено в документах
на 1100кг. Навантаження в вагоні рівномірне, нище бортів на
200мм. Люки і двері в вагоні щільно закриті. Втрати і
розкрадання вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування
вагон знаходився під охороню УВВО КДМК “Криворіжсталь”. В
накладній зроблено відмітку про складання комерційного акту.
Отже, під час прийняття вантажу за кількістю позивачем
встановлена недостача вантажу.
Відповідно до ст. 53 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
якщо
під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на
станції призначення буде виявлено недостачу, псування або
пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у
комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція
призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі,
міру псування або пошкодження вантажу.
Згідно ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
залізниця
звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування
або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у
непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами
відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено
Правилами, ( z0567-02 ) (z0567-02)
а також якщо вантаж прибув у
непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому
засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або
пошкодження вантажу під час перевезення;
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
обставини, що можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника,
вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення,
засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми,
які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334
( z0567-02 ) (z0567-02)
у комерційному акті детально описуються стан
вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена
незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною
виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про
вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Як вже зазначалося, у комерційному акті зазначено, що
навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 200мм. Люки і
двері в вагоні щільно закриті, втрати і розкрадання вантажу
немає, з моменту прибуття і до зважування вагон знаходився під
охороню УВВО КДМК “Криворіжсталь”.
Відповідно п. 9 Інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання”
( va006400-65 ) (va006400-65)
приймання продукції здійснюється в момент її
отримання від постачальника або з складу органу транспорту або в
момент розкривання опломбованих місць і розгрузки неопломбованих
місць.
Господарським судом встановлено, що в момент розвантаження
компетентною комісією була виявлена недостача.
Отже, враховуючи наведене, господарським судом у встановленому
законом порядку на підставі відповідних доказів встановлено, що
нестача продукції швелеру виникла з вини постачальника, яким є
відповідач –Відкрите акціонерне товариство “Металургійний
комбінат “Азовсталь”.
Таким чином, оскільки вантаж прибув у вагоні без ознак втрати,
колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції
про задоволення позовних вимог за рахунок вантажовідправника.
Враховуючи наведене, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.11.2006р. у справі № 22/240
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Гірничозбагачувальна фабрика “Індустрія” залишити без
задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.11.2006р. у справі № 22/240 –без
змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.